Справа № 450/787/25 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 22-ц/811/1358/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
26 червня 2025 року м.Львів
Справа № 450/787/25
Провадження № 22-ц/811/1358/25
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», яка підписана його керівником - Романенком Михайлом Едуардовичем, на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Пустомити 28 березня 2025 року у складі судді Мусієвського В.Є. у справі за позовом ТзОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
21 лютого 2025 року ТзОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 200527485, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Михайлівський» 12 травня 2016 року, у розмірі 105 162, 65 грн., інфляційні втрати у сумі 49 495, 90 грн. та 3 % річних в розмірі 9 473, 28 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Банк Михайлівський» і 12 травня 2016 року уклав угоду № 200527485 щодо кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 36 497, 46 грн., а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20 липня 2020 року ТзОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону), що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 1 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський». Зазначає, що банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування такими. Вказує, що станом на 28 січня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 200527485 від 12 травня 2016 року становить 105 162, 65 грн., сума інфляційних втрат становить 49 495, 90 грн., а 3 % річних складають 9 473,28 грн. Просить позов задовольнити.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 березня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішення суду оскаржує ТзОВ «Діджи Фінанс». Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує його законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що у відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив, що він ( ОСОБА_1 ) та ПАТ «Банк Михайлівський» уклали Кредитний договір №200527485 від 12 травня 2016 року та надав довідку про виконання зобов'язання неналежному кредитору - ТОВ «ФК «Фагор». Відповідач визнав факт укладення кредитного договору та факт видачі коштів, надав докази оплати суми боргу неналежному кредитору - ТОВ «ФК «Фагор», а отже визнав та підтвердив факт отримання кредитних коштів від ПАТ «Банк Михайлівський» та факт користування ними. Зазначає, що 20 липня 2020 року ТзОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, що був укладений за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071, проведених 15 червня 2020 року. Цей факт підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 1 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої ТзОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами відступленими згідно Договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року. Посилається на ст. ст. 512, 514 ЦК України. Згідно з п. 2 Договору новий кредитор у день настання відкладальної обставини відповідно до п. 16 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами. Оскільки кредитний портфель придбано з електронного аукціону Національної електронної біржі (протокол №UА-ЕА-2020-06-09-000032-Ь від 15 червня 2020 року) - то інформація про відступлення права вимоги міститься в публічному доступі на сайтах Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Стверджує, що ТзОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за усіма правами кредитора за основними договорами, що існували на момент переходу цих прав в порядку, передбаченому ст. 514 ЦК України та п. 2 договору №7_БМ від 20 липня 2020 року. У позивача виникло право на стягнення заборгованості за відступленими кредитними договорами. Зазначає, що 1 липня 2021 року Північним апеляційним господарським судом ухвалено постанову у справі № 910/11298/16, якою скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 4 березня 2021 року в частині немайнових вимог, та ухвалено нове рішення про задоволення позову ТзОВ «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, а саме: зобов'язано ТзОВ «Фінансова компанія «Плеяда» передати ТзОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТзОВ «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року №1905, реєстрах прав вимог від цього дня № 1 та від 20 травня 2016 року № 2 до цього договору та актах прийому-передачі №1 і №2 до зазначеного договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року №1, укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Плеяда» та ТзОВ «Фінансова компанія «Фагор». Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників. Зобов'язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. На підставі цього, ТзОВ «ФК «Фагор» є неналежним кредитором за кредитним договором № 200527485 від 12 травня 2016 року, а отже виконання зобов'язання ОСОБА_1 перед неналежним кредитором тягне за собою відповідні наслідки. Вважає, що відповідач має право вимагати у ТОВ «ФК «Фагор» повернення виконаного зобов'язання за недійсним правочином, а ТОВ «ФК «Фагор» зобов'язане повернути майно (грошові кошти), оскільки підстава, на якій воно було набуте згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, відпала на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду по справі № 910/11298/16. ОСОБА_1 має докази оплати кредитних коштів на користь ТОВ «ФК «Фагор», то відповідно й право вимоги щодо повернення неправомірно набутих коштів та право захисту свого порушеного права, має саме ОСОБА_1 .Факт оплати заборгованості за кредитним договором неналежному кредитору ТОВ «ФК «Фагор» не звільняє відповідача від виконання зобов'язання за кредитним договором № 200527485 від 12 травня 2016 року перед належним кредитором.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Встановлено, що 12 травня 2016 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ «Банк Михайлівський» угоду № 200527485 щодо кредитування шляхом підписання заяви-анкети, довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, графіка платежів і договорів добровільного страхування життя. Позичальник отримав кредит у розмірі 36 497, 46 грн. строком на 1095 днів зі сплатою 0,0001 % річних.
