Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа 511/1384/25
Номер провадження: 1-кп/511/245/25
07 липня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162390000213, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 01.03.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Буцинівка Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого в КЗ «Буцинівській ліцей» Роздільнянської міської ради, охоронцем, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Відповідно до Закону України «Про інформацію», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) - засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. Одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби (платіжні картки тощо). Тобто платіжна картка є різновидом офіційних документів, призначеним для посвідчення юридично значимих фактів та подій.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 на початку листопада 2024 року, в денний час доби, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, проходячи через провулок між магазинами «Віраж» та «АТБ» розташованих по вул. Привокзальна м. Роздільна Одеської області, знайшов на землі платіжну банківську картку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , золотистого кольору. Оглянувши зазначену пластикову банківську картку у обвинуваченого ОСОБА_6 , виник злочинний умисел, направлений на привласнення вказаної платіжної банківської картки та подальше незаконне заволодіння чужими грошовими коштами, які зберігались на рахунку даної картки.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на привласнення офіційного документу, обвинувачений ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що пластикова банківська картка видається банківською установою, є електронним платіжним засобом - офіційним документом, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, розуміючи протиправність своїх дій, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою покращення свого матеріального становища за рахунок чужого майна, незаконно залишив при собі банківську картку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , золотистого кольору, якою раніше користувалась та втратила ОСОБА_7 , тим самим привласнивши офіційний документ.
Окрім того, маючи при собі вказану картку у обвинуваченого ОСОБА_6 в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці але не пізніше 05.11.2024 року виник корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, грошових коштів, що знаходились на банківському рахунку АТ «Приват Банк».
Так, обвинувачений ОСОБА_6 , діючи в умовах воєнного стану, введеного з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб по всій території України Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затвердженні Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ. та який продовжено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 29.10.2024 № 4024-ІХ, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення грошових коштів з банківської картки АТ «Приват Банк» № НОМЕР_1 держателем якої є потерпіла ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, 05.11.2024 року перебуваючи в магазині «Продтовари», що розташований с. Буцинівка по вул. Наливаного б/н, в період часу з 09 години 03 хвилини по 09 годину 09 хвилини, використовуючи пластикову картку АТ «ПриватБанк №4149629318547841, за допомогою безконтактної технології оплати, якою обладнана вказана картка, здійснив вісім безготівкових розрахунків, за нібито придбані товари на касі у вищевказаному магазині, на загальну суму 5800гривень, а саме:
-05.11.2024 року о 09 годині 03 хвилин на суму 100 гривень;
-05.11.2024 року о 09 годині 05 хвилин на суму 500 гривень;
-05.11.2024 року о 09 годині 06 хвилин на суму 800 гривень;
-05.11.2024 року о 09 годині 07 хвилин на суму 800 гривень;
-05.11.2024 року о 09 годині 07 хвилин на суму 900 гривень;
-05.11.2024 року о 09 годині 08 хвилин на суму 900 гривень;
-05.11.2024 року о 09 годині 08 хвилин на суму 900 гривень;
- 05.11.2024 року о 09 годині 09 хвилин на суму 900 гривень;
після чого, обвинувачений ОСОБА_6 за усною домовленістю з касиром отримав готівкові грошові кошти в сумі 5800 гривень.
Своїми діями ОСОБА_6 здійснив таємне викрадення чужого майна грошових коштів з банківської картки АТ «Приват Банк» № НОМЕР_1 , чим завдав майнової шкоди потерпілій ОСОБА_7 на загальну суму 5800,00 гривень.
Позиція обвинуваченого в суді.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях за ч. 4 ст. 185 КК України та ч.1 ст.357 КК України визнав в повному обсязі, суду пояснив, що на початку листопада 2024 року, в денний час доби, проходячи через провулок між магазинами «Віраж» та «АТБ» розташованих по вул. Привокзальна м. Роздільна Одеської області, знайшов на землі платіжну банківську картку АТ «ПриватБанк» золотистого кольору. Оглянувши зазначену пластикову банківську картку він вирішив її покласти у свій автомобіль та взагалі забув про цю картку. Через деякий час, а саме 05.11.2024 року він знаходився в магазині «Продтовари», що розташований с. Буцинівка по вул. Наливаного б/н, та вирішив скористатися цією карткою з метою перевірити чи є на ній гроші. Так, він декілька разів розрахувався за незначні продукти цією карткою, впевнився в тому, що картка не запрошує пін-коду, вирішив привласнити собі всі гроші в сумі 5800 грн., які були на цій платіжній картці.
Наразі повністю розуміє характер своїх злочинних дій та дуже розкаюється в тому, що він вчинив. Крімтого, повідомив, що повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_7 ці гроші.
Позиція потерпілої.
Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, надавши через канцелярію суду заяву про розгляд кримінального провадження без її участі та повідомила, що їй шкода відшкодована у повному обсязі і вона претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має (а.к.п.28).
Таким чином показання обвинуваченого ОСОБА_6 повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не оспорює.
Враховуючи дані обставини, за погодженням всіх інших учасників процесу, суд визнав не доцільним дослідження доказів та тих обставин справи, які ніким не оспорюються та роз'яснивши положення ст.349 ч.3 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу обвинуваченого, оскільки істинність, добровільність та правдивість його позиції у суду сумнівів не викликає.
Кваліфікація дій обвинуваченого.
Суд, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у кримінальному провадженні доведена, а дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. ст.357 КК України, як привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів та ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Щодо призначення покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого кримвнального правопорушення, особливості конкретного кримінального злочину й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, що відносяться, зокрема ст.185 ч.4 КК України до тяжкого злочину, особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що він характеризується задовільно за місцем проживання (а.к.п. 45), на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимого (а.к.п.43,44) та добровільне відшкодування завданого збитку (а.к.п.46)
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом не встановлено.
Згідно наданої суду досудової доповіді відносно ОСОБА_6 Роздільнянським районним відділом ДУ «Центр пробації», вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у т.ч. окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, уповноважений орган пробації вважає доцільним застосування ч. 3 п. 2, ст. 76 КК України:- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;(а.к.п. 33-38).
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про пробацію" під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про пробацію", досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
За приписами ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дотримуючись загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.
Вирішуючи питання про застосування ст. 75 КК України, суд повинен належним чином досліджувати та оцінювати всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали тощо.
Суд вважає, що згідно з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.
При цьому, щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставин вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_6 враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з можливим звільненням його від відбування покарання, надавши іспитовий строк на підставі ст.75 КК України.
Також суд вважає необхідним по даній справі з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою обвинуваченого покласти на нього обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Також суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.76 КК України додатково покласти на обвинуваченого обов'язки, а саме: п.2) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
При цьому суд вважає що вказана думка суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 634/609/15-к, яка є обов'язковою для застосування, у відповідності до якої судова дискреція (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість, зокрема, призначення покарання з випробуванням.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Керуючись ст. 349, 368, 369, 371,373,374 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання:
-за ч.1.ст.357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік.
-за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
У відповідності до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно п.2, ч.3 ст. 76 КК України покласти додатково на ОСОБА_6 обов'язок: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід до засудженого ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання копії вироку учасниками судового провадження.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1