Справа №949/1501/25
07 липня 2025 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом та просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання трьох дітей у розмірі 50% його доходу щомісяця до досягнення дітьми повноліття та аліменти на її утримання, як матері, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років у розмірі 20% його доходу та до досягнення наймолодшою дитиною трирічного віку.
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, було встановлено, що позовну заяву подано з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.
Відкриття провадження по справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.
За змістом ст. 185 ЦПК України у випадку встановлення суддею невідповідності поданої позовної заяви вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, він постановляє ухвалу про залишення такої заяви без руху, яка, з огляду на засади обов'язковості судових рішень, є обов'язковою для позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, наслідки, пов'язані з невиконанням вимог такої ухвали суду, несе сторона позивача.
Отже, ухвалою суду від 02 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху та наданий судом строк для усунення вказаних в ній недоліків тривалістю п'ять днів від дня вручення копії цієї ухвали.
Так, підставою залишення позовної заяви без руху послугувала її невідповідність вимогам п.п. 1, 2, 3, 4, 5, 8, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та ч.ч. 1, 5 ст. 177 ЦПК України.
Зокрема, у вказаній ухвалі зазначено, що всупереч п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить найменування суду першої інстанції, до якого подається заява та не вказано відомостей про відповідача, зокрема ні його найменування ні реєстраційного номеру облікової картки платника податків, ні номеру і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, що фактично унеможливлює ідентифікацію особи.
Крім того, у позовній заяві позивач не вказав відомостей про наявність або відсутність у неї електронного кабінету, що вимагає вказаний пункт 2 даної норми ЦПК України.
Також позивачем, на виконання п. 3 ч. 2 ст. 175 ЦПК України, не було зазначено ціну позову, яка визначається у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України.
До того ж, в ухвалі суд звернув увагу, що в порушення п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачем не чітко та не зрозуміло викладено зміст позовних вимог, власне не конкретизовано на утримання яких дітей треба стягувати аліменти з ОСОБА_2 щомісяця.
Крім того, на виконання п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачем на підтвердження того, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною, до досягнення нею 3-х років та отримує державну допомогу на дитину та отримання відповідачем щомісячного загального доходу близько 20000 грн., не було додано до позовної заяви будь-які тому докази.
Разом з тим, з доданих позивачем, при подачі позовної заяви до суду, доказів неможливо достовірно встановити, що діти проживають саме з нею, яких вона утримує, що є обов'язковою умовою для стягнення аліментів на її користь на утримання дітей.
Таким чином, зважаючи на наведене, позивачкою не долучено до позовної заяви доказів та не зазначено таких доказів, які вказують на викладені у позовній заяві обставини, які стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Слід зазначити, що згідно з чинним законодавством, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Крім того, позовна заява, всупереч вимогам п.п. 8, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, не містить зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а також підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих саме підстав.
До того ж, як визначено ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Проте, в порушення вказаних вимог закону, до поданого позову не доданий документ, що підтверджує його надіслання відповідачу по справі.
Вказана вище ухвала суду про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 02 липня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
03 липня 2025 року через систему "Електронний суд" позивачкою, на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 02 липня 2025 року подано позовну заяву в новій редакції з додатками.
Втім, подана позовна заява після усунення вказаних вище недоліків, і надалі не містить зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України), як і зміст позовних вимог залишився нечітким та незрозумілим, так як не містить конкретизації на утримання яких саме дітей та на чию користь треба стягувати аліменти з ОСОБА_2 щомісяця (п. 4 ч. 3 ст. 185 ЦПК України).
Також, в порушення ч. 1 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додано документ, що підтверджує надіслання відповідачу по справі копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Таким чином, у вказаний термін вказані вище недоліки не усунуто в повному обсязі.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ЦПК України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Отже, застосування відповідних процесуальних положень для позивача є передбачуваним, а тому відповідає принципу юридичної визначеності.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі "Круз проти Польщі" від 19.06.2001 року та "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007 року. У вказаному рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням національним законодавством, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд
Отже, повернення позовної заяви у разі не усунення у встановлений судом процесуальний строк недоліків позовної заяви не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.
Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на приписи ч. 7 ст. 185 ЦПК України, відповідно до яких повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, що у даному випадку свідчить про відсутність перешкод у доступі до правосуддя.
Керуючись ст.ст. 185, 352, 354 ЦПК України
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів вважати неподаною та разом з доданими до неї документами повернути позивачеві.
Враховуючи що позовну заяву подано через систему "Електронний суд", тобто в електронному вигляді, така заява з доданими до неї документами у паперовому вигляді позивачу не повертається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду Тарасюк А.М.