Рішення від 23.06.2025 по справі 522/12143/25-Е

Справа №522/12143/25-Е

Провадження №2-а/522/344/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року м.Одеса

Приморський районний суд м.Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м.Одеси 25.10.2024 року через систему Електронний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову вказано, що 22.05.2025 року інспектором з паркування Департаменту транспорту зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Петулько А.Ю. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ОДП №4124037. Відповідно до постанови власника транспортного засобу Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 600,00 грн. У постанові зазначено, що 16.10.2024 року водій транспортного засобу Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 . у м.Одеса, на вул.Ярослава Мудрого, 9, порушив правила паркування транспортного засобу (не сплатив вартість послуг користування майданчиком з платного паркування, чим порушив п.26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2009 року №1342, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.152-1 КУпАП. З зазначеною постановою позивач не згоден, вважає, що постанова винесена безпідставно з порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, тому змушений звернутися до суду з зазначеним позовом. Зазначив, що по-перше, позивач має статус учасника бойових дій, зареєстрований в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги. По-друге, під час зупинки оператор (інспектор) відповідача був відсутній, відповідний розпізнавальний знак для розміщення на лобовому склі транспортного засобу позивача - учасника бойових дій, не надавав. По-третє, на зроблених інспектором і розміщених на сайті https://carparking.omr.gov.ua фотоматеріалах (доказах) відсутні жодні ознаки облаштування території, як майданчика для паркування (відсутні відповідні дорожні знаки та суцільна блакитна смуга тощо). Вважає, що факт зупинки автомобіля саме на майданчику для паркування не можна визнати доведеним, а матеріали фотофіксації не містять належну інформацію про обставини події та не підтверджують скоєння позивачем адміністративного правопорушення. Крім того, в наявних матеріалах адміністративної справи відсутні докази зупинки автомобіля позивачка більше ніж на 10 хвилин, що також виключає адміністративну відповідальність і скаржувана постанова не містить відомості про технічний засіб, яким здійснено фотофіксацію автомобіля позивача. Також просив здійснити розподіл судових витрат.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 року справа розподілена на суддю Домусчі Л.В.

Матеріали позову отримано суддею 03.06.2025 року.

Ухвалою суду від 06.06.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 16.06.2025 року.

13.06.2025 року представник Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради через систему Електронний суд надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог Лях І.Д. - відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначено, що 22.05.2025 року інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Петульком А.Ю. було виявлено порушення власником транспортного засобу Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 , вимог п.26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2009 року №1342, а саме: несплата вартості послуг користування майданчиком для платного паркування за адресою: м.Одеса, вул.Ярослава Мудрого, 9. У зв'язку з цим, Інспектором винесено постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №4124037 із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600,00 грн., відповідно до вимог ч.1 ст.152-1 КУпАП. Дане правопорушення було зафіксовано в режимі фотозйомки, відповідно до ст.14-2 КУпАП. Відповідно до вимог п.26 Правил, користувач зобов'язаний поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування, а також розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.12.2024 року №1093 « Про встановлення тарифу на послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м.Одесі» відповідно до пп.2 п.«а» ч.1 ст.28, ст.52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342, Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 року №258, Переліку основних послуг з утримання майданчиків для платного паркування, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово комунального господарства України від 18.08.2010 року №287, Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10.06.1993 року №198/93, з метою приведення у відповідність до економічно обґрунтованих витрат тарифу на послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м.Одесі ВК ОМР встановлено:

- тариф на послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м.Одесі у розмірі 30 грн/год.:

- вартість місячного та річного абонементних талонів на послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м.Одесі;

- право безоплатного користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м.Одесі учасникам бойових дій за умови розміщення під лобовим склом транспортного засобу встановленого зразка тощо.

Зазначили, що учасники бойових дій, мають право на безоплатне користування відведеними майданчиками для платного паркування у м. Одесі, тільки за умови розміщення під лобовим склом транспортного засобу завіреної копії відповідного посвідчення встановленого зразка. Проте, позивачем копія посвідчення учасника бойових дій, під лобовим склом розміщено не було, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, до суду надано фотознімки. Щодо облаштування майданчику зазначили, що майданчики для платного паркування за адресою просп.Ярослава Мудрого облаштовано належним чином, а саме, нанесено відповідну дорожню розмітку та встановлено інформаційні дорожні знаки. Навіть за умови того, що дорожня розмітка на час вчинення адміністративного правопорушення має певну зношеність то наявні дорожні знаки, які відповідно до ПДР України, мають пріорітет під час визначення дорожньої обстановки. Щодо стягнення витрат за надання правової допомоги у розмірі 12 000,00 грн. зазначили, що сума в 12 000,00 грн. є завищеною, враховуючи характер справи та обсяг виконаної роботи. Справу розглянуто в межах звичайного адміністративного провадження без ознак підвищеної складності у спрощеному порядку. Заявлений розмір витрат не відповідає характеру, складності та тривалості справи, тому його стягнення є економічно необґрунтованим та суперечить положенням ст.134 КАС України. У зв'язку з вищевикладеними обставинами, вважають, що дії Інспектора під час виявлення адміністративного правопорушення та винесення постанови про адміністративне стягнення є цілком правомірними і такими, що відповідають діючому законодавству, а дії позивача такими, що порушують ПДР України та передбачені ч.1 ст.152-1 КУпАП, а позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

