Єдиний унікальний номер: 378/702/25
Провадження № 2/378/304/25
07 липня 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Скороход Т. Н.
за участю секретаря: Соколової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з посиланням на те, що 22.10.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі відповідно до Закону "Про електронну комерцію" кредитний договір № 6610753, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання виконало в повному обсязі. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 19225 грн., з яких 5000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13725 грн. - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 500 грн. - прострочена заборгованість за комісією.
30 січня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 89-МЛ, у відповідності до умов якого, право вимоги за кредитним договором № 6610753 від 22.10.2022 перейшло ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості від 13.05.2025. Вказану заборгованість відповідач не сплатила.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 19225 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн..
Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 10 червня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 40). Відповідачу надано строк на подання відзиву.
Представник позивача в судове засідання не прибув, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» в позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі представника позивача (а.с. 2-5).
Відповідач в судове засідання не прибула, подала до суду заяву, в якій позовні вимоги визнала, просить справу розглядати без її участі (а.с. 50).
Суд, розглянувши матеріали справи, письмову заяву про визнання позову відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що 22 жовтня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 6610753 (а.с. 6-11), який підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 10. Кредитного договору, адреси та реквізити сторін.
Пунктом 6. Кредитного договору встановлено порядок укладення договору, відповідно до якого кредитний договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальнику шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор(отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів), договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.1 - 1.4 даного Договору кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором надати позичальнику грошові кошти в розмірі 5000 грн.. кредит надається загальним строком на 105 днів з 22.10.2022 і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дня видачі кредиту та завершується 06.11.2022 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 04.02.2023 (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 06.11.2022 (день завершення пільгового кредиту) але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 04.02.2023 (останнього дня строку кредитування).
Пунктом 1.5 Договору визначені загальні витрати позичальника, які за пільговий період складають 1625 грн. в грошовому виразі та 94072,00 % річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 15125 грн. в грошовому виразі та 1052,00 % річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 6625 грн.. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 20125 грн..
Комісія за надання кредиту: 500 грн., яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 договору).
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1125 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 договору).
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13500 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 договору)
Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 (п. 2.1 договору).
Пунктом 2.3.1. Договору погоджено, що позичальник має право неодноразово продовжувати або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил. Для продовження /поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені цим п. 2.3 договору та розділом 6 правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено).
Пунктами 3.3.2. - 3.3.3. Договору встановлений обов'язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.5. та п. 2.4. цього Договору. У разі порушення строків повернення кредиту на вимогу кредитодавця сплатити пеню та/або проценти передбачені розділом 4 цього договору.
Згідно із анкетою-заявою на кредит № 6610753 від 22 жовтня 2022 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5000 грн., з датою повернення 6 листопада 2022 року, сума до повернення 6625 грн., комісія за надання кредиту 500 грн. за ставкою 10 % від суми договору, проценти за користування кредитом 1125 грн., нараховуються за ставкою 1.50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 13 зв.-14).
Відповідно до копії платіжного доручення 85317056 від 22.10.2022 (а.с. 14 зв.) позивачем 22.10.2022 перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 6610753.
Докази того, що банківська картка з вищезазначеним номером належить відповідачу, останньою не спростовані.
Крім того, відповідач визнаючи позовні вимоги, підтвердила, що отримала кредитні кошти.
Згідно з наданою позивачем відомістю про щоденні нарахування та погашення за вказаним договором (а.с. 15) та копії виписки з особового рахунка за кредитним договором (а.с. 16), заборгованість відповідача станом на 20.05.2025 за вказаним кредитним договором становить 19225 грн., з яких: 5000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 500 грн. - прострочена заборгованість за комісіями; 13725 грн. - прострочена заборгованість за процентами. Відповідач оплати в рахунок погашення заборгованості не здійснювала.
Суд враховує, що такий розрахунок не спростовано відповідачем, та нею не надано суду свій контррозрахунок на суму боргу.
До позовної заяви позивачем також додано копію паспорта споживчого кредиту (а. с. 12), який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором та копію довідки про ідентифікацію відповідача (а.с. 13).
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.
Вищевказаний договір про споживчий кредит № 6610753, укладений 22 жовтня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Таким чином, дослідивши наявні у матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що вищевказаний договір про споживчий кредит № 6610753 від 22 жовтня 2022 року підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора W76017, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вищевказаного кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (статті 517 ЦК України).
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.
30.01.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 89-МЛ (а.с. 16 зв.-23), відповідно до якого на умовах встановлених цим договором, кредитор ТОВ «Мілоан» передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).
