Справа № 686/18292/25
Провадження № 1-кс/686/6497/25
04липня 2025 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника скаржниці - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду скаргу ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, -
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду із скаргою, поданою в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
В обґрунтування скарги вказує, що 21.06.2025 подав ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому, заяву про вчинення працівниками Національної поліції м. Нетішин кримінальних правопорушень.
Однак у встановлений законом строк відомості до ЄРДР за заявою про злочин внесено не було.
Просить: зобов'язати уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькомувнести до ЄРДР відомості, викладені у заяві ОСОБА_4 від 21.06.2025 про кримінальне правопорушення, розпочати досудове розслідування та надати представнику витяг з ЄРДР.
Скаржник у судовому засіданні вимоги скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити. Повідомив, що 20.06.2025 до житла ОСОБА_4 за викликом батька дитини, який повідомив про її зникнення та розшук та сам при цьому знаходився у м. Одеса, прибули працівники правоохоронних органів м. Нетішина, які заблокували ногою двері, вимагали пред'явити дитину. Дитина була налякана цими діями. Ситуація владналася лише після прибуття соціальних служб, які зафіксували, що все добре.
Уповноважена особа ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду скарги, у судове засідання не з'явилася, однак відповідно до ст. 306 ч.3 КПК України це не є перешкодою для розгляду скарги.
Заслухавши думку представника скаржника, дослідивши матеріали скарги та матеріали перевірки, приходжу до висновку, що скарга не підлягає задоволенню у зв'язку із наступним.
Із наданих на запит суду матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_4 слідує, що 21.06.2025 остання звернулася до ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 162, 365, 127 КК України.
Вказана заява була зареєстрована у ТУ ДБР, розташованому в м. Хмельницькому 24.06.2025 за № 1739зкп/х.
У заяві про вчинення кримінального правопорушення вказала, що 20.06.2025 року приблизно о 13:40 до її житла за адресою: АДРЕСА_1 , де вона проживає разом із малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибули працівники поліції міста Нетішин, Хмельницької області, які представилися як оперуповноважені та представник ювенальної превенції ОСОБА_6 . Прибуття вказаних осіб було пов'язане із завідомо неправдивою заявою батька дитини про зникнення доньки, яка в дійсності проживала із нею за місцем реєстрації та постійного проживання.
Указані особи діяли без ухвали суду, без ордеру або процесуального документу; не мали ознак належності до поліції на головних уборах; не представились належним чином, не пред'явили перед початком спілкування свої службові посвідчення; вели себе агресивно, голосно стукали у двері, вимагали негайно відчинити квартиру.
Після того, як ОСОБА_4 відчинила двері, один з поліцейських утримував їх ногою, забороняючи зачинити та не надавав можливості приватно поспілкуватися з адвокатом. Таким чином була порушена недоторканність житла та право на надання правової допомоги.
В діях працівників поліції міста Нетішин Хмельницької області убачала ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 162, 356, 127, 366 КК України.
Листом за підписом т.в.о. керівника першого СВ ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому ОСОБА_7 № 1739зкп/х/14-01-01-46826/2025 від 03.07.2025 заявнику було направлено відповідь про те, що об'єктивних даних, які б свідчили про наявність ознак кримінального правопорушення, не було встановлено, у зв'язку із чим відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положеннями частини 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 КПК України).
Із цими приписами Кримінального процесуального закону кореспондуються викладені у п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 норми, згідно з якими відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Отже ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
Окрім того, необхідно врахувати також те, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин з-поміж інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними та суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних тощо).
На думку слідчого судді, заява ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення не містить конкретних фактичних даних чи короткого викладу обставин, які б могли свідчити про можливе вчинення працівниками поліції м. Нетішин кримінального правопорушення.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 365 КК України, перевищенням влади або службових повноважень є умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.
Згідно із приміткою до ст. 364 КК України, істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Згідно висновку ВС у справі № 299/2144/17 від 23 грудня 2020 року, слідує, що диспозиція ч. 1 ст. 364 і ч. 1 ст.365 КК, якими передбачено відповідальність за заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або громадським чи державним інтересам, чи інтересам юридичних осіб, може становити не лише майнову шкоду, а й включати прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування (як істотна шкода може враховуватися будь-яка за характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла встановленого розміру) (постанова Верховного Суду України від 27 жовтня 2016 року №5-99кс16). Виходячи з буквального розуміння змісту п. 3 примітки ст.364 КК України істотна шкода може мати виключно матеріальний вимір і перераховуватися в матеріальний еквівалент.
