Справа № 301/1532/25
Закарпатський апеляційний суд
07.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 та його захисників-адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянув у закритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/457/25 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 17.06.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 1 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, до 13.08.2025 без визначення розміру застави, щодо:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , з початковою освітою, непрацюючого, раніше судимого вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 21.11.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 01 (один) рік, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, у кримінальному провадженні № 12025071100000246, відомості про яке 15.06.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, у провадженні СВ ВП № 1 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені 15.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025071100000246 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що 15.06.2025 близько 03 год ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння на території дитячого табору, що розташований на території готельно-розважального комплексу «ІЛЛАРА» за адресою м. Іршава, вул. Шевченка, 145, Хустського району Закарпатської області, достовірно знаючи, що особи, які перебувають в готельних номерах заснули, ввійшов до житлового корпусу № 1, де зайшов до незачиненої кімнати № 5, в якій спали малолітні діти, користуючись відсутністю поблизу батьків, а також інших дорослих осіб, які могли б перешкодити вчиненню злочину, вчинив розпусні дії щодо малолітньої особи, до моменту коли остання почала говорити до ОСОБА_6 , після чого останній припинив свої дії та вийшов з кімнати.
15.06.2025 близько 03 год 40 хв ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння на території дитячого табору, що розташований на території
-2-
готельно-розважального комплексу «ІЛЛАРА» за адресою м. Іршава, вул. Шевченка, 145, Хустського району Закарпатської області, достовірно знаючи, що особи, які перебувають в готельних номерах заснули, проник до житлового корпусу № 1, де зайшов до незачиненої кімнати № 5, в якій спали малолітні діти, користуючись відсутністю поблизу батьків, а також інших дорослих осіб, які могли б перешкодити вчиненню злочину, вчинив розпусні дії щодо малолітньої особи, до моменту коли остання встала з ліжка та побігла до мобільного телефону, щоб викликати дорослих осіб, а ОСОБА_6 вибіг з кімнати та побіг у невідомому напрямку.
Внаслідок злочинних дій, які знаходяться в явній суперечності з існуючими в суспільстві традиціями інтимного спілкування людей, ОСОБА_6 посягнув на основні принципи суспільної моралі у сфері статевих стосунків, оскільки, вчиняючи розпусні дії щодо малолітніх, створив загрозу деформації їх моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми та нормальному моральному і фізичному становленню, а також формуванню у них антиморальних поглядів.
15.06.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий обґрунтував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого, а також наявністю ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливати на потерпілого, свідків у цьому ж провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
В ухвалі слідчий суддя зазначила, що погоджується з обґрунтованістю підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, існуванням заявлених ризиків, і що відомостей, які б свідчили про можливість гарантувати належну поведінку підозрюваного шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, не встановлено. Водночас, при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя врахувала дані про особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан. Також слідчий суддя не визначила ОСОБА_11 розмір застави, так як кримінальне правопорушення вчинене із застосуванням насильства відносно малолітніх осіб, що спрямоване на заподіяння шкоди сексуального та психологічного характеру.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначити розмір застави. Вважає ухвалу незаконною та не обґрунтованою, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам. Слідчим суддею не враховано відсутність обґрунтованої підозри, а також заявлених слідчим ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та не дано оцінки тому факту того, що ОСОБА_6 сприяє слідству, його діями не завдано шкоди, впливати на потерпілих чи свідків він наміру не має. Крім того, ОСОБА_6 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, двох малолітніх дітей на утриманні. Також судом без достатніх підстав не визначено розмір застави, оскільки ОСОБА_6 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень із застосуванням насильства та з погрозою його застосування не повідомлялась.
-3-
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисників-адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , які підтримали апеляційну скаргу, промову прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 цього Кодексу.
В порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих
-4-
запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити,чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини,які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати,що існує хоча б один із ризиків,передбачених ст. 177КПК України,і на які вказує слідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотрималася вказаних вимог закону при розгляді клопотання про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідила та перевірила наведені у ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які власне викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ ВП № 1 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені 15.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12025071100000246 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
15.06.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 17.06.2025 за клопотанням слідчого щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність слідчим обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
-5-
Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як встановила слідчий суддя і це підтверджується матеріалами судового провадження, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого, перебуваючи на волі ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливати на потерпілих, свідків у цьому ж провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність існування ризиків, передбачених п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.156 КК України, на цій стадії досудового розслідування доведена слідчим і прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Всупереч доводів захисника, наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, на цій стадії досудового розслідування є підтвердженою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_6 у вчиненні цього злочину на момент вручення були наявними і підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового розслідування, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.06.2025; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.06.2025; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.06.2025; протоколами допиту потерпілих від 16.06.2025; протоколами допитів свідків від 15.06.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками 15.06.2025; протоколами допитів свідків від 15.06.2025; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками 15.06.2025; протоколом допиту свідка від 15.06.2025; протоколом огляду предмета від 15.06.2025; протоколом допитів свідків від 15.06.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.06.2025; актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 15.06.2025.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у
-6-
вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, обставини його вчинення, його підвищену суспільну небезпечність, існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчим та прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була повністю доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що в своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняла до уваги слідчий суддя.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника на предмет відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального правопорушення такі існують та доводяться відповідними доказами. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження факти та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливати на потерпілого, свідків у цьому ж провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено.
