Справа № 492/417/16-ц
Провадження № 4-с/513/2/25
Саратський районний суд Одеської області
07 липня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Рязанової К.Ю., за участю: секретаря судового засідання Филипчук Л.В., представника стягувача (скаржника) ОСОБА_1 адвоката Пеліван Є.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в с.Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Пеліван Євгена Костянтиновича, боржник: ОСОБА_2 , третя особа: Арцизька міська рада Болградського району Одеської області, державний виконавець: начальник Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Райнова Вероніка Леонідівна, на дії/бездіяльність органу примусового виконання,-
22 травня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника заявника адвоката Пеліван Є.К. надійшла скарга на дії/бездіяльність органу примусового виконання, в якій представник просить суд поновити стягувачці ОСОБА_1 строк для подання скарги на постанови начальника Арцизького відділу державної виконавчої служби в Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Райнової В.Л. про закінчення виконавчого провадження № 76751203 та № 76750508 від 05 лютого 2025 року. Визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Райнової В.Л. про закінчення виконавчого провадження № 76751203 від 05 лютого 2025 року. Визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Райнової В.Л. про закінчення виконавчого провадження № 76750508 від 05 лютого 2025 року.
Скаргу обґрунтовував тим, що його довірителька ОСОБА_1 є стороною у справі № 492/417/16-ц (провадження № 2/513/43/22), що перебуває у Саратському районному суді Одеської області. Рішення Саратського районного суду Одеської області в цій справі від 29 вересня 2022 року набрало чинності 13 лютого 2023 року на підставі постанови Одеського апеляційного суду. Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 29 вересня 2022 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 знести господарські будівлі, збудовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в межах земельної ділянки ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640,00 грн судового збору. На виконання зазначеного рішення Саратським районним судом Одеської області видано виконавчі листи № 492/417/16-ц. 10 та 11 грудня 2024 року начальником Арцизького відділу державної виконавчої служби в Болградському районі Одеської області Райновою В.Л. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень за вищезазначеними виконавчими листами із зазначенням ідентифікаторів для повного доступу до інформації про виконавчі провадження № 76751203 та № 76750508: 514314Е8В5Е8 та ВББААД15Г003 відповідно. 05 лютого 2025 року начальником Арцизького відділу державної виконавчої служби в Болградському районі Одеської області Райновою В.Л. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень в зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_2 . Як встановлено в ході виконавчого провадження згідно а/з про смерть № 182 від 02 квітня 2024 року, складеного Арцизьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області встановлено, що боржник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла. Вважають, що рішення державного виконавця щодо закінчення виконавчих проваджень в зв'язку зі смертю боржника в даному випадку є передчасними, в зв'язку з чим мають бути визнані неправомірними, а відповідні постанови про закінчення виконавчих проваджень - скасовані.
За нормами ч.ч. 1, 2 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. 24 лютого 2025 року, тобто протягом десятиденного строку з дня отримання постанов про закінчення виконавчого провадження, ОСОБА_1 звернулась до Саратського районного суду Одеської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 08 травня 2025 року в справі № 492/417/16-ц (провадження № 6/513/13/25) у задоволенні вищезазначеної заяви було відмовлено з підстав того, що тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства. Таким чином, для вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження необхідно відновити відповідне виконавче провадження, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в її постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункти 78-79). Стягувачка ОСОБА_1 в межах відповідних виконавчих проваджень була фактично позбавлена можливості скористатися своїм правом, передбаченим частиною п'ятою ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», звернутися з заявою до держвавного виконавця про звернення його до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником, оскільки їй не було відомо про смерть боржника, а держвавний виконавець, дізнавшись про це, одразу виніс оскаржувані постанови про закінчення виконавчих проваджень, фактично поставивши стягувачку перед фактом. В зв'язку з цим, отримавши відповідні постанови, стягувачка вирішила скористатися своїм правом на самостійне звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. Враховуючи викладене, вважають за можливе просити суд про визнання поважними причинами пропуску строку на оскарження постанов про закінчення виконавчих проваджень в цій справі самостійні дії стягувачки ОСОБА_1 щодо заміни сторони виконавчого провадження в судовому порядку в умовах, коли вона була позбавлена можливості скористатися своїм правом звернутися з заявою до державного виконавця про звернення його до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником через закінчення відповідних виконавчих проваджень. При цьому стягувачка не зволікала з відповідною заявою, а звернулась з нею до суду протягом десятиденного строку з дня отримання постанов про закінчення виконавчого провадження. Таким чином, в разі, якщо відповідні виконавчі провадження не буде відновлено, в тому числі через пропущення строку на оскарження постанов про їхнє закінчення, це фактично призведе до неможливості виконання судового рішення в цій справі, що суперечитиме конституційному положенню про обов'язковість виконання судового рішення, у зв'язку із чим просив поновити строк для подання скарги.
18 червня 2025 року через систему «Електронний суд» від начальника Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Райнової Вероніки Леонідівни надійшли письмові пояснення, в яких остання просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 в особі представника адвоката Пеліван Євгена Костянтиновича, а також надані копії матеріалів виконавчого провадження АСВП 76751203. Письмові пояснення обґрунтовані тим, що 09 грудня 2024 року на адресу відділу надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №492/417/16-ц від 29 вересня 2022 року виданого Саратським районним судом Одеської області про зобов'язання ОСОБА_2 знести збудовані господарські будівлі, збудовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в межах земельної ділянки ОСОБА_1 . 11 грудня 2024 року державним виконавцем винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. 19 грудня 2025 року сталася наймасштабніша кібератака на державні реєстри. Внаслідок атаки тимчасово було призупинено роботу Єдиних та Державних реєстрів, які перебували у компетенції Міністерства юстиції України. Таким чином, державний виконавець був позбавлений можливості здійснювати виконавчі дії у визначені Законом строки. Оскільки лист з постановою про відкриття виконавчого провадження, який направлений боржнику - ОСОБА_2 , 04 січня 2025 року повернуто на адресу відділу через закінчення терміну зберігання на АТ «Укрпошта», 08 січня 2025 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою ОСОБА_2 . За вказаною адресою ніхто не відізвався на спробу державного виконавця потрапити до будівлі. Проте, невідома особа, яка проходила повз, повідомила, що ОСОБА_2 померла.
Таким чином, 08 січня 2025 року державним виконавцем сформовано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, та встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У скарзі ОСОБА_1 в особі представника адвоката Пеліван Євгена Костянтиновича вказано, що скаржниці не було відомо про смерть боржника. Проте, скаржниця є сусідкою померлої ОСОБА_2 та не могла бути не обізнаною про її смерть. А факт пред'явлення виконавчого документа до виконання лише у грудні 2024 року, який виданий 04 травня 2023 року (тобто виконавчий документ було видано за часи життя боржника) дає право припускати, що ОСОБА_1 мала намір зняти з себе обов'язок звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Звертає увагу, що відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та пункт 12 Розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 ркоу № 512/5 (далі-Інструкція) не зобов'язує державного виконавця звертатись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником, а лише надає право. Також, наголошує на тому, що ОСОБА_1 пропущено без поважних причин встановлений законом строк на оскарження дій державного виконавця. Так, зі змісту скарги встановлено, що скаржниця отримала рекомендованим листом постанову про закінчення виконавчого провадження 14 лютого 2025 року, проте зазначає, що 24 лютого 2025 року, тобто протягом десятиденного строку з дня отримання постанов про закінчення виконавчого провадження, ОСОБА_1 звернулась до Саратського районного суду Одеської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Проте, скаржниця не була позбавлена права звернутись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, а звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження не перешкоджало у реалізації її права оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження. Вважає, що ОСОБА_1 пропустила зазначені строки без поважних причин, оскільки поважними причинами пропущення строків оскарження дій державного виконавця можуть бути визнані судом або органом, який розглядає скаргу, у разі якщо особа доведе, що у неї не було об'єктивної можливості подати скаргу вчасно. Проте, зазначена у скарзі причина пропущення строку оскарження, з її точки зору є не поважною. Враховуючи вищевикладене, просить вважати, що строк на оскарження дій державного виконавця пропущеним без поважних причин.
