Справа № 128/179/22
Провадження № 22-ц/801/1544/2025
Категорія: 77
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П.
Доповідач:Панасюк О. С.
03 липня 2025 рокуСправа № 128/179/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
з участю секретаря судового засідання Куленко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Куцого Р. А. на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області у складі судді Шевчук Л. П. від 19 травня 2025 року про залишення без розгляду заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Яворського С. С. про зміну предмета позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, Мурованокуриловецького селищного голови Цибульської Г. М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунальне підприємство «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня», про визнання незаконними та скасування розпоряджень про звільнення, поновлення на роботі,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
22 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Яворський С. С. подав заяву про поновлення пропущеного строку для подання заяви про зміну предмета позову та про прийняття до розгляду заяви про зміну предмета позову, за якою просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення № 1818 від 06 грудня 2021 року 17 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради «Про дострокове розірвання контракту та звільнення директора комунального некомерційного підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати: розпорядження Мурованокуриловецького селищного голови Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 390-ОС від 24 грудня 2021 року про дострокове розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1 , директора комунального некомерційного підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області із займаної посади з 24 грудня 2021 року з підстав передбачених контрактом (пункт 8 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі КЗпПУ)), розпорядження Мурованокуриловецького селищного голови Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 391-ОС від 24 грудня 2021 року про внесення змін до розпорядження від 24 грудня 2021 року № 390-ОС «Про дострокове розірвання контракту та звільнення директора комунального некомерційного підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» Вікторії Гук»;
- змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора комунального некомерційного підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» з 13 січня 2022 року на 11 лютого 2022 року і формулювання підстави звільнення з «підстав передбачених контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпПУ)» на «у зв'язку з закінченням строку контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України».
Заява обґрунтував тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом у січні 2022 року. Відповідно до положень статті 49 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) вона має намір змінити предмет поданого нею позову. Проте тривале перебування справи у провадженні суду зумовлене ухваленням судами різних інстанцій різноманітних процедурних та процесуальних рішень, включаючи зупинення провадження, поновлення провадження, залишення позову без розгляду, а також оскарження процесуальних рішень суду першої інстанції, що унеможливлювало початок розгляду справи по суті.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Яворського С. С. про поновлення процесуального строку на подання заяви про зміну предмета позову відмовлено. Заяву про зміну предмета позову у цій цивільній справі залишено без розгляду.
Суд першої інстанції обґрунтував свою ухвалу тим, що заява про зміну предмета позову була подана поза межами строку, встановленого частиною третьою статті 49 ЦПК України, зокрема не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд першої інстанції визнав причини пропуску процесуального строку, наведені представником позивачки, неповажними, тому що її представляють два професійних адвокати, які раніше вже подавали аналогічні клопотання. Крім того суд розцінив дії сторони позивачки, що полягали у неодноразовому поданні аналогічних та різноманітних клопотань (зокрема про об'єднання справ, збільшення позовних вимог, залучення співвідповідача), як зловживання процесуальними правами. Зазначені дії, на думку суду, суперечать основним засадам цивільного судочинства, зокрема принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами, закріпленому в частині 1, пункті 1 частини третьої статті 2 ЦПК України.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Куций Р. А., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, просив ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на те, що суд необґрунтовано відмовив у поновленні строку, неправильно розцінив дії позивачки як зловживання правами, а також не врахував необхідність зміни позовних вимог для ефективного захисту трудових прав та порушив право на судовий захист.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Встановлено, що у січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, за яким просила:
- визнати незаконними та скасувати: розпорядження Мурованокуриловецького селищного голови Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 390-ОС від 24 грудня 2021 року про дострокове розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1 , директора комунального некомерційного підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області із займаної посади з 24 грудня 2021 року з підстав передбачених контрактом (пункт 8 статті 36 КЗпПУ); розпорядження Мурованокуриловецького селищного голови Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 391-ОС від 24 грудня 2021 року про внесення змін до розпорядження від 24 грудня 2021 року № 390-ОС «Про дострокове розірвання контракту та звільнення директора комунального некомерційного підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» Вікторії Гук»;
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора комунального некомерційного підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня».
