Справа № 954/432/24
Номер провадження 2/954/163/25
07 липня 2025 рокус-ще Нововоронцовка
Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Каневського В. О.,
за участю секретаря судового засідання Ферко Г. М.,
представника позивача Гамова В. В.,
представника відповідача Корзун С. В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом представника позивача адвоката Герасимової Тетяни Ігорівни в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Стислий виклад позиції сторін у справі
Представник позивача адвокат Герасимова Тетяна Ігорівна в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову позивач посилався на ту обставину, що 10.07.2021 ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 грошову позику в розмірі 18000 доларів США, яка була оформлена власноруч написаною відповідачем розпискою. Згідно умов розписки, відповідач взяв на себе зобов'язання повернути кошти у строк до 22.02.2022. До теперішнього часу відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з проханням стягнути заборгованість в сумі 18 000 доларів США. Розрахунок ціни позову: Борг за розпискою 18000,00 доларів США станом на 08.04.2024 за курсом НБУ, з розрахунку 1 долар США 38,9882 грн, становить 701787,60 грн. Тому, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 18000,00 доларів та судові витрати.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в обгрунтування якого зазначив, що позивач не підтвердив, що між ним та відповідачем дійсно виникли правовідносини із договору позики грошових коштів, оскільки позивач не надав доказів отримання відповідачем від нього коштів саме в указаній у позовній заяві сумі та доказів отримання коштів із зобов'язанням повернути. Крім того, відповідач писав розписку, однак кошти у зазначеній сумі передані не були. ОСОБА_4 звернулась до відповідача з проханням розробити комп'ютерну програму, за вказану роботу обіцяла винагороду у розмірі 2000 доларів щомісячно. Позивачка на початку червня 2021 року зв'язалась з відповідачем та повідомила, що їй сподобались його роботи і запропонувала зробити для неї прототип комп'ютерної гри, пообіцявши винагороду 2000 доларів США. До 5 липня 2021 року обумовлена робота була виконана і відповідач завантажив відео про виконану роботу на сервіс YouTube https://youtu.be/KTZIP5Vab70. Ознайомившись із відео ОСОБА_5 призначила зустріч в Одесі на 10 липня 2021 року. На зустріч відповідач приїхав зі своєю дружиною ОСОБА_6 . На зустрічі позивачка поставила відповідачу умову, що вона заплатить за вже пророблену роботу тільки якщо відповідач погодиться розробити для неї повну версію гри за наступні 8 місяців і одразу напише розписку на всю суму загалом 18 тисяч доларів (2 тисячі доларів одразу та 16 тисяч частинами по 2 тисячі доларів на місяць в наступні 8 місяців). Позивач пояснила свою умову перестраховкою, щоб відповідач не пішов з проекту, не виконавши до кінця. Спочатку відповідач не хотів приймати такі умови, але позивачка застосовувала до нього психологічний тиск, казала, що не заплатить за зроблену роботу. Запропонований позивачкою проект здавався цікавим, тим більше відповідач вже витратив місяць, оскільки працював над прототипом гри, тому і погодився написати розписку. Після написання розписки відповідач отримав 2000 доларів США за свою роботу, а не 18 тисяч, як вказано. Після зустрічі відповідач продовжив працювати над грою, але позивачка більше не виходила на зв'язок і відповідач заморозив роботу над проектом. Позивачка не цікавилась ходом роботи і більше грошей відповідач не отримував. Коли відповідач написав розписку, то позивач казала, що коли він завершить роботу, вона заплатить 16 тисяч доларів, а розписку анулює. Коли відповідач отримав повістку з суду, останній зрозумів, що позивачка його ошукала, а тому звернувся до поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення. Представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити та стягнути зі ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 18000,00 доларів США та судові витрати.
Відповідач, його представник у судовому засіданні заперечували щодо позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заяви, клопотання сторін у справі
Представник позивача надав клопотання про долучення доказів в якому просив долучити до матеріалів справи адвокатські запити та відповіді на них щодо відкриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , де представником позивача встановлено, що кримінальні провадження за заявою ОСОБА_1 у відношенні ОСОБА_2 не реєструвалися, до кримінальної відповідальності вона не притягувалась.