У судовому засіданні представник скаржника адвокат Пеліван Є.К. підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Начальник Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Райнова В.Л. у своїх письмових поясненнях просила суд скаргу розглядати без її участі.
Третя особа, представник Арцизької міської ради Болградського району Одеської області, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового засідання, до суду не з'явився, не повідомив суд про причину своєї неявки.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Вислухавши представника скаржника - адвоката Пелівна Є.К., дослідивши та оцінивши письмові докази, суд дійшов до таких висновків.
Так, судом встановлено, що рішенням Саратського районного суду Одеської області від 29 вересня 2022 року позов ОСОБА_2 до Арцизької міської ради Одеської області, ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення органу місцевого самоврядування, про скасування державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Арцизької міської ради від 20 лютого 2013 року №1117-VI Про відміну рішення Арцизьської міської ради №1277-V від 21 листопада 2008 року Про надання громадянці ОСОБА_2 земельної ділянки в АДРЕСА_2 для ведення особистого господарства. Зобов'язано Арцизьку міську раду на найближчому пленарному засіданні, з дня набрання вказаним рішенням суду законної сили, розглянути у встановленому порядку заяви ОСОБА_2 про затвердження технічної документації із землеустрою відносно складання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 та про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 35 кв.м. по АДРЕСА_2 . У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Арцизької міської ради на користь ОСОБА_2 220 (двісті двадцять) гривень 48 копійок сплаченого судового збору. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про захист права власності від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння, - задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 знести збудовані господарські будівлі, збудовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в межах земельної ділянки ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок сплаченого судового збору.
Постановою Одеського апеляційного суду Одеської області від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу адвоката Бучацького Володимира Володимировича від імені ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Саратського районного суду Одеської області від 29 вересня 2022 року залишено без змін.
04 травня 2023 року Саратським районним судом Одеської області видані виконавчі листи у справі № 492/417/16-ц.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження 76751203, 11 грудня 2024 року начальником відділу Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Райновою Веронікою Леонідівною винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 492/417/16-ц виданого 29 вересня 2022 року Саратським районним судом Одеської області.
Як вбачається з Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, який міститься в матеріалах виконавчого провадження № 76751203, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 73 років в м. Арциз, Болградського району Одеської області, номер актового запису № 182, складений 02 квітня 2024 року.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 76751203, начальником відділу Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Райновою Веронікою Леонідівною 05 лютого 2025 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».
Як вбачається зі спадкової справи № 218/2024 заведеної 30 квітня 2024 року Арцизької державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про прийняття спадщини подав син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в подальшому отримав свідоцтва про право на спадщину за законом.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, але не стадією судового розгляду.
В силу ч. 1, 2, 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Згідно з ч. 1 ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ч. 1 ст. 24 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
З наведеного вбачається, що процесуальне правонаступництво - це заміна сторони іншою особою (правонаступником) у зв'язку із вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки право попередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (частина перша статті 1281 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
У матеріалах справи наявна постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 76751203, №76750508.
Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 34 Закону про виконавче провадження).
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження).
Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження) слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22)).
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац другий частини першої статті 40 Закону про виконавче провадження).
Стаття 41 цього Закону регулює питання відновлення виконавчого провадження, відповідно до неї у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.
Саме такі висновки були висловлені у постановах ВС від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 16 лютого 2021 року у справі №911/3411/14 (провадження № 11-39гс20), від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22), від 30 червня 2021 року у справі № 753/4490/20 (провадження № 61-503св21), від 31 січня 2024 року у справі № 346/5515/22 (провадження № 61-15115св23), від 17 січня 2024 року у справі № 761/15979/13-ц (провадження № 6113540св23), від 29 листопада 2023 року у справі № 2-213/10-ц (провадження № 61-13160св22), від 08 листопада 2023 року у справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) та інших.
Тому, з урахуванням вищевказаного правового обґрунтування слід визнати, що у даній справі виконавче провадження №76751203 з примусового виконання виконавчого листа № 492/417/16-ц виданого 04 травня 2023 року Саратським районним судом Одеської області, було завершене на підставі пункту 3 частини першої статті 39, ст.40 Закону Про виконавче провадження у зв'язку зі смертю боржника ОСОБА_2 .
