Дата документу 04.07.2025Справа № 554/2642/25
Провадження № 2-др/554/49/25
04 липня 2025 року м.Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Чуванової А.М.,
за участю секретаря Єсліковської О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича про ухвалення додаткового рішення суду у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 17.06.2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення.
До суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Калініна С.К. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої допомоги в розмірі 6000 грн.
Заява мотивована тим, що судом не вирішено питання про стягнення судових витрат на користь відповідача з позивача. Посилається на те, що у відзиві на позовну заяву зазначено, що відповідач у зв'язку із розглядом справи очікує понести витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 6000 грн. на виконання умов п.2 Додатку №1 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/25 від 20.04.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Калінін і Партнери».
До заяви долучено договір №б/н/25 про надання професійної правничої(правової) допомоги від 20.04.2025 року; додаток №1 до вказаного договору, яким визначено розмір гонорару; рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди); акт виконаних робіт від 23.04.2025 року.
Представник позивача Поляков О.В. подав до суду письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Зазначив, що розгляд позовної заяви в суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін не може свідчити про її складність, як того вимагає ч.4 ст.137 ЦПК України.
Розмір витрат на професійну правову допомогу є значно завищеним та неспівмірним відносно складності справи. Вважає, що вартість виконаних робіт є значно завищеною та такою, що не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності в розумінні приписів ч.3 ст.141 ЦПК України та є неспівмірною з складністю справи.
Відповідач та його представник до суду не з'явилися, про розгляд заяви повідомлені належним чином.
Представник позивача до суду не з'явився, позивач про розгляд справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд вирішив розглянути заяву у відсутність учасників справи, які не з'явились до суду, на підставі наявних даних і доказів.
Фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Калініна С.К. підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що у рішенні суду від 17.06.2025 року Шевченківським районним судом міста Полтави не вирішувалось питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу у суді, наявними є підстави для ухвалення додаткового рішення у справі.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною 3статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин 4 та 5статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 червня 2020 року у справі №211/1674/19 звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137, частина 8 статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідача по справі представляв адвокат Калінін С.К. на підставі Ордеру №1237383, який виданий на підставі Договору про надання правової допомоги у суді №б/н/25 від 20.04.2025 року.
На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу в суді надано договір про надання правничої допомоги №б/н/25 від 20.04.2025 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Калінін і Партнери» (а.с.156-157), додаток №1 до вказаного договору, яким визначено розмір гонорару (а.с.158); рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди) (а.с.159- зворот); акт виконаних робіт від 23.04.2025 року (а.с.160), з яких вбачається, що заявником отримано правничу допомогу та витрати становлять у розмірі 6000 грн., які є фактичними витратами за усну консультацію, вивчення та аналіз позовної заяви з додатками та написання відзиву на позовну заяву.
У разі недотримання вимог частини 4статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.
У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної палати Верховного Суду у справі №922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
Отже, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалося від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 487/4983/20.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.» (пункти 168, 169 постанови).
Як вбачається з матеріалів справи, сума витрат на правничу допомогу, які ОСОБА_1 понесе у зв'язку із розглядом даної справи у суді, становить 6000 гривень.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» подало клопотання, в якому зазначено про неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги та завищення вартості виконаних робіт.
Суд вважає зазначений відповідачем розмір цих витрат надто завищеним.
Надаючи оцінку співмірності суми фіксованого гонорару зі складністю справи, суд враховує кількість підготовлених процесуальних документів ( відзив на позовну заяву ), також враховує те, що розгляд справи був проведений в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності сторін.
Беручи до уваги характер спірних правовідносин, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, кількість підготовлених процесуальних документів, виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем, підлягають відшкодуванню в розмірі 4000 гривень. В стягненні решти витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд -
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: м.Київ, Харківське шосе,19, оф.2005, код ЄДРПОУ: 42986956, на користь ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , 4000гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В стягненні решти витрат на правничу допомогу - відмовити.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.М.Чуванова