16.06.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Салманова Ф.А. через систему Електронний суд надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що по-перше, відповідач обґрунтовує свій відзив тим, що позивач, як учасник бойових дій (особа, що користується пільгами з сплати за послуги паркування) не розмістив під лобовим склом транспортного засобу завірену копію відповідного посвідчення встановленого зразка, як це передбачено пунктом 3 рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №1093 від 26.12.2024 року «Про встановлення тарифу на послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м.Одесі». Проте, вказана відповідачем норма суперечить нормативно-правовому акту вищої сили - пункту 7.3. рішення Одеської міської ради №1251-VI від 20.09.2011 року «Про затвердження Положення про організацію та порядок паркування транспортних засобів у місті Одесі», яким передбачено умову розміщення на лобовому склі транспортного засобу відповідного розпізнавального знаку. Згідно п.2 листа Міністерства Юстиції України від 26.12.2008 року №758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії», у разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами - вищестоящим та нижчестоящим, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як такий, що має більшу юридичну силу. Вважає, що положення рішення ОМР №1251 має пріоритет в застосуванні перед рішенням ВК ОМР №1093. До цього часу вказаний рішенням ОМР №1251 знак для учасників бойових дій не затверджено, можливість його розміщення відсутня. Крім того, вказане відповідачем положення рішення ВК ОМР №1093 щодо розміщення посвідчення учасника бойових дій під лобовим склом автомобіля суперечить Закону України «Про захист персональних даних», оскільки пропонує учасникам бойових дій викривати свої персональні дані невизначеному колу осіб. Вважає, що самі по собі вказані обставини виключають склад адміністративного правопорушення з боку позивача. По-друге, надані відповідачем копії схем жодним чином не підтверджують факт зупинки автомобіля позивача саме на вказаних майданчиках для платного паркування, оскільки вказана в цих схемах дорожня розмітка (та інше, передбачене законодавством облаштування майданчиків для паркування) на фото з автомобілем позивача відсутні, що підтверджує відповідно і відсутність вказаної відповідачем зони паркування в місці зупинки автомобіля позивача. Крім того, на наданому відповідачем фото частина дорожнього знаку з інформацією для користувачів не піддається читанню. Жодного зв'язку з автомобілем позивача надані відповідачем схеми і фотографії не мають. Вважає, що з наведених фотознімків не вбачається, що автомобіль позивача був припаркований у місті, позначеному дорожнім знаком 5.43, встановленим з таблицею 7.6.4. у спосіб, позначений на табличці, як то передбачено п.15.6 ПДР України. По-третє, відповідач не спростовує наведену позивачем інформацію щодо відсутності в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення відомостей про технічний засіб, яким здійснено фотофіксацію автомобіля позивача.

Про розгляд справи 23.06.2025 року учасники справи були сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін.

Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням ч.1 ст.205 КАС України, строків розгляду даної категорії справ, за наявності відзиву від відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, сповіщених належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою складання повного тексту рішення є 30.06.2025 року.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 22.05.2025 року інспектором з паркування Департаменту транспорту зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Петулько А.Ю. було виявлено порушення водієм транспортного засобу Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 , п.26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2009 року №1342, а саме, порушив правила паркування транспортного засобу (не сплатив вартість послуг користування майданчиком з платного паркування за адресою: м.Одеса, вул.Ярослава Мудрого, 9, у зв'язку з чим постановою серії ОДП №4124037 від 22.05.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600,00 грн. (а.с.9).

Позивач у своєму позові заперечує наявність адміністративного правопорушення, а саме вважає, що він не порушив правила паркування, оскільки, по-перше, має статус учасника бойових дій, зареєстрований в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги. По-друге, відсутні жодні ознаки облаштування території як майданчика для паркування (відсутні відповідні дорожні знаки та суцільна блакитна смуга тощо).

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.1 КУпАП встановлено, що завданням цього кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, інспектора з паркування в даному випадку, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена законодавством.

Приписами ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.1.1 ПДР, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001р. передбачено, що вони відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Згідно з п.1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

За правилами п.1.5 ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, задавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції. власника дороги або уповноважений ним орган.

Приписами п.1.9 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ч.1 ст.152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі не оплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Приміткою до цієї статті Кодексу визначено, що під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика) .