Представник відповідача ОСОБА_7 до початку судових засідань надала клопотання про долучення доказів, де просили до матеріалів долучити: виписки з банківських рахунків; кредитні звіти Українського бюро кредитних історій, видані на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , зазначивши, що якби відповідачем було отримано позику у розмірі 18000,00 доларів США, то він би не мав заборгованості на кредитних рахунках; ухвалу Богунського районного суду Житомирської області від 15.11.2024 про зобов'язання щодо реєстрації слідчим (уповноваженою особою) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області зареєструвати в ЄРДР звернення ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 до початку судових засідань надав клопотання про долучення доказів, де просив до матеріалів долучити копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики в формі розписки.
Представником позивача ОСОБА_8 надано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, де просила долучити відеоматеріали щодо виконаної роботи ОСОБА_1 , викладених на платформу YouTube за посиланням https://youtu.be/KTZIP5Vab70.
Фактичні обставини, встановлені судом
За змістом копії та оригіналу розписки від 10.07.2021, ОСОБА_1 взяв у борг 18000,00 доларів у ОСОБА_5 терміном до 22.02.2022.
Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Подільским відділом ДРАЦС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10.10.2023, актовий запис 1698, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 уклали шлюб, після якого присвоїла прізвище « ОСОБА_10 ».
Із заяви від 04.07.2024 вбачається, шо ОСОБА_1 звертався до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого положеннями ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 190 КК України.
Представником позивача були подані адвокатські запити до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області за №120924/01 від 12.09.2024; Одеського РУП ГУНП в Одеській області за №250924/01 від 25.09.2024, в яких просив надати інформацію чи надходили до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області заява та її матеріали ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про кримінальне правопорушення, нібито, скоєне відносно нього ОСОБА_2 та всі відомості щодо кримінального провадження та досудового розслідування; Одеського ВП №1 РУП ГУНП в Одеській області за №141024/01 від 14.10.2024 в якому представник позивача просив надати належним чином завірені матеріали ІКС ІПНП від 28.08.2024 за №9842, належним чином завірену копію рішення по заяві ОСОБА_1 за №5210 від 24.09.2024.
З відповіді Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області №СЕД-34177-2024 від 17.09.2024 вбачається, що звернення ОСОБА_1 скеровано до Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області для розгляду.
У відповіді Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області №60/200аз від 30.09.2024 зазначено, що матеріали звернення ОСОБА_1 направлені до ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області для подальшого розгляду.
Згідно з відповіддю ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області №60.6-вх85аз від 21.10.2024, матеріали звернення ОСОБА_1 зареєстровані у ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області та списані до справи ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.
Ухвалою Богунського районного суду Житомирської області від 15.11.2024 задоволено скаргу ОСОБА_1 про зобов'язання щодо реєстрації слідчим (уповноваженою особою) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області зареєструвати в ЄРДР звернення ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 190 КК України.
За кредитним звітом Українського бюро кредитних історій від 15.11.2024, виданого відносно ОСОБА_1 , останній в період з серпня 2021 року - вересень 2023 року мав заборгованість за кредитним договором у розмірі від 41430,70 грн до 941,24 грн.
За кредитним звітом Українського бюро кредитних історій від 27.11.2024, виданого відносно ОСОБА_6 , остання в період з липня 2021 року - листопад 2024 року мала заборгованість за кредитним договором у розмірі від 51155,24 грн до 96557,73 грн.
За відеоматеріалами надані представником відповідача ОСОБА_8 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 на YouTube сторінку 05.07.2021 виклав демонстрацію гри для замовника ОСОБА_5 , тривалістю 03 хв. 22 сек., підписавши відео публікацію наступним чином: « ОСОБА_11 , в цьому відео я зробив перший прототип замовленої вами комп'ютерної гри. Як бачите вже можна керувати персонажем, битись з ворогами та спілкуватись з не ігровими персонажами та навіть виконувати деякі їх завдання. Розраховую на отримання обіцяних вами грошей в об'ємі 2000 доларів при зустрічі 10.07.2021».
