Справа № 539/1974/25
Провадження № 2/539/973/2025
07 липня 2025 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Рудалєвої Л.В.,
при секретарі судового засідання Бас В.Г.,
сторони у судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
23 квітня 2025 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі - суд) звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (адреса місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок №26, офіс №411, ЄДРПОУ 41084239) (далі - позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить суд:
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (адреса місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок №26, офіс №411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за Договором №502369-КС-001 про надання кредиту від 24 червня 2024 року, що становить 33 430,44 грн, з яких: тіло кредиту - 10 000,00 грн, проценти за користування кредитом - 22 371,09 грн, комісія - 1 059,35 грн.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 24 червня 2024 року між відповідачем та позивачем було укладено кредитний договір шляхом обміну повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному статею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За цим договором позивач надав відповідачу кошти в борг. Проте, відповідач не виконав умови укладеного кредитного договору та не повернув кошти, які отримав у кредит, не сплатив відповідні проценти за користування ними.
Таким чином, на переконання позивача, у відповідача перед ним у зв'язку із невиконання умов кредитного договору виникла заборгованість у сумі 33 430,44 грн, з яких: тіло кредиту - 10 000,00 грн, проценти за користування кредитом - 22 371,09 грн, комісія - 1 059,35 грн, яку він просить стягнути у судовому порядку.
Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо обов'язковості умов укладених договорів; статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» щодо належної форми кредитного договору - електронної форми; статей 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625 ЦК України, статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов'язковості виконання боржником узятих на себе зобов'язань за договором.
Відповідач до суду відзив на позовну заяву, а також інших документів, які підтверджують його позицію, не надіслав.
Заяви, клопотання учасників справи
Разом із поданням позову представник позивача заявив клопотання про здійснення розгляду цієї справи без його участі, а також не заперечував проти винесення заочного рішення.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 05 травня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 02 червня 2025 року та витребувано від АТ «СЕНС БАНК» інформацію.
Судове засідання відкладалося 01 липня 2025 року у зв'язку із неявкою учасників справи.
Ухвалою від 01 липня 2025 року суд постановив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач, повідомлений належним чином, не з'явився у судове засідання, не надав відзив на позовну заяву, а позивач не заперечує, суд розглядає справу та ухвалює рішення на підставі документів, що в ній містяться.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вимоги частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» - є юридичною особою, основним видом діяльності якої є: 64.92 - інші види кредитування, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.48, зворотна сторона - а.с.49).
Позивач є фінансовою установою, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи, серії ФК 880, реєстраційний номер 13103600, виданим 06 квітня 2017 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с.48).
24 червня 2024 року між позивачем та відповідачем укладено Договір №502369-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (далі - кредитний договір), відповідно до пункту 2.1 якого позивач (кредитодавець) надає відповідачу (позичальнику) грошові кошти у сумі 10 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується їх повернути, сплатити процент за користування ними (а.с.19-23). Кредитний договору укладено шляхом надіслання відповідачу (позичальнику) Пропозиції (оферти) укласти кредитний договір в електронній формі (а.с.26-30) та його Прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) укласти кредитний договір (а.с.31-35).
Строк, на який надається кредит, - 24 тижні (до 09 грудня 2024 року) (пункти 2.3, 2.7 кредитного договору). Денна процентна ставка - 1,16 % (пункт 2.11 кредитного договору), Стандартна процентна ставка - 1,5% в день (пункт 2.4. кредитного договору). Загальні витрати за кредитом - 19 653,89 грн (пункт 2.9 кредитного договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту - 29 653,89 грн (пункт 2.8 кредитного договору).
Під час видачі кредиту одноразово нараховується комісія у сумі 1 500,00 грн. (пункт 2.5 кредитного договору).
Дата видачі кредиту - 24 червня 2024 року (пункт 2.12 кредитного договору). Дата повернення кредиту - 2.13 кредитного договору).
Пунктом 7.10 кредитного договору визначено, що він укладається з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 7.2 кредитного договору позичальник (відповідач) надає згоду на створення Особистого кабінету Позичальника в ІТС Кредитодавця та його використання для, у тому числі укладення правочинів, додаткових договорів до кредитного договору у формі електронного документа з використанням електронних підписів (у тому числі електронних підписів Одноразовим ідентифікатором).
Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, яка є невід'ємною частиною кредитного договору, містить інформацію про періодичність та обсяг повернення взятих у борг коштів. Загальна вартість кредиту становить 29 653,89 грн, з яких: 10 000,00 грн - тіло кредиту, 18 153,89 грн - проценти за його користування, 1 500,00 грн - комісія за надання кредиту (а.с.25).
