Справа № 541/978/25
Номер провадження 2/541/669/2025
(вступна та резолютивна частини)
07 липня 2025 року
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
представника позивача - адвоката Долженко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом,
третя особа Приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Пазинич Руслан Вікторович,
10 березня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Долженко Оксану Миколаївну звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що позивач є рідною донькою ОСОБА_5 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 01.03.2025 р. та свідоцтвом про народження. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після смерті матері позивачки залишилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 4,0504 га, кадастровий номер - 5323282400000030089, що розташована на території Зуєвецької сільської ради Миргородського району Полтавської області, яка належала померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ПЛ №109708, виданого Миргородською райдержадміністрацією 10 жовтня 2004 року. За життя мати заповіла вищевказану земельну ділянку позивачці, що підтверджується заповітом від 18.06.2020 року.
Позивачка звернулась до приватного нотаріуса Миргородського нотаріального округу Пазинича Р.В. із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину. 27.02.2025 року позивачці було видано постанову про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, в зв'язку з тим, що заявник не подав відповідної заяви про прийняття спадщини у відповідний строк, встановлений для прийняття спадщини, та не надав документів, що підтверджують його постійне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
В зв'язку з початком збройної агресії Росії проти України, 05.03.2022 р. позивачка разом з малолітньою дитиною виїхала з України. До 25.02.2025 року вона перебувала в країнах Європи, де отримувала захист від війни. У зв'язку із вищенаведеним, позивач просила визнати поважними причини пропуску строку визначеного для подання заяви про прийняття спадщини та надати додатковий строк три місяці для подання заяви про прийняття спадщини.
Ухвалою суду від 12.03.2025 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с. 36). 05.06.2022 підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 78).
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, її представник адвокат Долженко О.М. просила вимоги позовної заяви задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також не з'явилися в судове засідання. Направила на адресу суду заяви в яких не заперечувала проти задоволення позовних вимог та просили розглянути справу за їх відсутності.
Третя особа Приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округу Пазинич Р.В. не з'явився в судове засідання, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29.04.2024 (а.с. 14, 47). Після смерті померлої залишилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 4,0504 га, кадастровий номер - 5323282400000030089, що розташована на території Зуєвецької сільської ради Миргородського району Полтавської області, яка належала померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ПЛ №109708, виданого Миргородською райдержадміністрацією 10 жовтня 2004 року (а.с. 15, 16).
18 червня 2020 року ОСОБА_5 своїм посвідченим заповітом вищевказану земельну ділянку заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 17).
28 лютого 2025 року приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Пазинич Р.В. відмовив позивача у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у зв'язку з тим, що заявник не подала відповідної заяви про прийняття спадщини у відповідний строк, встановлений для прийняття спадщини, та не надала документів, що підтверджують її постійне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 24).
Однак через збройну агресію росії проти України, 05 березня 2022 року позивачка разом з малолітньою дитиною виїхала з України. Позивач ОСОБА_1 перебувала за межами України до 25.02.2025, що підтверджується штампами перетину кордону в закордонному паспорті останньої (а.с. 25-26).
Таким чином через переміщення позивача на велику відстань від спадкового майна в інше місце постійного проживання, безпосередню загрозу життю та здоров'ю, та відсутність впродовж певного часу можливості приїхати на територію України, позивач не мала можливості вчасно звернутися до нотаріальної контори з відповідною заявою.
Особливості спадкування під час воєнного стану, на сьогодні, регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 року №164. Окрім того, Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату» від 11.03.2022 №1118/5, що набрав чинності 19.03.2022, були внесені зміни в Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5.
У результаті дій держави-агресора законодавцями внесені низка суттєвих змін, вищевказаними нормативно-правовими актами, щодо прийняття спадщини в умовах воєнного стану, а саме: перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці.
Таким чином, строк для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 закінчився 26 лютого 2025 року. Встановлено, що позивач, будучи спадкоємцем першої черги, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 27 лютого 2025 року, тобто з пропуском встановленого строку.
Згідно матеріалів наданих до суду 27 лютого 2025 року відкрито спадкову справу №28/2025 після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 44-57).
Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред'явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до осіб (спадкоємців).
Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно частин 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Встановлено, що у позивача були поважні причини, з яких вона пропустила строк, у зв'язку з чим вона не мала можливості звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті своєї матері. Вказане у повній мірі відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 23 серпня 2017 року №6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду України: від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч. 2 ст. 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Позивач фактично прийняла спадщину, оскільки не заявляла про відмову від прийняття спадщини.
У відповідності до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-496цс17 зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України, про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини суд визнав поважними.
Вирішуючи питання про визначення позивачу додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, виходить з того, що поважними причинами можуть бути причини, пов'язані з об'єктивними обставинами, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами можуть бути визнані: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Європейський суд зазначає в своїх рішеннях, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення ст. 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважної причини, а факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом, після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном у 3 (три) місяці з дня набрання законної сили рішення суду.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 11, 88, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1220, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , додатковий строк - 3 (три) місяці з моменту набрання рішенням законної сили, для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті матері, ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст рішення виготовлений 07 липня 2025 року.
Суддя: О. А. Городівський