(ЗАОЧНЕ)
07 липня 2025 року, місто Звягель Житомирської області
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,
за участю секретаря судового засідання Горбатюк І.О.,
представника позивача ОСОБА_1
(Справа № 285/2051/25, провадження у справі № 2/0285/1193/25)
розглянув у судовому засіданні у загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог виконавчий комітет, як орган опіки і піклування Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області про встановлення факту самостійного виховання дитини, -
У квітні 2025 року до суду звернувся позивач ОСОБА_2 з позовом до відповідачки ОСОБА_3 в якому просить встановити факт самостійного виховання його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він з відповідачкою мають спільного сина. Після розірвання шлюбу син проживає з ним та знаходиться на повному його утриманні. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 30 серпня 2022 року з відповідачки стягуються аліменти на його користь на утримання дитини. Внаслідок невиконання відповідачкою рішення суду у неї утворилася заборгованість в розмірі 52 567 грн. Крім того, рішенням суду також визначено змінено місце проживання дитини, а саме визначено місце проживання з відповідачем. Відповідачка повністю самоусунулася від виховання та утримання дитини.
Встановлення даного факту необхідно для отримання відстрочки від призову.
Представник позивача посилаючись на те, що оскільки встановлення даного факту відповідає вимогам законодавства про мобілізацію та інтересам дитини, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідачка своїм право на подачу відзиву не скористалася, в судове засідання не з'явилась. Про місце і час розгляду повідомлена відповідно до положень ЦПК України.
З огляду на вказане, суд з урахуванням положень ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
Вислухавши усні пояснення, дослідивши наявні матеріали в справі та давши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.
За приписами частини другої батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 , її батьками являються позивач ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_5 (а.с.10)
Згідно рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 квітня 2020 року №285/757/20, шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано і змінено прізвище відповідачки на ОСОБА_6 . (а.с.11)
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 19 квітня 2022 року змінено місце проживання неповнолітньої дитини та визначено місце проживання дитини з позивачем ОСОБА_2 (а.с.13-14)
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 30 серпня 2022 року стягнуто з відповідачки аліменти на користь позивача на утримання дитини у твердій грошовій сумі 1500 грн але не менше 50% прожиткового мінімуму для відповідного віку дитини. (а.с.12)
Згідно розрахунку заборгованості по аліментах, за відповідачкою рахується заборгованість по аліментах в сумі 52 567 грн. (а.с.15)
Згідно Акту від 16 квітня 2025 року позивач ОСОБА_2 проживає разом з сином ОСОБА_7 та самостійно займається його вихованням. (а.с.16)
Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України)
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.
Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.
Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.
Предметом позову ОСОБА_2 визначено вимогу про встановлення факту самостійного виховання дитини внаслідок ухилення відповідачки від виконання нею своїх обов'язків.
Разом з тим, виходячи з підстав позову та їх обґрунтувань, факт самостійного виховання дитини ОСОБА_2 у даному випадку може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між сторонами щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини (позбавлення батьківських прав).
З огляду на викладене у задоволенні позову ОСОБА_2 має бути відмовлено у зв'язку із застосуванням ним способу захисту, який не узгоджується із положеннями 16 ЦК України.
Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог виконавчий комітет, як орган опіки і піклування Ярунської сільської ради Звягельського району Житомирської області про встановлення факту самостійного виховання дитини- відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 07 липня 2025 року.
Головуючий