Щодо посилання захисника на наявність у ОСОБА_6 постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків, двох малолітніх дітей на утриманні, то на думку апеляційного суду, з огляду на суспільну небезпечність інкримінованого кримінального правопорушення, вони не є визначальними аргументами для обрання підозрюваному ОСОБА_6 більш м'якого виду запобіжного заходу, оскільки не зменшують встановлені ризики та не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що у матеріалах судового провадження відсутні й стороною захисту не надано доказів про наявність у підозрюваного ОСОБА_6 будь-яких захворювань, які б свідчили про неможливість тримання його під вартою в умовах ізоляції від суспільства.
Крім того, наведені захисником в апеляційній скарзі доводи про наявність у підозрюваного постійного місця проживання, малолітніх дітей на утриманні, були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено.
Більш того, вчинення ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення порушує основні засади суспільної моральності у сфері статевих стосунків та сприяє поширенню аморальності в інтимних стосунках людей, свідчить про ігнорування ним вимог суспільної моралі, відповідно до яких задоволення статевих потреб повинне здійснюватися без прояву розпусти, безладних статевих контактів.
Тому застосування альтернативних запобіжних заходів, не пов'язаних з утриманням особи під вартою, всупереч доводів апеляційної скарги, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, особливо враховуючи, що ОСОБА_6 вчинив нове кримінальне правопорушення в період іспитового строку.
-7-
Колегія суддів приходить до висновку про доведеність органом досудового розслідування на цій стадії досудового розслідування обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, наявності в зазначеному провадженні ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», а тому апеляційний суд вважає необхідним обрання на даній стадії досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Доводи захисника про необхідність визначення підозрюваному ОСОБА_6 розміру застави, колегія суддів відхиляє з таких підстав.
Частина 3 статті 183 КПК України регламентує обов'язок суду визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Положенням п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, проводиться за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України
Між тим, доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 підозра у вчиненні кримінальних правопорушень із застосуванням насильства та з погрозою його застосування не повідомлялась, слід визнати необґрунтованими і правильності висновків слідчого судді не спростовують, адже згідно з Кримінальним кодексом України, насильство - це будь-яка дія або бездіяльність, що спрямована на заподіяння шкоди іншій особі, включаючи фізичний, сексуальний, психологічний або економічний вплив, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Враховуючи те, що кримінальне правопорушення вчинене із застосуванням насильства відносно малолітніх осіб, що спрямована на заподіяння шкоди сексуального та психологічного характеру, слідчий суддя дійшла вірного висновку про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Щодо передачі підозрюваного на поруки барону ромського населення Іршавської ТГ ОСОБА_13 , про, що останній подав до суду відповідну заяву, колегія суддів звертає увагу на таке.
-8-
Відповідно до положень ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Поручителю роз'яснюється у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов'язань та порядок реалізації такого права.
Особиста порука, як і особисте зобов'язання, належить до тієї категорії запобіжних заходів, при яких використовується моральний метод впливу на поведінку підозрюваного.
На думку колегії суддів, застосування особистої поруки є ефективним, коли для підозрюваного розрив соціальних зв'язків з поручителем або підрив його авторитету є гіршим, ніж застосування більш суворого запобіжного заходу.
Стороною захисту не надано доказів на підтвердження того, що вищевказана особа (барон) має на підозрюваного вагомий позитивний вплив, що в свою чергу давало б обґрунтовані підстави вважати, що останній дійсно зможе забезпечити виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_6 у разі застосування до нього запобіжного заходу у виді особистої поруки.
На думку колегії суддів, зважаючи на ступінь тяжкості та суспільну небезпеку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , його фактичні обставини тощо, на цей час запобіжний захід у виді особистої поруки є неспівмірним з встановленими ризиками, передбаченими ч. 1 ст. 177 КПК України.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог статей 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 17.06.2025 щодо ОСОБА_10 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді