Справа № 943/1418/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/527/25 Доповідач: ОСОБА_2
02 липня 2025 року у м. Львові Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Буського районного суду Львівської області від 25 квітня 2025 року щодо ОСОБА_6 ,
з участю: прокурора ОСОБА_8
обвинуваченої ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7
встановила:
вищенаведеним вироком ОСОБА_6 визнано винною у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 389 КК України і призначено покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України до покарання призначеного за даним вироком приєднано не відбуте покарання за вироком Буського районного суду Львівської області від 30 березня 2023 року, та призначено остаточне покарання ОСОБА_6 у виді обмеженням волі строком на 1 рік і 25 днів.
Судом встановлено, що вироком Буського районного суду Львівської області від 30 березня 2023 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та останній призначено покарання у виді 200 (двісті) годин громадських робіт.
05 травня 2023 року до Золочівського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області надійшов на виконання вирок Буського районного суду Львівської області від 30 березня 2023 року та на підставі п.2 Розділу ІV «Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 № 272/5 ОСОБА_6 поставлено на облік і на неї було заведено особову справу.
26 травня 2023 року, на виконання вимог ст.37 Кримінально-виконавчого кодексу України та пп.1 п.3 Розділу VІІ «Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 № 272/5 ОСОБА_6 роз'яснено порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт, необхідність додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці; працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, а також засуджену ОСОБА_6 попереджено, що у разі ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт вона може бути притягнута до кримінальної відповідальності відповідно до ч.2 ст.389 Кримінального кодексу України. Цього ж дня, засудженій ОСОБА_6 , під особистий підпис отримала направлення № 552/2/36-23 від 26.05.2023 року Золочівського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області до Красненської селищної ради Золочівського району Львівської області, для відпрацювання 200 (двісті) годин громадських робіт, відповідно до якого, початок терміну відбуття покарання у виді громадських робіт встановлено з 29 травня 2023 року.
Відтак, ОСОБА_6 , будучи належним чином ознайомленою з порядком та умовами відбування покарання, та попередженою про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт, в порушення вимог ст.ст. 36,37,40 Кримінально-виконавчого кодексу України, діючи умисно, з мотивів зневаги до судового рішення, усвідомлюючи свої дії та передбачаючи їх наслідки, маючи на меті ухилитися від відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт, при цьому, маючи можливість його відбувати, допустила ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, що виразилось у невиході на громадські роботи, до місця виконання покарання, а саме: до Красненської селищної ради, не відпрацювавши при цьому 200 (двісті) годин громадських робіт, які їй були призначені вироком Буського районного суду від 30 березня 2023 року.
Не погоджуючись з цим вироком, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Буського районного суду Львівської області від 25 квітня 2025 року щодо ОСОБА_6 змінити. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення. На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вважає, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання помилково не застосував ст. 75 КК України.
На обґрунтування апеляційних вимог покликається на такі обставини:
- кримінальне правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_6 за ступенем тяжкості відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком;
- суд не взяв до уваги позитивні характеристики обвинуваченої, які істотно знижують ступінь її суспільної небезпеки, а саме: те, що вона є особою молодого віку, раніше не судима, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, живе з мамою, позитивно характеризується за місцем проживання;
- на даний час обвинувачена визнає свою вину у вчиненні інкримінованого діяння, щиро кається, жалкує про вчинене та приступила до відбування покарання у виді 200 годин громадських робіт, призначеного їй вироком Буського районного суду Львівської області від 30.03.2023.
Просить врахувати те, що з часу вчинення інкримінованого діяння пройшло більше двох років і за цей час обвинувачена не вчинила нових кримінальних чи інших правопорушень, не порушувала процесуальних обов'язків, з'являлася до органу досудового розслідування та суду.
З урахуванням викладеного захисник вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, тому обмеження волі буде для неї явно несправедливим і занадто суворим покаранням.
Під час апеляційного розгляду в судовому засідання сторона захисту подала довідку видану начальником Красненського селищного комунального підприємства № 75 від 30.06.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_6 прийнята на громадські роботи 13 травня 2025 року терміном на 200 годин, станом на 30.06.2025 нею відпрацьовано 136 годин громадських робіт.
При апеляційному розгляді справи обвинувачена та її захисник підтримали апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів та просила таку задоволити.
Прокурор заперечив апеляційні вимоги захисника. Просив змінити оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та кваліфікація її дій в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Перевіривши апеляційні доводи захисника щодо призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів приходить до таких висновків.
Частина 2 ст. 50 КК України передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до приписів ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Згідно з абз. 2 п. 1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 (далі -постанова Пленуму ВСУ), призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
На виконання приписів зазначених вище норм кримінального закону та положень судової практики, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував: характер та ступінь скоєного правопорушення, дані про особу винної, яка посередньо характеризується за місцем проживання, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, притягувалася раніше до кримінальної відповідальності, відсутність пом'якшуючої вину обставини та відсутність належних висновків.
Врахувавши наведені обставини, суд призначив обвинуваченій за ч. 2 ст. 389 КК України більш суворе за видом покарання у виді обмеження волі, втім у мінімальному його розмірі, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів, і не є надмірно суворим.
Також обґрунтовано судом призначено й остаточне покарання відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання невідбутого покарання, призначеного за вироком Буського районного суду Львівської області від 30.03.2023.
На переконання колегії суддів, саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, адекватним характеру вчинених дій і даним про її особу та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Апеляційні вимоги сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченої вимог ст.75 КК України з урахуванням її визнання вини, щирого розкаяння, переосмислення своєї поведінки, не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції з врахуванням відношення обвинуваченої до виконання винесеного щодо неї попереднього вироку.
Із зазначеної вище довідки Красненської СКП вбачається, що виконувати вирок у виді громадських робіт вона розпочала 13.05.2025, тобто після винесення оскаржуваного вироку від 25.04.2025.
На переконання колегії суддів подальше визнання обвинуваченою вини та щире каяття є сумнівним, носить формальний характер і свідчить лише про усвідомлення нею факту вчинення самого кримінального правопорушення та намагання пом'якшити кримінальну відповідальність.
Враховуючи наведене підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_6 покарання за матеріалами кримінального провадження не встановлено.
Водночас, оскільки на час апеляційного розгляду покарання призначене за вироком Буського районного суду Львівської області від 30 березня 2023 року у виді 200 годин громадських робіт ОСОБА_6 частково відбула, зокрема 136 годин громадських робіт, відтак оскаржуваний вирок в частині призначення покарання підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407,408,409, 419 КПК, колегія суддів,
постановила:
апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задоволити частково.
Вирок Буського районного суду Львівської області від 25 квітня 2025 року щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженою за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України до призначеного покарання приєднати не відбуте покарання за вироком Буського районного суду Львівської області від 30 березня 2023 року, та вважати призначеним остаточне покарання ОСОБА_6 у виді обмеженням волі строком на 1 рік і 8 днів.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді