Іменем України
Справа № 285/417/25
провадження у справі № 2/0285/699/25
03 липня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді…………...…....Літвин О. О.,
секретаря………………….……...Клечковської М. М.,
з участю:
позивача ...................................... ОСОБА_1 ,
його адвоката...............................Горбань М. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
треті особи: приватний нотаріус Звягельського районного
територіального округу Лінкевич Броніслав Адамович,
ОСОБА_3 ,
про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
У січні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, свого брата, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 10.03.2025 /а.с.26-29/, прийнятих судом під час підготовчого судового засідання, просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог зазначає, що про смерть батька дізнався восени 2024 року, у зв'язку з чим в шестимісячний строк не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Вказує, що тривалий час вони не спілкувалися, він з ним не проживав, не був присутній на його похованні і не знав про наявність у нього спадкового майна. Просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, оскільки вважає причини його пропуску поважними.
Ухвалою суду від 26.03.2025 /а.с.32/ до участі у справі була залучена інша спадкоємиця померлого, його донька ОСОБА_3 .
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.
Відповідач та ІІІ особи не прибули до суду.
Від відповідача 17.02.2025 надійшов відзив /а.с.22-24/, у якому він просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість, розгляд справи проводити без його участі. Зазначив, що він є сином померлого ОСОБА_4 та в установлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Позивачем не зазначено та не підтверджено належними доказами поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. Позивач за відсутності будь-яких перешкод не вчинив дій з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття, що виключає застосування положень ч.3 ст.1272 ЦК України. Вказана правова позиція є сталою і викладена у багатьох постановах Верховного Суду.
ІІІ особа у заяві від 09.05.2025 просила справу слухати за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала /а.с.38/.
Судом за клопотанням представника позивача була допитана свідок ОСОБА_5 , матір позивача та ІІІ особи ОСОБА_3 , яка пояснила суду, що її син вкрай рідко спілкувався з батьком, який вів бродяжний спосіб життя. Про його смерть дізнались через 7 місяців від соціальних служб.
Заслухавши присутніх, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Спадкування, яке здійснюється за заповітом або за законом, - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.ст.1216, 1217 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Звягель Житомирської області у віці 60 років помер ОСОБА_4 /а.с.10/, після смерті якого відкрилась спадщина.
Родинні стосунки між померлим та позивачем, як батька й сина, підтверджуються копією свідоцтва про народження останнього /а.с.9/.
За життя спадкодавець не розпорядився своїм майном, заповіти не склав.
З заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті свого батька позивач протягом встановленого ст.1270 ЦК України строку, який розпочався з 26.02.2024 та закінчився 26.08.2024, не звернувся.
Спадкова справа заведена приватним нотаріусом під №53/2024 28.05.2024 за заявою відповідача ОСОБА_4 , яким було 26.02.2025 отримано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 1820386800:02:000:0255 /а.с.40-43/.
Відповідно до листа нотаріуса від 18.12.2024 позивачу було повідомлено про пропуск ним строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 /а.с.11/.
Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Правила ч.3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Обставинами, на які посилається позивач, як на підставу для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини є незнання про факт смерті ОСОБА_4 , що пов'язано з тим, що вони разом не проживали і не спілкувались, та незнання про наявність у нього спадкового майна. Разом з тим, з наданих ним копії паспорту та витягу з реєстру територіальної громади встановлено, що ОСОБА_1 проживав та був зареєстрований з 2004 року в м Новоград-Волинський (теперішня назва Звягель) Житомирської області, що є тим же населеним пунктом, що й місце реєстрації та смерті померлого. При цьому жодних доказів на наявність об'єктивних та непереборних обставин, які б впливали на своєчасність подання ним заяви до нотаріальної контори впродовж півроку з дня смерті батька про прийняття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , він не довів. Зокрема, це не було також підтверджено і свідком, допитаним за клопотанням позивача.
Розумно оцінюючи обставини у даній справі, можна припустити, що у позивача було достатньо часу для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті батька як безпосередньо нотаріусу, так і направлення такої заяви засобами поштового зв'язку до відповідного нотаріуса.
Факт розлучення матері позивача з померлим та відповідно відсутність спілкування між ними в подальшому, що перешкодило йому звернутись до нотаріуса для прийняття спадщини, не знайшов свого підтвердження, тож, навіть припускаючи доведеність подібних тверджень, суд не має підстав зробити висновок, що саме ця обставина безумовно перешкодила йому як спадкоємцю вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Такі його твердження є формальними та, враховуючи зміст позовної заяви, не можуть бути підставою для задоволення позову. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст.51 Конституції України, ст.172 СК України, повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-1215цс16 та у постановах Верховного Суду від 18.01.2018 №198/476/16-ц, від 12.02.2018 №712/656/15-ц, від 06.06.2018 №592/9058/17-ц, від 11.07.2018 №381/4482/16-ц, від 20.09.2023 №638/16540/20.
У постанові №750/262/20 від 11.11.2020 Верховний Суд дійшов висновку, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах від 04.11.2015 №6-1486цс15, від 30.01.2020 №487/2375/18, від 03.03.2021 №145/148/20, від 21.04.2022 №296/12109/18, від 27.06.2024 №545/480/21.
Поважними причинами пропуску строку є лише ті, що пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 26.03.2025 по справі 522/18483/21. Пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем) наявність у нього права на спадкування та відсутність об'єктивних доказів неможливості вчасного звернення до нотаріуса, виключає визнання причин пропуску строку поважними.
Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 року у справі №686/5757/23).
Оскільки підстави, на які посилається позивач, з урахуванням зазначених норм права та релевантної практики Верховного Суду, не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення його позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, -
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного його тексту.
Дата виготовлення повного тексту судового рішення - 07.07.2025.
Головуюча суддя О. О. Літвин