Справа № 686/10959/25
Провадження № 2/686/4375/25
04 липня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі : головуючого судді - Заворотної О.Л., розглянувши у письмовому провадженні в порядку ст. 247 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
В квітні 2025 року ТзОВ «Споживчий центр» звернулося до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказало, що 13.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 13.09.2024-100002493, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі - 12000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 13.09.2024, строком на 140 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього періоду, на який надається кредит.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 21.04.2025, утворилась заборгованість у розмірі 36600 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн. та по процентам в розмірі 16800 грн., комісії в розмірі 1800грн. та по неустойці 6000 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати по справі.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 08.05.2025 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
21.05.2025 представник відповідача подав відзив на позов, де вказав, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є односторонніми арифметичними розрахунками стягуваної суми в розмірі 36300 грн., які відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (фінансової установи), а відтак позивач не надав суду належних та допустимих доказів факту видачі позивачем та отримання відповідачем кредитних коштів. Позивачем не надано суду належних доказів, зокрема виписки по картковому рахунку, який б надав можливість ідентифікувати рахунок відповідача та встановити оспорювану суму заборгованості станом на день подання позову до суду. ТОВ «Споживчий центр» обґрунтовуючи заборгованість ОСОБА_2 по відсотках, вийшов за межі строків виконання зобов'язань, вказаних у Договорі і нарахував відсотки поза межами цих строків, що грубо суперечить нормам чинного законодавства України. Як вбачається із довідки Військової частини НОМЕР_1 № 978 від 14.04.2025 року, ОСОБА_1 з 27.12.2011 року по теперішній час проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 . Окрім того, ОСОБА_1 має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 . Таким чином, як на час подачі позову до суду позивачем, так і на дату укладання спірного кредитного договору - на ОСОБА_1 поширювалися гарантії, визначені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як особі, яка призвана на військову службу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, у період дії особливого періоду, а тому заявлені до стягнення з останнього сум заборгованості за відсотками є помилковим та необґрунтованим. Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги визнає в сумі 12000грн., просить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 4500грн.
28.05.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, де вказав, що відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору №13.09.2024-100002493, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору №13.09.2024-100002493), підписані одноразовим ідентифікатором, які містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача, а саме: 4731-21XX-XXXX-9805.
Комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.
28.05.2025 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 13.09.2024-100002493 від 13.09.2024 в розмірі 13800грн., в т.ч. 12000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1800 грн. за комісією та судовий збір в розмірі 2422,40грн.
04.07.2025 розгляд справи закінчено ухваленням рішення суду по суті заявлених вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 13.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 13.09.2024-100002493, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі - 12000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 13.09.2024 року, строком на 140 днів.
Пунктом 4 договору сторони погодили дату повернення кредиту 30.01.2025.
Пунктами 6 договору сторони погодили процентну ставку у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом.
Пунктами 7 договору передбачена комісія, пов'язана з наданням кредиту в розмірі 15% від суми кредиту та дорівнює 1800 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пунктом 4.4. договору визначено, що сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового часткового повернення кредиту у день повернення позичальник сплачує проценти за період фактичного користування всією сумою кредиту, а на залишок суми кредиту нараховуються проценти у загальному порядку, передбаченому договором.
Відповідно до договору від 13.09.2024 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 12000 грн.
Станом на 30.01.2025, утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 13800грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000 грн., комісії в розмірі 1800 грн.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Так, відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Положеннями статті 1048 ЦК України, яка на підставі частини 2 статті 1054 цього Кодексу застосовується до відносин за кредитним договором), передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1055 цього Кодексу встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
За правилами, встановленими статтями 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Щодо стягнення заборгованості за комісією в розмірі 1800 грн. за кредитним договором № 13.09.2024-100002493 від 13.09.2024.
За змістом ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
З урахуванням принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку (фінансової установи), виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.12.2019 року в справі № 524/5152/15.
Враховуючи вищевикладене, умови договору № 13.09.2024-100002493 від 13.09.2024, яким передбачено сплату комісійної винагороди за видачу кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією в сумі 1800 грн., задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість договором в розмірі 12000 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12 000 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представник відповідача - адвокат Клюцук В.П. надав договір про надання правничої допомоги б/н від 16.05.2025, акт приймання-передачі наданих послуг від 16.05.2025 на суму 4500 грн.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з позивача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 586,80 грн. (13,04%).
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позивних вимог (86,96%) в сумі 2 106 грн. 52 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 76, 258, 264, 265, 274, 353 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 533, 536, 610, 611 п.1, 612 ч.1, 1046, 1048 ч.1, 1054 ч.1 ЦК України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 13.09.2024-100002493 від 13.09.2024 у розмірі 12000 грн. 00 коп. та 2 106 грн. 52 коп. судового збору.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 586 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Дата складення повного тексту рішення суду: 04.07.2025.
Суддя :