Для підтвердження дійсності прав вимоги, що відступаються, кредитор надає новому кредитору документацію в порядку, визначеному цим договором (п. 6.2.2 договору).
Відповідно до п. 6.2.3. Договору відступлення прав вимоги, права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1. цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників відповідно до п. 8.3.2 договору.
Відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржників (п. 6.2.4.)
З копії платіжної інструкції № 69902 від 30.01.2023 (а.с. 24 зв.) вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ціну згідно договору відступлення прав вимоги № 89-МЛ від 30.01.2023 у розмірі 715316,82 грн..
Згідно копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 30.01.2023 до договору відступлення прав вимоги № 89-МЛ від 30.01.2024 (а.с. 24), ТОВ «Мілоан» передав, а новий кредитор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв реєстр боржників кредитора від 30 січня 2023 року, складений за формою згідно із додатком №1 до договору.
Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 89-МЛ від 30.01.2023 (а.с. 25), у вказаному реєстрі ОСОБА_1 під порядковим номером 837 значиться як боржник за Договором № 6610753, сума заборгованості за яким - 19225 грн., з яких: 5000 грн. - залишок по тілу кредиту; 13725 грн. - залишок по відсотках; 500 грн. - залишок по комісії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначає, що ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, а відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала, допустивши прострочення сплати визначених кредитним договором платежів.
Відповідно до наданої позивачем копії виписки з особового рахунка за кредитним договором (а.с. 16) судом встановлено, що заборгованість відповідача станом на 20.05.2025 за вказаним кредитним договором становить 19225 грн., з яких: 5000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 500 грн. - прострочена заборгованість за комісіями; 13725 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
Згідно ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надаючи оцінку наданим позивачем доказам, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит № 6610753, укладеного 22.10.2022 з ТОВ «Мілоан», є обґрунтованими та такими, що засновані на законі, оскільки позичальник не виконувала умови договору та має заборгованість, тому повинна відповідати за порушення взятих на себе зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що ОСОБА_1 позовні вимоги визнала, суд вважає, що із останньої на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит № 6610753, укладеним 22.10.2022 з ТОВ «Мілоан» в розмірі 19225 грн., з яких: 5000 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 500 грн. - прострочена заборгованість за комісіями; 13725 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У позовній заяві позивач просив стягнути із відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься у ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Тобто діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/92/15/15-ц, об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 у справі №925/1137/19).
У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Застосування відповідних положень статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 134 ЦПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Усенко М.І. представляв інтереси ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 0605, укладеного 6 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» та АО «Апологет», свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, ордеру на надання правничої (правової) допомоги (а.с. 27-29).
Представник позивача - адвокат АО «Апологет» Усенко М.І. на підтвердження витрат ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» на правничу допомогу надав копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 6 травня 2025 року (а.с. 28 зв.), детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 6 травня 2025 року (а.с. 30), акту № 143 від 20 травня 2025 року (а.с. 29 зв.), відповідно до яких сума наданих послуг відповідно до п. 2.3 договору складає 7000 грн. та включає в себе усну консультацію, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнту у справі, складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта, подання заяви до суду від імені клієнта.
Відповідач ОСОБА_1 не ставила питання про зменшення витрат на правову допомогу через їх не співмірність зі складністю справи та наданих адвокатом послуг; часом, витраченим адвокатом на надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг; значенням справи для сторони.
Правові висновки щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності містяться у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року (справа № 910/4881/18).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням того, що судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог, у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи, вказані витрати є співмірними із складністю справи та виконаною роботою, заперечення відповідачки відсутні щодо їх розміру та обсягу, а відтак, суд доходить висновку щодо наявності підстав для їх стягнення.
Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у зв'язку із визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути 50 відсотків судового збору з державного бюджету, сплаченого при поданні позову.
Судовий збір в розмірі 50 відсотків слід стягнути з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 530, 598-599, 610-612, 625, 628, 638-639, 1046, 1048-1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 142, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» заборгованість за договором про споживчий кредит № 6610753 від 22.10.2022 у розмірі 19225 (дев'ятнадцять тисяч двісті двадцять п'ять) гривень.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» з державного бюджету 50 відсотків судового збору в 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, сплачених по платіжній інструкції № 9882 від 21 травня 2025 року
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» (місцезнаходження: (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 коп. 28, код ЄДРПОУ: 35234236).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Повне рішення складено 7 липня 2025 року.
Суддя Т. Н. Скороход