Справа № 1522/23248/12
Провадження 2/522/969/25
30 червня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Науменко А.В.,
за участю секретаря - Зелінської К.Ю.
розглянувши у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди
В провадженні суду слухається цивільна ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою суду від 06 листопада 2014 року провадження по справі зупинено до розгляду Малиновським районним судом м. Одеси кримінального провадження порушеного відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч. 4, 209 ч. 3 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за ст. 190 ч. 4 КК України.
Ухвалою суду від 19 листопада 2024 року вирішено відновити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою суду від 13.05.2025 року підготовче засідання - закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання призначене на 26.06.2025 року сторона позивача у судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
У судове засідання призначене на 30.06.2025 року сторона позивача у судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином..
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Суд визнає, що представник позивача та позивач не з'явились до суду повторно без поважних причин.
Також слід відмітити, що в Україні дії система публікації відомостей про час та місце розгляду справи в мережі Інтернет на сайті “Судова влада» і позивач має усі можливості з отримання інформації про розгляд його справи.
Отже, позивач має цікавитись ходом справи та результатами окремих судових засідань, використовувати засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (наприклад, розгляд справи в режимі відеоконференції в порядку ст. 212 ЦПК України, у разі неможливості особистої явки до суду).
Як зазначено в ст. 10 цього Кодексу, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.
Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Між тим, статтями 223, 257 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.
Так, згідно із ч. 5 ст. 223, п. 3 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, чинний Цивільний процесуальний кодекс України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.
При цьому, закон жодним чином не пов'язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об'єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов'язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.
Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Крім того, таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).
Щодо можливості розгляду справи без участі позивача, суд вказує, що позивач не звертався до суду з клопотанням про збір доказів, з заявою про розгляд справи за відсутністю позивача.
Суд зауважує, а також враховуючи усталену практику Верховного Суду України, об'єктивно розглянути справу за вказаним позовом за наявними матеріалами не можливо, а тому зважаючи на розумні строки розгляду справ, суд вважає за доцільне залишити позов без розгляду, оскільки, позивач та його представник повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 13, 257, 158 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди- залишити без розгляду.
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: А.В. Науменко
Повний текст ухвали виготовлено 07.07.2025 року.
Суддя: А.В. Науменко