У разі смерті фізичної особи-сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв'язку зі смертю боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункти 78-79)).
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У виконавчому провадженні відсутні відомості щодо встановлення державним виконавцем кола спадкоємців померлого боржника на виконання вимог Закону № 1404-VIII.
Правовідносини між сторонами допускають правонаступництво, державний виконавець не виконав обов'язків щодо встановлення кола спадкоємців померлого боржника, а тому його дії щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є неправомірними, а відтак суд дійшов до висновку про задоволення скарги.
Також суд дійшов до висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного строку на подання скарги, оскільки причини його пропуску є поважними з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У частині п'ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Верховний Суд в своїх рішеннях неодноразово вказував, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.
Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки, відповідно до статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 в справі № 466/948/19 зроблено висновок, що з'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» ч. 1 ст.449 ЦПК України, ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі №143/950/19 (провадження № 61-21057св19), від 28 грудня 2020 року в справі №501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року в справі №2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18 зазначено, що виходячи з результату системного аналізу статей 123, 124, 126 ЦПК України із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов'язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20) та від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004 (провадження № 61-16384св19).
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі №466/948/19 вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. За своєю суттю ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі №641/7824/18 (провадження № 61-10355св19)).
Зі скаргою до суду представник скаржника звернувся 22 травня 2025 року, в той час, коли оскаржувану постанову винесено державним виконавцем 05 лютого 2025 року, тобто з порушенням строку, передбаченого ст. 449 ЦПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».
У скарзі представник скаржника порушує питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із скаргою, обґрунтовуючи це поважністю причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою. Зокрема, представник скаржника зазначає, що 24 лютого 2025 року, тобто протягом десятиденного строку з дня отримання постанов про закінчення виконавчого провадження, ОСОБА_1 звернулась до Саратського районного суду Одеської області із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 08 травня 2025 року в справі № 492/417/16-ц (провадження № 6/513/13/25) у задоволенні вищезазначеної заяви було відмовлено з підстав того, що тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства. Таким чином, для вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження необхідно відновити відповідне виконавче провадження, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в її постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункти 78-79). 22 травня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Пеліван Є.К. звернувся із скаргою на дії державного виконавця.
За змістом ст.81 ЦПК України обов'язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.
При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов'язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
Відповідно до ст. 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно зі ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В частині другій статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Судом роз'яснюється, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати у встановлений законом строк скаргу до суду. Це також ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначених законом строк, що виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для подання скарги пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У рішенні по справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03 ЄСПЛ зазначено: «Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).
В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).
Як вбачається з матеріалів даної справи як тільки боржник дізналась про порушення свого права вона одразу звернулась до суду.
У даному випадку, дотримуючись засад верховенства права, змагальності, пропорційності учасників судового розгляду для ефективного захисту прав, враховуючи той факт, що вперше скаржник звернувся із заявою протягом 10 робочих днів у відповідності до ч.5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», після отримання ухвали суду також не зволікаючи звернулась до суду за захистом свого права, за таких обставин, причини пропуску встановленого законом строку для оскарження дій та рішень державного виконавця суд вважає поважними та дійшов до висновку про поновлення цього строку.
Керуючись ст. ст. 13, 76 - 81, 89, 126 - 127, 259 - 261, 353 - 354, 447 - 449 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Пеліван Євгена Костянтиновича, боржник: ОСОБА_2 , третя особа: Арцизька міська рада Болградського району Одеської області, державний виконавець: начальник Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Райнова Вероніка Леонідівна, на дії/бездіяльність органу примусового виконання - задовольнити.
Поновити стягувачці ОСОБА_1 строк для подання скарги на постанови начальника Арцизького відділу державної виконавчої служби в Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Райнової Вероніки Леонідівни про закінчення виконавчого провадження № 76751203 та № 76750508 від 05 лютого 2025 року.
Визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Райнової Вероніки Леонідівни про закінчення виконавчого провадження № 76751203 від 05 лютого 2025 року.
Визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Арцизького відділу державної виконавчої служби у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Райнової Вероніки Леонідівни про закінчення виконавчого провадження № 76750508 від 05 лютого 2025 року.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя К. Ю. Рязанова