Дії, передбачені частиною першою статті 365 КК України, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування тягнуть за собою кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 365 КК України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові № 13-57кс18 від 05 грудня 2018 року (справа № 301/2178/13-к) аналізувала зміст ч. 2 ст. 365 КК України, зазначивши про те, що із внесенням змін до ст. 365 КК України на підставі Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції" від 21 лютого 2014 року N 746-VII суттєво звужено сферу кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень шляхом обмеження кола суб'єктів цього злочину виключно працівниками правоохоронних органів. Попередня редакція ч. 2 зазначеної статті, в якій використовувалося поняття "перевищення влади або службових повноважень", логічно передбачала весь набір ознак, які складають зміст цього поняття згідно з диспозицією ч. 1 ст. 365 КК України, - дії, які явно виходили за межі наданих особі прав чи повноважень і спричинили наслідки у виді істотної шкоди, - у поєднанні з визначеними в ч. 2 наведеної статті ознаками кваліфікованого складу злочину. Натомість із внесенням у зазначену правову норму змін на підставі Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції" від 21 лютого 2014 року № 746-VІІ законодавець встановив підставою кримінальної відповідальності дії, передбачені ч. 1 ст. 365 КК України, що містять принаймні одну з альтернативно визначених у ч. 2 цієї статті додаткових ознак, не пов'язуючи їх із настанням будь-яких наслідків.
Велика Палата Верховного Суду в постанові № 13-57кс18 від 05 грудня 2018 року (справа № 301/2178/13-к) дійшла висновку про те, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, вичерпується діями, які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень і містять принаймні одну з ознак: супроводжуються насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. Заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди в розумінні п. 3 примітки до ст. 364 КК України не є обов'язковою умовою для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 365 КК України.
Ч.1 ст.233 КПК передбачено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
Також ст.162 КК встановлено кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.
Отже, в Конституції та інших законодавчих актах не передбачено право будь-кого і будь-коли проникати в житло чи інше володіння особи тільки тому, що там хтось незаконно перебуває та володіє ним, окрім невідкладних випадків, зазначених у ч.2 ст.30 Конституції.
У судовому засіданні представник скаржниці обґрунтовував свою позицією щодо порушення працівниками поліції недоторканості приватного життя ОСОБА_4 тим, що останні блокували закриття останньою дверей.
Разом з тим, відомостей про те, що останні незаконно проникли до житла ОСОБА_4 чи іншим чином порушили недоторканість її житла у заяві про злочин не наведено та такого не було встановлено у судовому засіданні. На запитання про те, чи заходили працівники поліції до житла ОСОБА_4 , представник скаржниці повідомив лише, що мало місце блокування дверей останніми, у зв'язку із чим їх неможливо було закрити. Також пояснив, що причиною їх візиту був виклик батька дитини про її зникнення та розшук.
П.4, 5 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Поліцейський може опитати особу, якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень (ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію»).
Таким чином, прибуття працівників поліції з метою опитування ОСОБА_4 за заявою батька дитини про її зникнення та розшук не можна вважати незаконним, а їх дії - свавільними, оскільки останні діяли у межах повноважень, передбачених Законом України «Про Національну поліцію».
Факт законного проживання дитини із матір'ю, про що зазначає заявниця, і потребував встановленню у зв'язку із надходженням заяви про зникнення та розшук дитини, оскільки не міг бути завідомо відомий для працівників поліції.
Блокування дверей у даному випадку не є кримінально-караним діянням, оскільки такими діями не порушувалася недоторканість приватного житла заявниці.
Щодо інших порушень, наведених у заяві про злочин, зокрема, відсутність ознак належності до поліції на головних уборах, не представлення належним чином та не пред'явлення службових посвідчень, то такі діяння не є кримінально-караними та можуть слугувати (у випадку доведеності наявності складу дисциплінарного проступку) лише підставою для їх дисциплінарної відповідальності.
По суті заява про вчинення кримінального правопорушення містить лише суб'єктивний виклад обставин та не містить відомостей, за якими можна визначити наявність складу кримінальних правопорушень, оскільки злочинність дій не підтверджується достатніми даними, обґрунтованими та допустимими доказами.
Окрім того, слід врахувати і те, що норми чинного КПК України не передбачають жодної гарантії для захисту своїх прав особою, щодо якої кримінальне провадження може бути розпочате безпідставно. Наявність в чинному КПК України спрощеного порядку прийняття та реєстрації всіх без винятку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення (дійсних чи надуманих) може зробити можливим внесення будь-якої інформації до ЄРДР і відкриття, іноді безпідставного, кримінального провадження.
Зазначені скаржницею відомості у даному випадку не є належною підставою для ініціювання кримінального провадження та є необґрунтованим застосуванням заходу кримінально-правового примусу, а відтак підстави для внесення відомостей до ЄРДР та задоволення скарги відсутні.
З огляду на викладене, представником органу досудового розслідування обґрунтовано не внесено відповідні відомості до ЄРДР, а у задоволенні скаргислід відмовити.
Керуючись статтями 214, 303- 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого в м. Хмельницькому, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя