Справа № 683/1181/25
2/683/842/2025
07 липня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Кутасевич О.Г.,
секретаря судового засідання Братенка В.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/1181/25, 2/683/842/2025 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
У квітні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами кредиту.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» вказує, що 28 жовтня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №4094630.
Вказаний кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його номер телефону, про що свідчить п.9.7 договору, адреса, реквізити та підписи сторін.
27 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27062024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура України» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Згідно із Реєстром боржників від 27 червня 2024 року до договору факторингу №27062024 від 27 червня 2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором кредиту №4094630 від 28 жовтня 2023 року в сумі 58800 грн, з яких: 10000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 48800 грн - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до умов вказаного кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався вчасно повернути кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цими договорами. Однак, отримавши грошові кошти, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повернення наданих йому кредитних коштів, тому позивач просив стягнути вказану заборгованість з відповідача, а також судові витрати у справі.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 квітня 2025 року у даній справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4094630.
Згідно умов договору товариство надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 10000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надано строком на 360 днів, тобто по 27 жовтня 2024 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 2 % в день (п.1.2, 1.3, 1.4, 1.6 договору).
У п.2.1 договору сторони передбачили, що кредит надається клієнту в безготівковій формі шляхом перерахування кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобі ( платіжної картки) № НОМЕР_1 протягом двох днів з моменту укладення договору. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Кредитний договір підписано ОСОБА_1 28 жовтня 2023 року о 18:23:37 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е782 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, за згодою сторін на підставі укладеного договору №4094630 споживчого кредиту від 28 жовтня 2023 року, строк дії договору кредиту сторони визначили по 27 жовтня 2024 року. До вказаного строку сторони передбачили і право нараховувати відсотки за користування кредитом у розмірі 2% в день.
Згідно Графіку платежів, який є додатком №1 до вказаного договору, сторони передбачили, що у разі користування кредитними коштами в сумі 10000 грн по 21 жовтня 2024 року розмір відсотків буде становити 82000 грн.
27 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27062024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура України» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Згідно із актом прийому-передачі Реєстру боржників від 27 червня 2024 року та згідно витягу з Реєстру боржників від 27 червня 2024 року до договору факторингу №27062024 від 27 червня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4094630 від 28 жовтня 2023 року в сумі 58800 грн, з яких: 10000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 48800 грн - сума заборгованості за відсотками.
За умовами вищезазначеного договору відповідач зобов'язався повернути отримані грошові кошти у визначений договорами строк та сплатити відсотки за користування коштами.
Фінансова установа виконала свої зобов'язання за договорами кредиту та надала відповідачу кредитні кошті згідно умов договорів, однак ОСОБА_1 свої зобов'язання за договорами не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у нього перед кредитором виникла заборгованість за вказаним договором.
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 позивачем не здійснювалося нарахування відсотків та штрафних санкцій.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається зі змісту договору про надання споживчого кредиту, договір підписано електронним підписом ОСОБА_1 , який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер його мобільного телефону із зазначенням адреси проживання відповідача, його паспортних даних, РНОКПП. Крім того за умовами договорів їх невід'ємною частиною є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства.
При укладанні кредитного договору відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договори були б не укладеними, що в свою чергу підтверджує укладання вказаних договорів в електронній формі.
ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з умовами договору, однак не виконав грошового зобов'язання по поверненню кредитних коштів, а тому заборгованість по договорах в межах строку кредитування підлягає стягненню за рішенням суду.
Відповідачем ОСОБА_1 вказаний договір кредиту не оспорювався.
Отже, досліджені судом докази свідчать про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна», невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань.
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Надані позивачем вищезазначений договір факторингу №27062024 від 27 червня 2024 року, Акт прийому-передачі Реєстру боржників за вказаним договором факторингу, Реєстр боржників, який є додатком до цього договору, свідчать про те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло у встановленому законом порядку право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту №4094630 від 28 жовтня 2023 року.
Отже, ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за договором кредиту перед новим кредитором ТОВ «ФК «ЄАПБ» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна».
Ураховуючи факт підписання відповідачем ОСОБА_1 електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що укладення договору кредиту №4094630 від 28 жовтня 2023 року, що узгоджується зі ст.ст.6, 627 ЦК України та ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію».
ОСОБА_1 отримані кошти у визначений договорами строк не повернув, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, та відсотків в межах строку дії договору, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі, в межах заявлених позовних вимог підлягають задоволенню і з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 10000 грн та 48800 грн відсотків за користування кредитом, а всього 58800 грн.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 3028 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача слід також стягнути 3028 грн судового збору, сплаченого при подачі позову.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4094630 від 28 жовтня 2023 року в сумі 58800 грн, що складається з 10000 грн основної суми боргу; 48800 грн - сума заборгованості за відсотками, а також 3028 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя: