Справа №1-539/11
1-в/295/630/25
03.07.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
заявника ОСОБА_5 ,
представника заявника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі в режимі відеоконференції з заявником та його представником, клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна, -
09.06.2025 адвокат ОСОБА_6 , який згідно з договором про надання правничої допомоги № 03/03/2025 від 03.03.2025 є представником ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в інтересах останнього звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту його майна, в обгрунтування якого зазначив, що постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області від 25.01.2011 із метою забезпечення процесуальних рішень, вжиття заходів, спрямованих на забезпечення цивільного позову та відшкодування нанесених державі збитків накладено арешт на будь-яке рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилося, яке належить ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 25.11.2011 щодо ОСОБА_7 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом. При цьому у постанові зазначено, що цивільний позов у справі не заявлено, судові витрати відсутні.
15.08.2012 Подільським районним суд м. Києва замінено примусове психіатричне лікування у стаціонарі з загальним режимом нагляду на амбулаторне примусове психіатричне лікування хворому ОСОБА_7
21.06.2013 Подільським районним судом м. Києва щодо ОСОБА_7 продовжено застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку на строк, що не перевищує шести місяців.
06.02.2014 Подільським районним судом м. Києва припинено застосування примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку стосовно ОСОБА_7 .
Оскільки на даний час закінчилися строки притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, нових злочинів останній не вчинив, не ухилявся від досудового розслідування та суду, кримінальна справа щодо останнього не відновлювалася, тому заявник вважає, що відпала потреба у подальшому застосуванні арешту майна, що перешкоджає ОСОБА_7 у реалізації його права власності, тому адвокат просить даний арешт скасувати.
Заявник та його представник у судовому засіданні просили клопотання задовольнити та скасувати арешт майна з підстав, наведених у клопотанні.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання, підтвердив наявність об'єктивних підстав для скасування арешту майна, зважаючи на те, що потреба в арешті майна ОСОБА_7 на даний час відсутня.
Вивчивши зміст клопотання та додатків до нього, заслухавши думку учасників справи, суд вважає, що клопотання підлягає до задоволення за наступних підстав.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.
Зазначений принцип відображено й конкретизовано також у частині 1 статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України)
Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.
Арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку
За змістом статті 170 нині діючого КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Згідно з частинами 2, 4 статті 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Під час виконання вироків суд, визначений частиною 2 статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку (п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України).
За змістом ч. 1 ст. 539 КПК України потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.
Судом встановлено, що постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області від 25.01.2011 із метою забезпечення процесуальних рішень та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення цивільного позову, відшкодування нанесених державі збитків, накладено арешт на будь-яке рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилося, яке належить ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта № 414642258 від 21.02.2025 Першою житомирською державною нотаріальною конторою накладено обтяження - арешт усього майна ОСОБА_7 , реєстраційний номер 10760814, на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Житомирській області ОСОБА_8 .
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 25.11.2011, в якій у порядку ст. 420 КПК України (у ред. 1960) зазначено, що цивільний позов не заявлявся, судові витрати відсутні, щодо ОСОБА_7 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом, які 15.08.2012 Подільським районним судом м. Києва замінені на амбулаторне примусове психіатричне лікування.
21.06.2013 Подільським районним судом м. Києва продовжено застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку відносно ОСОБА_7 , застосування яких припинено 06.02.2014 Подільським районним судом м. Києва.
Відповідно до довідки Богунського районного суду м. Житомира від 09.06.2025 № 1-539/11 кримінальна справа № 1-539/11 знищена за закінченням строку її зберігання.
Згідно з ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17.06.2025 у справі № 756/4444/25 провадження у справі за позовом ОСОБА_7 до ДПС України, требі особи - ГУНП в Житомирській області та Житомирська обласна прокуратура, про зняття арешту з майна - зупинено до набрання чинності рішення у справі 1-539/11 за клопотанням адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадження.
Відповідно до п. 9 розділу 11 Перехідних положень КПК України 2012 року, арешт майна, застосований під час досудового слідства до дня набрання чинності КПК 2012 року, продовжує свою дію до моменту його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності КПК України 2012 року.
Постанова про накладення арешту на майно ухвалена органом досудового слідства 25.01.2011, тобто до набрання чинності новим КПК України.
Виходячи зі змісту п. 9 розділу 11 Перехідних положень КПК України 2012 року, постанова про арешт майна продовжує свою дію до цього часу.
Проте положеннями КПК України (у ред. 1960) передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина 1 статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина 6 статті 126).
Таким чином, питання щодо скасування арешту накладеного постановою слідчого під час досудового слідства можливо вирішити лише в судовому порядку судом, який виносив процесуальне рішення по кримінальній справі, в рамках якої застосовано арешт майна та у відповідності до вимог КПК України 1960 року, який був чинний на момент накладення арешту на майно ОСОБА_7 у порядку статтей 409, 411 КПК України 1960 року.
Вказане також узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у справах № 272/469/21 від 01.12.2021 та № 185/9002/20 від 30.07.2021.
Відповідно до ст. 126 КПК України (у ред. 1960), забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.
Частиною 6 ст. 126 КПК України (у ред. 1960) передбачено, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
За змістом пунктів 7, 8 ч. 1 ст. 324 КПК України (у ред. 1960) постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, зокрема, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 5 ст. 404 КПК України (у ред. 1960), якщо у виправданого, чи особи, стосовно якої справа припинена, були вилучені документи, цінності чи інші предмети, або накладений арешт на майно, копія відповідного рішення суду направляється відповідним органам для повернення вилучених документів, цінностей чи інших предметів, а також для зняття арешту з майна.
Частиною 1 ст. 409 КПК України (в ред. 1960) визначено, що питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок.
Відповідно до ст. 411 КПК України (у ред. 1960) питання, зв'язані з виконанням вироку, вирішуються судом у судовому засіданні з участю прокурора. У судове засідання, як правило, викликається засуджений, а за його клопотанням і захисник.
За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.1990 «Про практику застосування судами України процесуального законодавства», у порядку, передбаченому ст. 411 КПК України, суди вправі вирішувати питання про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову, якщо вироком ці заходи не скасовані.
Як підтверджено прокурором у судовому засіданні в матеріалах справи відсутні відомості які б перешкоджали припиненню дії постанови слідчого, потреба у арешті майна ОСОБА_7 на даний час відсутня, за результатами опрацювання масиву даних ЄРДР станом на 01.07.2025 кримінальні провадження, в яких містяться відомості про притягнення його до кримінальної відповідальності не встановлені.
Враховуючи викладене вище, оскільки потреба у застосуванні арешту майна ОСОБА_7 на даний час відпала, з метою недопущення порушення його права власності, яке гарантоване Конституцією України та положеннями ЦК України, суд вважає за можливе задовольнити клопотання та скасувати арешт майна, накладений постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області від 25.01.2011.
Керуючись ст. ст. 2, 174, 372, 537, 539, п. 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року, ст. ст. 126, 324, 404, 409, 411 КПК України (у ред. 1960), суд, -
Клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений постановою слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області ОСОБА_8 б/н від 25.01.2011 на все рухоме та нерухоме майно (де б воно не знаходилось), яке належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (обтяження № 10760814, зареєстроване 27.01.2011 Першою житомирською державною нотаріальною конторою).
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду проголошено о 14 год. 00 хв. 07.07.2025.
Суддя ОСОБА_1