Аналогічна інформація щодо суми кредиту, його строк, відсоткову ставку та розрахунок заборгованості міститься у Паспорті споживчого кредитування (а.с.16-18).
Відповідно до листа ТОВ «ПРОФІТГІД» на адресу позивача було повідомлено про здійснення 24 червня 2024 року о 13:03:04 грошового переказу, ініційованого позивачем відповідачу, на суму 10 000, грн на платіжну картку НОМЕР_2 відповідача (а.с.37).
Згідно з Розрахунком заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем, станом на 31 березня 2025 року, відповідач здійснив часткове погашення кредиту, а саме сплатив позивачу: 2 170,00 грн, з яких: 1 729,35 грн - заборгованість за відсотками, 440,65 грн - комісія.
За розрахунками позивача залишок заборгованості за кредитним договором при стандартній процентній ставці - 1,5 % в день складає: 10 000,00 грн - тіло кредиту, 22 371,09 грн - відсотки за користування кредитом, 1 059,35 грн - комісія (довідка позивача про стан заборгованості (а.с.15).
Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов'язані із невиконанням останнім в повному обсязі зобов'язань за укладеним ним кредитним договором.
Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування» станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Не погоджуючись із відповідачем, який не сплачував заборгованість за кредитним договором, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.
Норми права, які застосував суд
Згідно зі статею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері врегульовано Законом про споживче кредитування.
Так, пунктом 1-1 частини першої статті 1 Закону про споживче кредитування визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит (частина перша статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п'ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
Частиною п'ятою статті 8 Закону про споживче кредитування визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:
протягом перших 120 днів - 2,5 %;
протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям, пункту 7-1 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит та договори, передбачені пунктами 1 і 5 частини другої статті 3 цього Закону, які відповідають встановленим у зазначеному пункті критеріям, а також пунктів 8-16 цього розділу, дія яких поширюється на всі договори про споживчий кредит та всі договори, передбачені частиною другою статті 3 цього Закону, предметом забезпечення за якими є або, станом на 24 лютого 2022 року, було майно, яке відповідає ознакам, визначеним пунктом 8 цього розділу (пункт 2 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування).
Оцінка суду
Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду обгрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача слід задовольнити частково з огляду на таке.
Передусім суд зазначає, що відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов'язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.
Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідач не виконав умови укладеного ним в електронному вигляді кредитного договору, а тому заборгованість слід стягнути у судовому порядку.
Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, в жодних документах по цій справі свою позицію щодо виникнення у нього заборгованості за кредитним договором, не висловив.
Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.
По-перше, було зазначено вище, стаття 205 ЦК України надає право укладати договір, серед іншого у письмовій (електронній) формі. Крім того, Закон України «Про електронну комерцію» визначає, що договір, підписаний у порядку, визначеному цим Законом, якому передував обмін електронними повідомленнями, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач уклав із позивачем кредитний договір із додатками до цього - Паспортом споживчого кредитування, Правилами кредитування та графіком платежів шляхом підписання своїм електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, як того вимагає кредитний договір і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Юридична особа, яка укладала кредитний договір з відповідачем, є фінансовою установою та має відповідне свідоцтво.
Таким чином, аналізуючи норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію», а також матеріали справи, зокрема умови кредитного договору та додатків до нього, суд дійшов висновку, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 07 жовтня 2020 року по справі 127/33824/19.
Судом встановлено, що відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.
В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та вимог закону.
Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.
Таким чином, враховуючи, що позивач мав право підписувати кредитний договір та надавати кошти у борг відповідачу; позивач виконав свою частину зобов'язання згідно з умовами кредитного договору (перерахував кошти на картковий рахунок відповідача, користуючись послугами ТОВ «ПрофітГід»), а відповідач не виконав свої зобов'язання в повному обсязі - не повернув суму кредиту та не сплатив відсотки за його користування, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем слід стягнути, а тому позовні вимоги є обгрунтованими.
При цьому, що стосується суми заборгованості, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача у зв'язку із невиконанням вимог кредитного договору, суд зазначає таке.
По-друге, що стосується стягнення комісії за користування кредитом, суд зазначає таке.
