Дата документу 04.07.2025Справа № 554/9875/25
Провадження № 4-с/554/32/2025
04 липня 2025 року Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Чуванова А.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії або бездіяльність органу примусового виконання; заінтересована особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,-
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у не скасуванні арешту у виконавчому провадженні №20968322, накладеного постановою від 25.08.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 09.06.2010 року у справі №2-6496/10; скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.08.2010 року у виконавчому провадженні №20968322 на майно боржника ОСОБА_1 , за ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 09.06.2010 року у справі №2-6496/10.
Вказана скарга не відповідає вимогам ст.ст.175,177,447 ЦПК України, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно ч. 1 ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у постанові «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року за № 6 (п.13), скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченими положеннями ЦПК.
У п. 17 вищевказаної Постанови роз'яснено, що сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи. До участі у справі як заінтересована особа залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Відповідно до ч.1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Крім того, вимоги до скарги у виконавчому провадженні зазначені в статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», яка повинна містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Вказаних вимог ОСОБА_1 не виконав, а саме: всупереч п.3 ч.2 ст. 183 ЦПК України, п.2 ч.4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» скаржником не зазначено повне найменування стягувача, місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб) по виконавчому провадженню, у зв'язку із чим суд позбавлений можливості їх викликати в судове засідання; всупереч ч.1 ст. 177 ЦПК України не надано копії скарги із доданими матеріалами, відповідно до кількості учасників.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, скаргу слід залишити без руху і надати скаржнику строк до десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме: вказати всіх учасників розгляду скарги, надати копії документів відповідно до кількості учасників та уточнити скаргу.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 175, 185 ЦПК України, суддя -
Скаргу ОСОБА_1 на дії або бездіяльність органу примусового виконання; заінтересована особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - залишити без руху, надавши заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення заявнику ухвали про залишення скарги без руху для усунення недоліків, викладених в мотивувальній частині ухвали, про що його повідомити.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.М.Чуванова