Справа 556/3574/24
Номер провадження 2/556/309/2025
(ЗАОЧНЕ)
07.05.2025 року. сел.Володимирець
Володимирецький районний суд Рівненської області в особі:
головуючого судді Іванків О.В.
при секретарі Кньовець Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в сел. Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері,-
До суду з позовом звернулася ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері. В заяві вказала, що позивачка ОСОБА_1 , є матір'ю ОСОБА_2 , є пенсіонеркою і вдовою, в силу віку, стану здоров'я, неможливості працювати та за відсутності доходів, окрім пенсійного забезпечення, потребує фінансової допомоги та утримання від сина у формі аліментів, оскільки не має можливості самостійно забезпечувати свої базові потреби у вигляді харчування, одягу, комунальних послуг, медичного обслуговування та інші необхідні витрат.
Як матір, позивачка зробила значний внесок у життя та виховання сина ОСОБА_2 , забезпечуючи його всіма необхідними ресурсами для навчання, розвитку та побудови майбутнього, натомість син ОСОБА_2 , має моральний та правовий обов'язок підтримувати позивачку, як матір, у складний період.
Тому просить стягнути з відповідача на утримання матері ОСОБА_1 , на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
Вказаний позов надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області 12.12.2024 року.
Ухвалою Володимирецького районного суду від 30.12.2024 року у вказаній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивачки адвокат Третьякова Я.Ю, в судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву в якій вказала, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, а також просила розгляд справи проводити у її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про перенесення часу судового засідання не клопотав, відзиву на позов або будь-яких заперечень проти позову, а також доказів на підтвердження таких заперечень не надав.
За нормою ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Тому згідно ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе, зі згоди позивача, розглянути позов за відсутністю відповідачів та ухвалити по справі заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що розгляд справи проводився у відсутності сторін, фіксація судового засідання технічними засобами у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалась.
Суд, дослідивши матеріали справи, обставини справи, проаналізувавши всі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Стаття 51 Конституції України встановлює, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до частини першої, третьої статті 172 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
Таким чином, право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи (ст.75 СК України).
Особа є такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання її майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом, про що зазначено у частині четвертій ст. 75 СК України.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено частиною першою статті 204 СК України.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Як роз'яснено в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006, згідно з ч. 2ст. 205 СКпри визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.
З огляду на зазначене вбачається, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі.
Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов'язку утримувати матір, батька.
З огляду на вищевикладене вбачається, що право на утримання від дочки, сина мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.
Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц.
Із матеріалів справи встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_1 , є матір'ю відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .
Позивачка має статус пенсіонера та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_2 , її чоловік ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується про смерть серія НОМЕР_3 .
Отже, судом встановлено, що позивачка у зв'язку з пенсійним віком, неналежним станом здоров'я, відсутністю інших доходів, крім пенсії, потребує матеріальної допомоги.
Разом з тим матеріалами справи підтверджується, що відповідач є сином позивачки, працездатною особою, а тому має змогу сплачувати аліменти на утримання матері.
Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Свідченням такої потреби є отримання матір'ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум для зазначеної категорії осіб, який визначається з врахуванням віку та працездатності такої особи. Згідно діючого законодавства, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому при постановлені рішення слід зважати на розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.
Положеннями ст. 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Позивачка обґрунтовувала позовні вимоги посиланням на те, що вона є непрацездатною, проживає сама, отримує пенсію, однак коштів, необхідних для забезпечення її життєдіяльності не вистачає, а тому зважаючи на скрутне матеріальне становище вона потребує матеріальної допомоги, яку має можливість надавати її повнолітній син. На сьогоднішній день відповідач не допомагає їй матеріально, не забезпечує її всім необхідним для нормального проживання.
Враховуючи матеріали справи, суд встановив, що позивачка є пенсіонером, непрацездатною, а тому має необхідність у матеріальній допомозі, яку відповідач, який є її сином, має обов'язок надавати. Суд враховує, що у позивачки відсутні будь-які інші доходи чи члени сім'ї, які можуть йому надати матеріальну чи будь-яку іншу допомогу. Беручи до уваги вказане вище, суд вважає необхідним та достатнім стягувати з відповідача на користь матері ОСОБА_1 , аліменти на її користь у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 12.12.2024 року, у зв'язку з чим вказана позовна заява підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позовної заяви.
Враховуючи, що позивачка відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому останній необхідно стягнути відповідача в дохід держави в порядку ст. 141 ЦПК України, який складає 1 211,20 грн.
Керуючись ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_5 ), на утримання матері, аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 12.12.2024 року.
Стягнути із ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп. на підставі ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте Володимирецьким районним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачами які не приймали участі при розгляді справи, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: О.В. Іванків
Учасники процесу:
Позивачка: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_5 ), мешканка АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), остяннє відоме місце проживання: АДРЕСА_1