Пунктом 33.5.38 ПДР передбачено знак, що позначає місце для стоянки. Застосовується знак для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Знак з літерою «Р» та символом даху застосовується для критих стоянок. Знак з літерою «Р» та символом автобуса застосовується для критих стоянок з можливістю пересадки на маршрутні транспортні засоби.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Порядок та особливості розгляду справи про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлений у ст.ст.279-1-279-4 КУпАП.

Згідно ст.279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Судом встановлено, що 22.05.2025 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ОДП №4124037, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст..152-1 КУпАПза те, що транспортний засіб позивача за адресою: м.Одеса, вул.Ярослава Мудрого, 9, був залишений ним на майданчику для платного паркування без оплати паркування.

Згідно ч.5 ст.279-1 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.14 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1342 від 03.12.2009 року, відведені майданчики для платного паркування повинні обов'язково бути обладнані паркувальними автоматами, платіжними пристроями та/або інформаційними знаками про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.

Оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі, зокрема за допомогою засобів мобільного зв'язку. (п.29 Правил паркування транспортних засобів)

При цьому у разі наявної інформації про способи та порядок оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, відсутність паркувального автомату або платіжного пристрою не є підставою для звільнення позивача від обов'язку оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.

У силу ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.12.2024 року №1093 « Про встановлення тарифу на послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м.Одесі» відповідно до пп.2 п.«а» ч.1 ст.28, ст.52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1342, Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 року №258, Переліку основних послуг з утримання майданчиків для платного паркування, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово комунального господарства України від 18.08.2010 року №287, Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10.06.1993 року №198/93, з метою приведення у відповідність до економічно обґрунтованих витрат тарифу на послуги з користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м.Одесі ВК ОМР встановлено право безоплатного користування відведеними майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м.Одесі учасникам бойових дій за умови розміщення під лобовим склом транспортного засобу копії посвідчення встановленого зразка тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій (АБ 266415), занесений до бази даних ЄДАРП та має право на пільги з 01.12.2018 року довічно.

У зв'язку з введенням на території України воєнного стану суд вважає обґрунтованими посилання позивача на невідповідність Закону України «Про захист персональних даних» рішення виконкому Одеської міської ради №1093 в частині розміщення посвідчення учасника бойових дій під склом, таким чином надавати необмежному колу осіб особисті данні.

Таким чином, суд вважає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, інспектором з паркування Департаменту транспорту зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Петулько А.Ю. не були дотримання положення ст.280 КУпАП.

Крім того, на наданих відповідачем схемах та фотознімках відсутня чітка дорожня розмітка (та інше, передбачене законодавством облаштування майданчиків для паркування), що в свою чергу підтверджує відсутність вказаної відповідачем зони паркування в місці зупинки автомобіля позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що майданчики для платного паркування по просп. Ярослава Мудрого,9 облаштовано належним чином, а саме, нанесено відповідну дорожню розмітку та встановлено інформаційні дорожні знаки, проте матеріали справи не містять підтвердження зазначеного. Зазначене на думку суду є обґрунтованою підставою позовних вимог.

Щодо посилання на відсутність доказів паркування автомобіля більш 10 хвилин, то суд з цим не погоджується, оскільки в справі нарівні фотографії з відміткою часу їх створення 15.47 та 15.57 . Таким чином в цій частині позов не є обґрунтованим.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів проведення розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Оскаржувана постанова не містить посилань на те, що відповідачем при притягненні позивача до адміністративної відповідальності враховано його пояснення, надана можливість ознайомлення з матеріалами справи, скористатися юридичною допомогою, розглянуто клопотання в разі їх наявності.

Отже, наявні в справі докази в сукупності повністю підтверджують відсутність в діях позивача, складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.152-1КУпАП.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, уповноважена на те особа повинна встановити склад адміністративного правопорушення.

Об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.

Об'єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.

Суб'єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В Рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70).

Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 дійшов висновку, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого Протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача з метою запобігання порушення його прав та обов'язків, гарантованих Конституцією та законам України, а також забезпечення дотримання принципу презумпції невинуваності буде скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідач також не спростував наведену позивачем інформацію щодо відсутності в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення відомостей про технічний засіб, яким здійснено фотофіксацію автомобіля позивача.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, та доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до приписі статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, справа №543/775/17, провадження №11-1287апп18 про те, що за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільги за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір у розмірі 484,48 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №5441-0460-54КА-5САС від 01.06.2025 року (а.с.6).

Судовий збір за подання позовної заяви щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн.

Позовну заяву про скасування постанови представником позивача - адвокатом Салмановою Ф.А. було подано через підсистему «Електронний суд», у зв'язку з чим позивач користується гарантованим правом ч.3 ст.4 Закону України «про судовий збір», якою унормовано, що при подачі до суду процесуальних документів передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, судовий збір за подання позовної заяви про скасування постанови складає 484,48 грн. (605,60 грн. х 0,8).

Оскільки відповідач, під час винесення оскаржуваної постанови діяв від імені Департаменту транспорту, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань - з Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 484,48 грн. на користь позивача ОСОБА_1 .

Щодо витрати за надання правничої (правової) допомоги суд прийшов до наступних висновків.

Склад та обсяг судових витрат визначено у ч.3 ст.134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.1 ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

З позовної заяви вбачається, що розмір витрат на правову (правничу допомогу), становить 12 000 грн. (а.с.3зв.)

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, представником позивача були надані:

- Витяг із Договору №22/5 про надання правової допомоги від 22.05.2025 року, укладений між Адвокатом Салмановою Ф.А. та Лях І.Д. (а.с.11зв.-12);

- Детальний опис робіт (наданих послуг) від 30.05.2025 року, у зв'язку із підготовкою позовної заяви про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №4124037 від 22.05.2025 року (а.с.13).

- Ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1490094 від 22.05.2025 року (а.с.7зв.);

- Копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №572 (а.с.8);

Відповідно до п.4.1. Договору №22/5 про надання правової допомоги вартість послуг Адвоката за надану правову допомогу Клієнту визначається у фіксованому розмірі - 12 000,00 грн. за підготовку до подання до суду позовної заяви про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №4124037 від 22.05.2025 року.

Вартість послуг Адвоката за надану правову допомогу Клієнту з підготовки інших документів під час розгляду справи (після відкриття провадження у справі) визначається виходячи з кількості часу, витраченого Адвокатом на надання такої правової допомоги Клієнту та погодинної ставки у розмірі 4 000,00 грн./год (а.с.12).

Згідно Детального опису робіт (наданих послуг) від 30.05.2025 року, у зв'язку із підготовкою позовної заяви про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №4124037 від 22.05.2025 року, відповідно до Договору №22/5 від 22.05.2024 року, укладеного між Адвокатом Салмановою Фатімою Акберівною, і ОСОБА_1 , Адвокатом були виконані наступні роботи (надані послуги) під час підготовки, складання позову:

- надання правової інформації, консультація Клієнта і роз'яснення з правових питань судової практики, що стосуються вирішення подібних спірних правовідносин щодо визнання протиправними та скасування постанов про адміністративні правопорушення в сфері правил паркування;

- перевірка обґрунтованості правової позиції, складення позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №4124037 від 22.05.2025 року.

Згідно п.4.1. Договору вартість вищевказаних послуг Адвоката встановлена у фіксованому розмірі 12 000,00 грн.

Відповідно до п.4.3. Договору, Клієнт приймає правову допомогу шляхом підписання Акту після її виконання.

В зв'язку з розглядом справи, виконання повного обсягу правової допомоги і складання підсумкового акту виконаних робіт узгоджується сторонами в межах строків, встановлених статтею 139 КАС України (а.с.13).

Посилання представника відповідача на не співмірність витрат на правову допомогу (12000 грн) з складністю справи ( штраф у розмірі 600 грн ), справа відноситься до типової і нескладної, суд вважає обґрунтованим.

Перевіривши обґрунтованість заявлених представником позивача доказів відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, суд вважає заявлений до відшкодування розмір правової допомоги необґрунтованим, оскільки матеріали справи не містять Акту виконаних робіт, як то зазначено у Детальному описі робіт (наданих послуг) та у п.4.3 Договору №22/5 про надання правової допомоги від 22.05.2025 року, а тому вимоги щодо стягнення витрат за надання правової допомоги - не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.19, 63 Конституції України, ст.ст.2, 14, 19-20, 22, 72-77, 118, 132, 134, 139, 143, 192, ч.3 ст.194, 205, 227-228, ч.4 ст.229, 241-246, 250, 286, 293, 294 КАС України, ст.ст.9, ч.1 ст.152-1, ст.ст.222, 251, 252, 254, 257, 258, 268, 276, 278, 280, 283, 289 КУпАП, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ОДП №4124037 у справі про адміністративне правопорушення від 22.05.2025 року, винесену інспектором з паркування Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Петулько А.Ю., відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.152-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 600,00 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 (сорок вісім) копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 30.06.2025 року.

Суддя: Домусчі Л.В.

Попередній документ
128661628
Наступний документ
128661630
Інформація про рішення:
№ рішення: 128661629
№ справи: 522/12143/25-Е
Дата рішення: 23.06.2025
Дата публікації: 09.07.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Приморський районний суд м. Одеси
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (23.10.2025)
Результат розгляду: скасовано частково
Дата надходження: 02.06.2025
Предмет позову: про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення
Розклад засідань:
16.06.2025 11:45 Приморський районний суд м.Одеси
23.06.2025 14:00 Приморський районний суд м.Одеси
23.10.2025 00:00 П'ятий апеляційний адміністративний суд