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що позивач ОСОБА_13 є її подругою. Між відповідачем ОСОБА_1 відсутні жодні відносини. Позивач попросила свідка піти з нею на зустріч до відповідача, бо боялась йти сама. Зустріч відбулась 10.07.2021 в м. Одеса, в кафе в парку. Під час зустрічі ОСОБА_1 на вигляд був при здоровому глузді, не перебував у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння. Сторони обговорили між собою деталі, які саме не знає, під час з'ясування деталей поруч з ними не перебувала, після чого сторони підійшли до столику за яким сиділа свідок, позивач передала кошти відповідачу у розмірі 18000,00 дол. США. Банкноти були номіналом по 100 дол. США, відповідач кошти перерахував, написав розписку, з її змістом присутні ознайомились, підписали її та завершили зустріч. Також зазначила, що з присутніх були свідок, позивач та відповідач, дружина відповідача не перебувала з ними під передачі коштів, вона гуляла з дитиною в парку. Свідок також додала, що психологічний тиск з боку позивача не вчинявся, кошти надавались в борг, зі складеною розпискою всі присутні з обох сторін ознайомились та підписали її, жодних претензій не було.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 є чоловіком свідка, останній займається розробкою відеоігор та викладає для їх розробки пропозиції для осіб, які зацікавлені у випуску комп'ютерних ігор, шукає інвесторів для фінансування проєктів. Зазначила, що на початку липня 2021 року їздили до м. Одеса, ОСОБА_1 (чоловік) повідомив, що буде зустріч по одному з проєктів комп'ютерної гри в кафе з метою її презентації та отримання коштів за виконану частину роботи. Позивачу ОСОБА_2 робота сподобалась і вона була готова була розрахуватись за виконану роботу у розмірі 2000,00 дол. США. Далі сторони спілкувались щодо проєкту гри, його реалізації в подальшому, що чоловік буде виконувати протягом наступних восьми місяців і за цей період ОСОБА_2 повинна була оплачувати роботу частинами по 2000,00 дол. США щомісяця. Кінцева вартість роботи повинна була бути у розмірі 18000,00 дол. США. Чоловік зацікавився і готовий був почати роботу. ОСОБА_2 повідомила, що готова оплатити 2000,00 дол. США за виконану роботу, але за умови, що напише розписку у розмірі 18000,00 дол. США. ОСОБА_1 відмовив, сказав, що такого раніше не робив, такі документи раніше не підписував, кошти такого розміру йому не передавали та розраховувались за той період, який пропрацював. ОСОБА_2 почала стверджувати, що розписка несе формальний характер, це є перестраховка для неї, після завершення проєкту вона її викине. ОСОБА_1 не хотів її підписувати, бо кошти у розмірі 18000,00 дол. США фактично не отримував. ОСОБА_2 чинила психологічний тиск на ОСОБА_1 , говорила, що якщо він не напише розписку, то не отримає 2000,00 дол. США за виконану роботу. Чоловік погодився, довірився їй, написав розписку та отримав 2000,00 дол. США. Також додала що, документального підтвердження щодо розробки гри не було, передачі прав інтелектуальної власності не було, єдиним підтвердженням укладенням домовленостей є відео на платформі YouTube, де ОСОБА_1 зробив прототип гри, авторських прав на гру ще не було адже в подальшому її потрібно було розробляти. В подальшому кошти від ОСОБА_2 відповідач не отримував.
Відповідач ОСОБА_1 допитаний в якості свідка в судовому засіданні зазначив, що він займається розробкою комп'ютерних ігор. Було оголошення на платформі OLX в 2021 році про те, що він шукає клієнтів для розробки ігор або інвесторів. За місяць до зустрічі ОСОБА_2 зв'язалась з ним по месенджеру WhatsApp, їй сподобались розробки, була зацікавлена щоб відповідач розробив прототип гри за 2000,00 дол. США. 01.07.2021 ОСОБА_1 завантажив відео на свій YouTube-канал, надіслав посилання, назначила зустріч в м. Одесі та приїхав отримати кошти за виконану роботу. Зазначає, що на зустрічі були присутні він, його дружина ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_12 . Дружина протягом всієї бесіди була поруч, нікуди не виходила. Відповідач дістала кошти у розмірі 2000,00 дол. США і сказала, що ОСОБА_1 отримає ці гроші якщо він завершить проєкт за 8 місяців і напише розписку про отримання боргу у розмірі 18000,00 дол. США. ОСОБА_2 зазначила, що це буде актуальна гарантія, що позивач не піде з проєкту, також акцентувала, що в подальшому часу на зустрічі щодо передачі коштів не буде, але буде надавати їх у розмірі 2000,00 дол. США щомісяця. Відповідач зазначає, що розписку писав не з власної волі, був психологічний тиск на нього з боку позивача, була умова, що 2000,00 дол. США не віддасть, якщо не напише розписку, але вона підкріпила тим, що він надалі працюватиме над цим проєктом. ОСОБА_1 вважає, що його змусили її написати щоб він отримав кошти у розмірі 2000,00 дол. США після слів ОСОБА_2 : «Кошти не віддам, якщо не підпишеш розписку…». Відповідач написав розписку про взяття коштів у борг у розмірі 18000,00 дол. США, підписав він, ОСОБА_2 та ОСОБА_12 її, після чого ОСОБА_2 передала кошти відповідачу у розмірі 2000,00 дол. США, які відразу той передав своїй дружині ОСОБА_6 . Після написання розписки ОСОБА_1 вважав, що протягом наступних місяців буде співпрацювати з ОСОБА_2 , писав останній у WhatsApp, але та не відповідала.