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 31 січня 2022 року відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
30 травня 2022 року Вінницький районний суд Вінницької області своєю ухвалою зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 128/3534/21 за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради № 1818 від 06 грудня 2021 року 17 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради «Про дострокове розірвання контракту та звільнення директора комунального некомерційного підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» ОСОБА_1 », яка перебувала в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 23 листопада 2023 року поновлено провадження у цій цивільній справі.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 31 січня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 березня 2024 року ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 31 січня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
30 квітня 2024 року Вінницький районний суд Вінницької області відмовив у прийнятті заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Куцого Р. А. про збільшення позовних вимог. Відмовлено в залученні до участі у справі в якості співвідповідача Мурованокуриловецької селищної ради. Це рішення постановою Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2024 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником - адвокатом Куцим Р. А., на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 30 квітня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2024 року.
03 жовтня 2024 року Вінницький районний суд Вінницької області залишив без розгляду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Яворського С. С. про зміну предмета позову у цій справі.
Ухвалами Вінницького районного суду Вінницької області від 30 грудня 2024 року та 20 березня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотань представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Куцого Р. А. про об'єднання справ в одне провадження.
22 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Яворський С. С. подав заяву про поновлення пропущеного строку для подання заяви про зміну предмета позову та про прийняття до розгляду заяви про зміну предмета позову.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року в задоволенні заяви про поновлення процесуального строку на подання заяви про зміну предмета позову відмовлено. Заяву про зміну предмета позову у цій цивільній справі залишено без розгляду.
Суд першої інстанції обґрунтував свою ухвалу тим, що заява про зміну предмета позову була подана поза межами строку, встановленого частиною третьою статті 49 ЦПК України, зокрема не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд першої інстанції визнав причини пропуску процесуального строку, наведені представником позивачки, неповажними, тому що її представляють два професійних адвокати, які раніше вже подавали аналогічні клопотання. Крім того суд розцінив дії сторони позивачки, що полягали у неодноразовому поданні аналогічних та різноманітних клопотань (зокрема про об'єднання справ, збільшення позовних вимог, залучення співвідповідача), як зловживання процесуальними правами. Зазначені дії, на думку суду, суперечать основним засадам цивільного судочинства, зокрема принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами, закріпленому в частині 1, пункті 1 частини третьої статті 2 ЦПК України.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин (аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20).
Таким чином законодавцем визначено право позивача змінювати предмет позовних вимог, як складову матеріально-правової вимоги позивача до відповідача до закінчення підготовчого засідання, або не пізніше, ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що строк на подання заяви про зміну предмета позову обраховується від дати призначеного ухвалою суду про відкриття провадження судового засідання, тому що розгляд цієї справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження та правильно встановив, що заява про зміну предмета позову була подана представником позивачки - адвокатом Яворським С. С. поза межами встановленого законом строку. При цьому надіслана на електронну адресу представнику позивачки - адвокату Яворському С. С. копія ухвали про відкриття провадження у справі від 31 січня 2021 року, де було визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, свідчить про обізнаність сторони з процесуальними строками.
Доводи апеляційної скарги про поважність причин пропуску строку та необхідність поновлення строку є безпідставними. Суд першої інстанції, належним чином оцінив обставини справи, включаючи факт представництва позивачки двома професійними адвокатами та неодноразове подання аналогічних або пов'язаних клопотань (про об'єднання справ, збільшення позовних вимог, залучення співвідповідача), та обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність поважних причин пропуску строку.
Апеляційний суд відхиляє посилання в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості висновку суду першої інстанції про зловживання позивачкою процесуальними правами, тому що такий висновок відповідає завданню та принципам цивільного судочинства, визначеному частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 2 ЦПК України, що передбачає неприпустимість зловживання процесуальними правами. Незважаючи на тривалий розгляд справи позивачка, яка має професійних представників, подала аналогічну заяву про зміну предмета позову після того, як попередню заяву було залишено без розгляду. Така поведінка не може бути розцінена як добросовісне користування процесуальними правами.
Таким чином апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у поновленні процесуального строку та залишенні заяви про зміну предмета позову без розгляду, оскільки вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.
Крім того апеляційний суд звертає увагу на наступне.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
Отже позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як зазначалося вище позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі (пункт 2 частини другої, частина третя статті 49 ЦПК України).
Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.
Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.
У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
При цьому при поданні такої заяви позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.
Стаття 188 ЦПК України містить правила об'єднання і роз'єднання позовів.
Згідно із частиною першою вказаної статті, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Однак таке об'єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.
Оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.
До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23).
Подана ОСОБА_1 22 квітня 2025 року заява про зміну предмета позову фактично містить нову позовну вимогу - про визнання незаконним та скасування рішення № 1818 від 06 грудня 2021 року. Ця вимога не заявлялася при первісному поданні позову 27 січня 2022 року та обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є поданням нового позову, що не допускається на цій стадії процесу.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що позивачка вчергове намагається заявити вимогу про визнання незаконним та скасування рішення № 1818 від 06 грудня 2021 року 17 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради «Про дострокове розірвання контракту та звільнення директора комунального некомерційного підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» ОСОБА_1 , незважаючи на набрання законної сили рішення у справі № 128/3534/21 за її позовом до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області з таким самим предметом позову.
Подання того самого позову (позовної вимоги в рамках іншого позову), який вже був вирішений судом прямо суперечить меті цивільного судочинства і є очевидним зловживанням процесуальними правами згідно з пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України.
Посилання в заяві про поновлення пропущеного строку для подання заяви про зміну предмета позову та в апеляційній скарзі на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року на постанову апеляційного суду від 04 травня 2023 року у справі № 128/3534/21, якою визнано неефективним способом захисту трудових прав ОСОБА_1 позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про розірвання контракту (дострокове припинення строкового трудового договору), а також звернуто увагу на штучне «роз'єднання» в окремих позовних заявах цієї вимоги з вимогами про визнання незаконними та скасування розпоряджень селищного голови про звільнення позивачки та поновлення її на роботі не лише не спростовує висновків суду першої інстанції, а навпаки підтверджує послідовну процесуальну поведінку позивачки та її представників - адвокатів Куцого Р. А. і Яворського С. С., спрямовану на створення штучних підстав для можливого маніпулювання автоматизованим розподілом справ (можливість отримання преюдиційного рішення про незаконність рішення № 1818 від 06 грудня 2021 року 17 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради «Про дострокове розірвання контракту та звільнення директора комунального некомерційного підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» ОСОБА_1 » для вирішення спору про поновлення ОСОБА_1 на роботі шляхом подання двох окремих позовних заяв та клопотання про зупинення провадження у справі про визнання незаконними та скасування розпоряджень про звільнення, поновлення на роботі до вирішення спору про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради про дострокове розірвання контракту та звільнення), затягування розгляду справи (вирішення по суті трудового спору позивачки).
Зі змісту постанови Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2025 року у справі № 128/3534/21 очевидним є те, що наявність підстав для дострокового припинення контракту з ОСОБА_1 входить до предмету доказування (є підставою позову) у справі про її поновлення на роботі (трудовому спорі) і не може окремо перевірятися у справі про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування задля створення преюдиції (встановлення обставин, які б не підлягали повторному доказуванню). При цьому апеляційний суд у своїй постанові прямо вказав на те, що предметом спору між ОСОБА_1 та Мурованокуриловецькою селищною радою, її селищним головою є саме трудові правовідносини (захист трудових прав ОСОБА_1 ), незважаючи на що представник ОСОБА_1 - адвокат Яворський С. С. неодмінно намагається заявити вимогу про визнання незаконним та скасування рішення № 1818 від 06 грудня 2021 року, саме як предмет позову.
Отже доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що тягнуть за собою скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 383 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Куцого Р. А. залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
(Повний текст судового рішення виготовлено 07 липня 2025 року).
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: О. В. Ковальчук
Т. Б. Сало