Постанова від 07.07.2025 по справі 489/3381/24

07.07.25

22-ц/812/768/25

Провадження № 22-ц/812/768/25

ПОСТАНОВА

іменем України

07 липня 2025 року м. Миколаїв

справа № 489/3381/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Лівінського І.В.,

із секретарем - Лівшенком О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 25 лютого 2025 року суддею Кокорєвим В.В. у приміщенні цього ж суду, (повний текст складено 10 березня 2025 року), у цивільній справі за позовом

Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до

ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості,

УСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У травні 2024 року банк звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути 107 785, 93 грн заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 01.12.2018 року.

Позивач зазначав, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 01.12.2018 року. На підставі укладеного договору відповідачу надано кредит у розмірі 85 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань банк просив стягнути заборгованість, яка станом на 11.02.2024 рок складає 107785,93 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач, діючи через свого представника, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилався на позицію Верховного Суду, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), та зазначав, що в Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг б/н від 01.12.2018 року не зазначені Умови та Правила надання кредиту, у тому числі щодо нарахування процентів за користування кредитом та неустойки за невиконання умов договору. Тарифи, Довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб, з якими відповідач нібито ознайомився при підписанні Анкети-заяви на момент отримання ним кредиту, взагалі не містили умов щодо порядку нарахування та сплату процентів за користування кредитними коштами. Складений банком розрахунок заборгованості не відповідає умовам кредитування. Крім того, банком безпідставно списувалися з його рахунків проценти та неустойка.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2025 року позов задоволено, з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» стягнуто 107 785,93 грн кредитної заборгованості та 2 422, 40 грн судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю того, що підписуючи Анкету-заяву відповідач приєднався та був ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту «Картка monobank», адже підписав Анкету-заяву у якій записані положення про ознайомлення з вищевказаними документами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга неправильним трактуванням судом його доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, помилковістю висновку суду про укладення електронного договору.

Також апелянт вказував на помилковість висновку суду про те, що він частково погашав кредитну заборгованість, оскільки він повідомив суд, що банк безпідставно списував кошти з його рахунків.

Наполягав на некоректності розрахунку заборгованості.

Узагальнені доводи інших учасників

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» не скористався.

2.Мотивувальна частина

Сторони у справі у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що 01.12.2018 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відкрило ОСОБА_1 поточний рахунок та надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 85 000 грн.

У пунктах 2,3 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 01.12.2018 року зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.

У пункті 6 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 01.12.2018 року відповідач просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку. Відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (номер ключа), яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з Договором. Відповідачем визнано, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях, а також підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або Банком з використанням електронного/ електронного цифрового підпису.

З наданої позивачем виписки з рахунку ОСОБА_1 про рух коштів за період з 01.12.2018 по 11.02.2024 вбачається, що відповідачу було відкрито вказаний рахунок, на якому баланс на початок періоду складав 2 500 грн, а станом на кінець періоду - 30 000 грн, сума витрат за цей період складає 415751,80 грн, сума зарахувань 307 965, 87 грн.

Позиція апеляційного суду

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628,629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

За положеннями ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію", згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг на офіційному веб-сайті АТ "Універсал Банк" заповнив і підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений відповідачем за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заяви в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису) підписана представником банку, який здійсни ідентифікацію та верифікацію клієнта.

Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 , які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді.

У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Також, відповідач вказав, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими він ознайомлений, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого він підтверджує і зобов'язується виконувати умови вказаного договору.

У п.6 анкети-заяви відповідач вказав, що просить вважати наведений у анкеті-заяві зразок його власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов'язковими. У цьому ж п.6 анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно договору. Відповідач підтвердив в анкеті-заяві, що усі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися ним та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали.

Окрім того, на підтвердження своїх вимог позивачем надано Умови обслуговування рахунків фізичної особи з додатками у вигляді Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які містять інформацію про їх підписання електронним цифровим підписом обома сторонами договору.

Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня2021 року у справі № 234/7159/20.

Отже, наведені обставини доводять факт звернення відповідача до банку та отримання ним кредитних коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов'язків, які ґрунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України "Кредит" і підтверджують висновки суду першої інстанції щодо цих обставин.

Також апеляційний суд вважає, що наданий банком розрахунок заборгованості є зрозумілим та доступним, в тому числі містить усю необхідну інформацію щодо періоду та розміру виникнення боргу та його складових. Наявність наведеної у розрахунках заборгованості та її розмір підтверджується випискою про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 .

Крім того, заперечуючи проти розрахунку заборгованості, відповідач власного контр розрахунку не надав, таким чином його розміру не спростував.

Довід апеляційної скарги про примусове стягнення банком заборгованості з належних позичальнику рахунків апеляційний суд оцінює критично, оскільки, вважаючи такі дії банку неправомірними, ОСОБА_1 їх не оскаржував. Крім того, списання коштів з рахунків боржника в рахунок погашення заборгованості було погоджено сторонами під час укладення кредитного договору. Також цей довід не впливає на розмір заборгованості, оскільки списані кошти враховані у розрахунку заборгованості та ці суми не стягуються подвійно.

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з повним з'ясуванням обставин справи, є правильним та обґрунтованим.

За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.

Відповідно статті 375 ЦПК, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Однак, оскільки рішення суду залишається без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, витрати апелянта, понесені у зв'язку з розглядом апеляційної скарги, залишаються за його рахунок.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.Б.Кушнірова

І.В.Лівінський

Повний текст постанови виготовлено 07 липня 2025 року

Попередній документ
128662605
Наступний документ
128662607
Інформація про рішення:
№ рішення: 128662606
№ справи: 489/3381/24
Дата рішення: 07.07.2025
Дата публікації: 09.07.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Миколаївський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (27.08.2025)
Результат розгляду: Приєднано до провадження
Дата надходження: 27.08.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором
Розклад засідань:
02.08.2024 11:30 Ленінський районний суд м. Миколаєва
03.10.2024 14:00 Ленінський районний суд м. Миколаєва
06.12.2024 10:30 Ленінський районний суд м. Миколаєва
25.02.2025 10:30 Ленінський районний суд м. Миколаєва