Норми права, які застосовував суд
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2015 у справі № 6-1967цс15.
Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464-3790/16-ц за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладання, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Так само рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновки суду.
10.07.2021 ОСОБА_1 за змістом розписки взяв у борг 18000,00 доларів у ОСОБА_5 терміном до 22.02.2022.
Відповідач долучив докази (відеоматеріали), з яких вбачається, що між сторонами виникли домовленості щодо трудових відносин, а саме створення відповідачем відеогри та отримання за виконану роботу винагороду у розмірі 2000,00 доларів США.
Отже, розписка, яка формально підтверджує позику, насправді може приховувати інший правочин - договір про надання послуг (створення відеогри) або трудовий договір, за яким отримана сума (або її частина) є оплатою, а не позикою. Тобто, позивачем не доведено дійсну природу написання даної розписки.
Наявність у наданій позивачем розписці зобов'язань повернути борг у грошовій сумі, не може свідчити про те, що між сторонами було укладено договір позики та те, що позивачем було передано відповідачу грошові кошти у розмірі 18000,00 доларів. До того ж, в розписці відсутнє зазначення у яких саме доларах було складено розписку, що унеможливлює встановити остаточний розмір заборгованості, та наявні неоднозначні дати щодо її укладення (10.06.2021, 10.07.2021).
Разом з тим, до позову сторонами надані клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, щодо яких суд зазначає наступне.
З копії ухвали Шевченківського районного суду м. Києва про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики в формі розписки, долученої до матеріалів відповідачем ОСОБА_1 , неможливо встановити відносно якої розписки відкрите провадження, в клопотанні відсутні відомості щодо подальшого впливу наданої копії ухвали на розгляд даного провадження.
Долучені адвокатські запити та відповіді на них щодо відкриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , виписки з банківських рахунків, кредитні звіти Українського бюро кредитних історій, видані на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ухвала Богунського районного суду Житомирської області від 15.11.2024 про зобов'язання щодо реєстрації слідчим (уповноваженою особою) Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області зареєструвати в ЄРДР звернення ОСОБА_1 , долучених представниками відповідача ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в сукупності не впливають на виниклі між сторонами правовідносини, оскільки в них зазначена інформація від відповідача та відсутні будь-які належні та допустимі докази вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Тобто, позивач як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо наявності перешкод у користуванні квартирою, які чиняться позивачу з боку відповідача, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторони.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Виходячи з вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен подати належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.
Однак, позивач не надав суду переконливих доказів на підтвердження дійсної природи укладеного правочину, факту передачі відповідачу грошових коштів, які він вимагає повернути, в якій валюті та в яку дату укладено розписку.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог представника позивача адвоката Герасимової Тетяни Ігорівни в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Щодо стягнення суми судових витрат, суд виходив з того, що ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі, суд щодо стягнення з відповідача суму судових витрат у вказаному розмірі відмовляє.
Ураховуючи викладене, на підставі ст. 1046-1047, 1049, 1050, керуючись ст. 2, 10, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 263-265, 273 ЦПК України,-
Відмовити у задоволенні позову представника позивача адвоката Герасимової Тетяни Ігорівни (адреса листування: 03151, просп. Повітрофлотський, 72 м. Київ) в інтересах позивача ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до відповідача ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Нововоронцовський районний суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили післяповернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяВ.О. Каневський