Справа № 686/18197/25
Провадження № 1-кс/686/6660/25
04 липня 2025 року м. Хмельницький
Слідча суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого управління Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_3 , погоджене із прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Хмельницького, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , маючого на утриманні малолітню дитину, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
у кримінальному провадженні № 12025240000000794,
установила:
04.07.2025 старший слідчий слідчої групи у кримінальному провадженні ВРЗЗС СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням, погодженим з заступником начальника відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.189 КК України, посилаючись на те, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків та потерпілого в цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечили проти заявленого клопотання з підстав необґрунтованості заявлених стороною обвинувачення ризиків, оскільки ОСОБА_5 має постійне місце проживання, утримує дружину та малолітню дитину, є головою БФ «Незламне майбутнє», має відзнаки за волонтерську діяльність. У зв'язку із введенням воєнного стану стверджують про неможливість переховування від органів досудового розслідування. Просили відмовити у задоволенні клопотання, а якщо суд дійде висновку про необхідність його задоволення - визначити заставу у межах, передбачених законом.
Захисник підозрюваного також заявила про незаконність затримання ОСОБА_5 у зв'язку із відсутністю підстав, оскільки у день затримання підозрюваний не вчиняв жодних протиправних чи незаконних дій, перебував у дворі біля будинку, що виключало можливість зробити висновок про те, що його застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення. Інкриміноване ОСОБА_5 діяння було вчинено 12.06.2025, тобто більш ніж за 3 тижні до моменту затримання.
Прокурор та слідчий у судовому засіданні заперечили проти скарги на незаконне затримання ОСОБА_5 , оскільки у день його затримання проводився контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, у ході якого, за вказівкою та завданням ОСОБА_5 , шляхом залучення іншої особи, від потерпілого були отримані грошові кошти, які останній вимагав та які підлягали подальшій передачі саме підозрюваному.
Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.
17.06.2025 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025240000000794 зареєстровано кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією - ч. 4 ст. 189 КК України.
03.07.2025 о 19:19 год. ОСОБА_5 було затримано на підставі ч. 4 ст. 189 КК України.
04.07.2025 ОСОБА_5 письмово повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. ст.189 КК України, а саме про те, що « ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , керуючись корисливим мотивом, маючи умисел на вимагання чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та наслідки щодо позбавлення можливості особи на власний розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, діючи умисно, усвідомлено посягаючи на чужу власність, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди і бажаючи завдати таку шкоду, розробили злочинну схему отримання грошових коштів, яка полягає у вимаганні та отриманні від потерпілого ОСОБА_8 грошових коштів.
З метою отримання грошових коштів від потерпілого, останні вирішили використати надуману ними ситуацію про нібито не повернутий борг який потерпілий ОСОБА_8 в дійсності повернув.
Так, 12.06.2025 ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 під'їхали на автомобілі марки «BMW 750XI» д.н.з. НОМЕР_1 яким користується ОСОБА_5 до будинку АДРЕСА_3 де проживає потерпілий ОСОБА_8 , та в подальшому реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та отримання грошових коштів злочинним шляхом, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно із ОСОБА_7 здійснив телефонний дзвінок до потерпілого та домовився про особисту зустріч із ним поряд будинком проживання.
Після цього, 12.06.2025 близько 21 год 05 хв ОСОБА_5 разом із ОСОБА_7 діючи узгоджено між собою перебуваючи неподалік вище вказаного будинку, помітивши потерпілого ОСОБА_8 , шляхом погрози застосування фізичної сили відносно потерпілого, та в супереч його волі наказали йому щоб він зайшов в салон автомобіля марки «BMW 750XI» д.н.з. НОМЕР_1 яким користується ОСОБА_5 . В подальшому, ОСОБА_5 перебуваючи у салоні вказаного автомобіля діючи спільно із ОСОБА_7 , під надуманим приводом неіснуючої заборгованості висунули вимогу ОСОБА_8 , яка полягала у сплаті останнім грошових коштів в сумі 100 тисяч доларів США, при цьому попередили про те, що у разі невиконання їхніх вимог, буде застосовано фізичне насильство шляхом нанесення тілесних ушкоджень, які потерпілий сприймав як реальні, побоюючись за своє життя та здоров'я.
Після цього, на вказаному автомобілі вони поїхали до гаражного приміщення яке орендує потерпілий ОСОБА_8 , та яке знаходиться неподалік будинку № 46 по вул. Депутатській у м. Хмельницький.
Окрім цього, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , отримавши відмову від ОСОБА_8 у передачі їм коштів, так як ніякої заборгованості не має, застосували насильство щодо потерпілого.
Так, ОСОБА_7 перебуваючи у даному гаражному приміщенні наніс один удар правою ногою в область лівого передпліччя потерпілого, один удар правою ногою в область лівої частини тулуба потерпілого ОСОБА_8 який в той момент сидів на кріслі в даному гаражному приміщенні. Після чого ОСОБА_7 взяв до рук аерозольний балончик та запальничку та погрожуючи спаленням волосся на голові потерпілого висунули спільно з ОСОБА_5 вимогу повернути грошові кошти. В подальшому, ОСОБА_7 пішов у автомобіль марки BMW 750XI д.н.з. НОМЕР_1 яким користується ОСОБА_5 , та повернувся із предметом схожим на пістолет, який він приставив до голови потерпілого ОСОБА_8 та в той момент ОСОБА_5 знову висунув вимогу сплати неіснуючого боргу в розмірі 100 тисяч доларів США. Вказані погрози ОСОБА_8 сприймав як реальні, побоюючись за своє життя та здоров'я.».
На підтвердження обґрунтованості підозри слідчим надано: рапорт від 17.06.2025; протокол прийняття заяви від ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення від 17.06.2025; протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 від 17.06.2025; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи від 25.06.2025; інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності.
Оцінивши матеріали клопотання та надані матеріали кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування пред'явлена ОСОБА_5 підозра є обґрунтованою. При цьому слід зауважити, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин. В той же час, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З наданих матеріалів убачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. А отже, з метою уникнення кримінальної відповідальності останній може переховуватись від органів досудового розслідування.
Слідча суддя відхиляє аргументи сторони захисту про фактичну неможливість переховування від органів досудового розслідування у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, оскільки такий ризик існує незалежно від можливості залишати межі країни, а може бути реалізований і на території України.
ОСОБА_5 , відповідно до підозри, інкримінується вимога передачі чужого майна, з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану (вимаганні), а тому, у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, існує ризик незаконно впливу на свідків, іншого підозрюваного у даному кримінальному провадженні.
Окрім того, матеріалами негласних слідчих дій зафіксовано розмови підозрюваного із ОСОБА_9 , зміст яких дозволяє припустити задіяння широкого кола осіб, ймовірно причетних до вимагання грошових коштів у потерпілого.
При оцінці наявності зазначеного ризику слідчою суддею врахована також встановлена КПК України процедура отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та ч.2 ст. 23, ст.224 КПК України).
Високо ймовірним є також ризик незаконного впливу на потерпілого з огляду на інкриміноване застосування до потерпілого ОСОБА_8 насилля, яким супроводжувалися вимоги щодо передачі грошових коштів.
Також матеріалами негласних слідчих дій, зокрема протоколом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 24.06.2025 зафіксовано, що ОСОБА_5 висловлювався щодо необхідності завдання фізичної шкоди потерпілому з метою примушування до повернення грошових коштів.
З цих же підстав, а також у зв'язку із відсутністю відомостей про працевлаштування підозрюваного та будь-яких доказів, які б указували на отримання матеріальних засобів для існування у законний спосіб, корисливий мотив інкримінованого злочину, вважаю доведеним існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, на даний час існують визначені ст.177 КПК України ризики: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Беззаперечних даних, які б виключали вказані ризики, слідчою суддею на даний час не встановлено.
Аналізуючи особу підозрюваного слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, одружений, однак із дружиною не проживає, має малолітню дитину, не працевлаштований, раніше не судимий.
Має відзнаку начальника регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та числені відзнаки за активну громадську та волонтерську діяльність, є волонтером та керівником БФ «Незламне майбутнє».