З аналізу вимог пункту 4 частини першої та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» суд вбачає, що цей Закон передбачає право фінансової установи встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Зважаючи на вимоги вказаних вище статей 11 та 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд дійшов висновку, що умови, за яких нараховується комісія за отримання кредитних коштів, мають бути чітко виписані у кредитному договорі. Зі змісту кредитного договору вбачається можливість нарахування комісії за надання кредиту. При цьому, не конкретизовано, за які саме послуги ця комісія нараховується.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22) зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Вказаний висновок Верховного Суду кореспондується зі спірними правовідносинами, оскільки відповідач також надає фінансові послуги та на нього розповсюджуються норми Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, вимога позивача щодо стягнення комісій за кредитним договором не узгоджується із нормами Закону України «Про споживче кредитування», оскільки умова кредитного договору щодо стягнення комісії за надання інформації за ним є нікчемною.
Слід звернути увагу, що як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідач частково здійсним погашення комісії за кредитним договором - у сумі 440,65 грн.
Враховуючи, що, як було зазначено вище, нарахування комісії за кредитним договором є неправомірним, суд вказану суму - 440,65 грн враховує в заборгованість за відсотками за кредитним договором.
По-третє, як було зазначено вище, відповідно до вимог пунктів 2 та 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування до договорів споживчого кредитування, які були укладені після набрання чинності змін Закону про споживче кредитування законодавчо передбачене обмеження щоденної процентної ставки:
протягом перших 120 днів - не більше 2,5 % (тобто з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року включно)
протягом наступних 120 днів - не більше 1,5 % (тобто з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року включно).
Крім того, відповідно до норм частини п'ятої статті 8 Закону про споживче кредитування з 20 серпня 2024 року денна процентна ставка не може перевищувати 1%.
Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до умов кредитного договору відповідачу 24 червня 2024 року надано кредит у сумі 10 000,00 грн на 24 тижні (дата повернення - 09 грудня 2024 року) з денною процентною ставкою - 1,16%. При цьому, розрахунок заборгованості за кредитом зроблений позивачем із розрахунку стандартної процентної ставки - 1,5% в день.
Керуючись указаними вище нормами Закону про споживче кредитування, а також тим, що розрахунок заборгованості здійснено за стандартною ставкою (1,5 %), суд проводить власний розрахунок заборгованості за користування кредитом, а саме:
Ураховуючи вказані вище вимоги пункту 17 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування, денна процентна ставка за кредитом має становити:
З 24 червня 2024 року до 19 серпня 2024 року включно - 57 днів - денна процентна ставка може бути 1,16 % (як про це зазначено у кредитному договорі), а тому розмір процентів, за указаний період, становить:
10 000,00 грн (сума кредиту)*1,16% (денна процентна ставка)/100%*57 днів (строк кредитування за ставкою 1,16%) = 6 612,00 грн (сума відсотків за кредитом за ставкою 1,16% за 57 днів кредитування);
З 20 серпня 2024 року до 09 грудня 2024 року включно (розрахунковий період позивача) - 112 днів - денна процентна ставка може бути не більше 1% (відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону про споживче кредитування), а тому розмір процентів за указаний період, становить:
10 000,00 грн (сума кредиту)*1,0% (денна процентна ставка)/100%*112 днів (строк кредитування за ставкою 1,0%) = 11 200,00 грн (сума відсотків за кредитом за ставкою 1,0% за 112 днів кредитування).
Таким чином, сума заборгованості за відсотками за кредитним договором станом на 09 грудня 2024 року (дата закінчення кредитного договору) складає: 6 612,00 грн + 11 200,00 грн = 17 812,00 грн.
З урахуванням заборгованості за тілом кредиту - 10 000,00 грн загальна сума заборгованості за кредитним договором складає: 17 812,00 грн + 10 000,00 грн = 27 812,00 грн.
При цьому, як було зазначено вище, відповідач сплатив частково суму заборгованості, а саме: 2 170, 00 грн. Таким чином, розрахована судом заборгованість за кредитним договором, яку слід стягнути із відповідача, складає: 27 812,00 грн - 2 170,00 грн =25 642 грн.
За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач - не надавши своєї позиції, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам позивача та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2422,40, що підтверджується Платіжною інструкцією №5748 від 11 квітня 2025 року (а.с.1).
У зв'язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє частково, судовий збір стягується із відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме: 1 857,98 грн.
Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 205, 526, 527, 530, 627, 628, 617, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (адреса місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок №26, офіс №411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за Договором №502369-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 24 червня 2024 року, що становить 25 642 (двадцять п'ять тисяч шістсот сорок дві) гривні 00 (нуль) копійок з яких: тіло кредиту - 10 000 (десять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок, проценти за користування кредитом - 15 642 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок дві) гривні 00 (нуль) копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (адреса місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок №26, офіс №411, ЄДРПОУ 41084239) судовий збір у сумі 1 857 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят сім) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА», адреса місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок №26, офіс №411, ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В. Рудалєва