20 липня 2020 року ТзОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору №7 БМ, укладеному за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-06-09-000032-b від 15 червня 2020 року.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 1 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 ТзОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський».
З довідки від 6 серпня 2019 року, наданої суду ОСОБА_1 , вбачається, що ТзОВ «ФК «Фагор» повідомлено відповідача, що станом на 6 серпня 2019 року ТзОВ «ФК «Фагор» є єдиним законним кредитором за кредитом № 200527485 від 12 травня 2016 року, наданим ПАТ «Банк Михайлівський», а заборгованість за таким повністю погашена та договір закрито.
ОСОБА_1 сплачено кошти за кредитним договором № 200527485 від 12 травня 2016 року на користь первісного кредитора ПАТ «Банк Михайлівський», та на користь ТзОВ «ФК «Фагор», що стверджується квитанціями, наданими суду відповідачем.
ОСОБА_1 , діючи в добросовісний спосіб, як боржник за кредитним договором, сплатив наявну заборгованість, що стало підставою для закриття кредитного договору як виконаного.
Станом на час здійснення погашення боржником кредитної заборгованості укладені договори факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року та № 1 від 20 травня 2016 року, за яким відповідно до ст. 512 ЦК України до ТОВ «ФК «Фагор» перейшло право вимоги, про що боржник був належним чином повідомлений. На виконання своїх зобов'язань він сплатив ТзОВ «ФК «Фагор» як новому кредитору заборгованість по кредитному договору № 200527485 від 12 травня 2016 року в повному обсязі.
Наступні обставини, в тому числі судові справи, пов'язані з розглядом позову ПАТ «Банк Михайлівський» до ТзОВ «ФК «Плеяда» та ТзОВ «ФК «Фагор» про застосування наслідків нікчемності договорів факторингу, результатом яких стало рішення про зобов'язання ТзОВ «ФК» Плеяда» та ТзОВ «ФК «Фагор» передати ТзОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договорів факторингу, не може вважатись правовою підставою для повторного покладення на відповідача обов'язку по сплаті кредитної заборгованості.
Станом на 20 травня 2016 року - 6 серпня 2019 року ТзОВ «ФК «Фагор» було єдиним новим кредитором за укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 договором. Відповідачем правомірно сплачено новому кредитору кошти в рахунок заборгованості.
На час виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань в 2016 році, ТзОВ «Діджи Фінанс» ще не набуло прав вимоги за цим договором, а подальше визнання відповідача єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», не може нівелювати факту виконання відповідачем свого обов'язку, як позичальника, та слугувати підставою для повторного стягнення з нього вже сплаченої кредитної заборгованості.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із ст. 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання відповідачем виконані.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 1056-1 цього Кодексу розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позивачем не доведено факт наявності у відповідача заборгованості, яка ним була погашена.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в позові ТзОВ «Діджи Фінанс», оскільки відповідач повернув кредитні кошти належному кредитору.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені.
Керуючись: ст. 367, п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», яка підписана його керівником - Романенком Михайлом Едуардовичем, залишити без задоволення.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 1 липня 2025 року.
Головуючий -______________________Т. І. Приколота
Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________Р. В. Савуляк