При цьому наявність постійного місця проживання підозрюваного та стійких соціальних зв'язків у даному випадку не є достатніми обставинами для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або обрання більш м'якого запобіжного заходу. Більше того, такі обставини не стали стримуючими для підозрюваного у вчиненні дій, які йому сьогодні інкримінуються.
Враховуючи наведені ризики, усі, визначенні ст.178 КПК України, обставини в їх сукупності, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, характер та обставини даного кримінального правопорушення, особу підозрюваного, приходжу до висновку, що відносно ОСОБА_5 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, адже лише такий найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та буде достатнім стримуючим засобом для запобігання ризикам, доведеним слідчим та прокурором.
Окрім того, вказані обставини не стали стримуючими для підозрюваного у вчиненні дій, які на сьогодні інкримінуються ОСОБА_5 .
Слідча суддя дійшла до висновку про існування обґрунтованих підстав вважати, що існують не абстрактні, а конкретні ризики, а тому застосувати менш суворий запобіжний захід неможливо.
Даних, які б перешкоджали утриманню ОСОБА_5 під вартою, не встановлено.
При цьому наявність постійного місця проживання підозрюваного та стійких соціальних зв'язків у даному випадку не є достатніми обставинами для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Так, особисте зобов'язання не підлягає до застосування з огляду на тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваному та наявність реальних сумнівів того, що ОСОБА_5 виконуватиме покладені на нього обов'язки. Особиста порука не підлягає застосуванню, оскільки будь-яких клопотань від осіб, яких би слідчий суддя міг вважати такими, що заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, до слідчого судді не надходило. Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту не унеможливить запобіганню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_5 зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків та самого потерпілого, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Більш м'які запобіжні заходи забезпечити виконання цієї функції не зможуть.
Строк тримання під вартою слід визначити в межах строку досудового розслідування та в межах строку визначеного ст.197 КПК України, а саме по 27.08.2025 включно.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України розмір застави не визначається, адже ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочину із застосуванням насильства та погрозою його застосування.
Щодо скарги захисника підозрюваного на незаконне затримання підозрюваного слідча суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до підпункту «с» пункту 1статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і, зокрема, в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Ст.ст. 29, 55 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Згідно з п. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Відповідно до ст. 42 КПК України підозрюваний має право вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.
Ч. 1 ст. 208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; 3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України; 4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
Незважаючи на короткочасність затримання, за характером обмежень прав і свобод воно є одним з найбільш суворих запобіжних заходів, оскільки його застосування безпосередньо пов'язане з обмеженням права людини на свободу та особисту недоторканність.
Відповідно до ч.5 ст.206 КПК України якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Ч. 5 ст. 206 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; неперевищення граничного строку тримання під вартою; відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Захисник підозрюваного зазначила, що у день затримання ОСОБА_5 не вчиняв жодних протиправних чи незаконних дій, перебував у дворі біля будинку, що виключало можливість зробити висновок про те, що його застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення. Інкриміноване ОСОБА_5 діяння було вчинено 12.06.2025, тобто більш ніж за 3 тижні до моменту затримання.
Прокурор у судовому засіданні повідомила, що у день затримання ОСОБА_5 здійснювався контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, у ході якого було зафіксовано, що за вказівкою та завданням останнього, шляхом залучення іншої особи, від потерпілого були отримані грошові кошти, які ОСОБА_5 вимагав та які підлягали подальшій передачі саме підозрюваному.
Матеріали негласних слідчих дій у цій частині не розсекречено, про що вказала прокурор, а тому слідча суддя позбавлена можливості їх оцінити, а відтак скарга на незаконне затримання не може бути задоволена, оскільки докази, які потребують дослідження в даному випадку, зокрема щодо ймовірного вчинення ОСОБА_5 кримінально-протиправних дій у день затримання, є таємними.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 196, 197 КПК України, -
постановила:
Задовольнити клопотання.
Застосувати відносно підозрюваногоу вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк по 27.08.2025 включно.
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 на незаконне затримання ОСОБА_5 відмовити.
Ухвала діє по 27 серпня 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя