Справа № 522/12240/25
Провадження № 2-а/522/352/25
03 липня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та про поновлення строку,
До Приморського районного суду м. Одеси 03.06.2025 року надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № ГОО3/1354/1 від 25 лютого 2025 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.02.2025 року на позивача було складено постанову № ГОО3/1354/1 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за якою накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн. Постанову вважає незаконною, при її складенні були порушенні норми матеріального та процесуального права, оскаржувана постанова не містить жодних посилань на докази порушень, оскільки позивач не отримував ніяких повіток щодо явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 29.01.2025 року.
Матеріали справи отримано суддею 04.06.2025 року.
Ухвалою суду від 06.06.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову. Недоліки позову були усунуті 17.06.2025 року.
Заяву про усунення недоліків суддя отримала 18.06.2025 року.
Ухвалою суду від 18.06.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 26.06.2025 року.
У зв'язку з відсутність відзиву судове засідання відкладено на 03.07.2025 року.
У судове засідання 03.07.2025 року сторони не з'явилися, від представника ОСОБА_1 - адвоката Мартинюк Ю.С. до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив не надав, про час та місце судових засідань був повідомлений у встановленому законом порядку через систему «Електронний суд», про причини неявки суд не повідомив.
Ухвала про відкриття провадження з додатками отримана відповідачем 18.06.2025 року о 23:35 год., що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету (а.с. 37).
Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, розгляд даної справи проводиться судом за відсутності представників відповідача , повідомленого належним чином, що не перешкоджає розгляду даної справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк дії може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Між тим, основним принципом в адміністративному судочинстві є дотримування критерію розумності для встановлення строків розгляду справ у суді. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, адже будь-яке зволікання (необґрунтоване) може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. Відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
Відповідно до КАС України, розумним строком вважається найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Окрім того, процесуальні строки є обов'язковими для дотримання та безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності , зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (п. 45 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.98 р.).
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
В обґрунтування доводів для поновлення строку звернення з адміністративним позовом позивач зазначив, що копію постанови він отримав 22.05.2025 року, а 02.06.2025 року позивач звернувся до адвоката за правовою допомогою, а тому просить поновити йому строк на звернення до суду з позовом. Це обґрунтування на думку суду є поважним, підтверджено належними доказами. а тому підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З огляду на викладене та для дотримування критерію розумності встановлених строків для розгляду справи та принципу юридичної визначеності, суд вважає за необхідне поновити строк на подання даного позову
Судом встановлено, що 25 лютого 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 складено постанову № ГОО3/1354/1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, у якій встановлено: « ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, під час дії воєнного стану та проведення мобілізації в порушення вимог абз. 1 ч. 1ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не з'явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки строк та місце, зазначені в повістці, а саме повістка № 2147639 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 29 січня 2025 року о 10:00.» Накладено штраф у розмірі 17 000 грн. (а.с. 6)
Будь-яких доказів щодо направлення позивачу вказаної повістки № 2147639, дати відправлення та час її отримання про необхідність явки 29.01.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали справи не містять та до суду з боку відповідача не надано.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За правилами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно абз. 1 п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Позивач зазначає, що повістку від ІНФОРМАЦІЯ_2 на 29.01.2025 року він не отримував. Матеріали справи не містять ані повістки, ані доказів її належного направлення позивачу та належного отримання позивачем.
Крім того ОСОБА_1 не було належним чином сповіщено про розгляд справи.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Суду не представлено доказів того, що ОСОБА_1 належним чином був сповіщений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 29.01.2025 року, а тому доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення суду не надано.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Слід зазначити, що закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
Відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого рішення, на виконання ухвали суду у строки встановлені судом відзив на позовну заяву не надав.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 не доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідач будь - яких доказів на підтвердження законності винесення спірної постанови суду не надав, правом надання відзиву не скористався, явку представника в судове засідання не забезпечив.
У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 року рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого рішення. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала відповідачем у справі, на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст. 9, ч. 3 ст. 210-1, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 2, 6, 9, 77, 79, 118, 122, 123, 132, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та про поновлення строку - задовольнити.
Поновити строк ОСОБА_1 на звернення до суду з позовом.
Визнати протиправною та скасувати постанову № Г003/1354/1 від 25 лютого 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, згідно якої на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн та закрити провадження по зазначеній справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення суду складено 07.07.2025 року.
Суддя Домусчі Л.В.