02.07.2025
Справа № 522/10777/24-Е
Провадження № 2/522/5879/24
Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді - Ярема Х.С., при секретарі судового засідання - Александрова Т.А., розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
03.07.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 .
Позивач просить суд:
- розірвати шлюб, зареєстрований 07.09.2004 Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис № 201;
- припинити право спільною власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на: (1) 21/25 частини квартири АДРЕСА_1 ; (2) квартиру АДРЕСА_2 ; (3) квартиру АДРЕСА_3 ; (4) квартиру АДРЕСА_4 ; (5) квартиру АДРЕСА_5 ; (6) квартиру АДРЕСА_6 ; (7) майнові права на квартиру заг. пл. 38,1 кв.м., м. Одеса, Гагарінське плато, 4 за Договором асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/13 від 24.05.2018, укладеного між СТ «Будова-Море» та ОСОБА_2 ; (8) майнові права на квартиру в секції ІІ, будівельний № 303, заг. пл. 26,3 кв.м., на 3 поверсі, АДРЕСА_7 за Договором купівлі-продажу майнових прав від 20.12.2021 № 2.303, укладеного між ТОВ «АПК Менеджмент Проект» та ОСОБА_1
- розподілити спільне майно між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , виділивши ОСОБА_1 1/2 частини, що належить ОСОБА_2 у спільному майні, а іншу 1/2 частку із переліченого спільного майна, що належить ОСОБА_1 , залишити у власності ОСОБА_1
01.08.2024 відкрито загальне позовне провадження.
06.11.2024 відповідач подав заяву про визнання позову.
07.11.2024 закрито підготовче провадження.
Позивач звернення до суду пояснює тим, що 07.09.2004 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб. Шлюб фактично припинив існування, вони проживають окремо, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам обох. Примирення неможливе. В період шлюбу вони спільно придбали нерухоме майно та майнові права. Все майно, в тому числі і майнові права, повинні перейти у власність дружини, оскільки в період шлюбу лише вона дбала про матеріальне забезпечення сім'ї, з чим раніше погодився чоловік, оформивши на 02.03.2017 на її ім'я заповіт на все майно, що йому належить.
Відповідач позов визнає, не заперечує проти розірвання шлюбу та такого поділу майна. Пояснив, що перебуває проживає закордоном. Добре заробляв, тому вони в шлюбі придбали це майно. Немає можливості прийхати в Україну і розподілити майно.
Судом встановлено такі обставини справи.
07.09.2004 Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси зареєстровано шлюб між громадянином України ОСОБА_2 та громадянкою України ОСОБА_1 , про що зроблено відповідний актовий запис № 201 та видано Свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 від 07.09.2004. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_3 ».
В період шлюбу сторони придбали наступне нерухоме майно:
1) 28.09.2005 - 21/25 частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, власник - ОСОБА_2 ;
2) 06.08.2014 - квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.08.2014 та витягом з ДРРП на нерухоме майно, власник - ОСОБА_1 ;
3) 14.08.2017 - квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з ДРРП на нерухоме майно, власник - ОСОБА_1 ;
4) 14.02.2020 - квартиру АДРЕСА_4 , що підтверджується витягом з ДРРП на нерухоме майно, власник - ОСОБА_1 ;
5) 24.10.2022 - квартиру АДРЕСА_5 , що підтверджується витягом з ДРРП на нерухоме майно, власник - ОСОБА_1 ;
6) 24.10.2022 - квартиру АДРЕСА_6 , що підтверджується витягомпро реєстрацію права власності, власник - ОСОБА_1 ;
7) майнові права на квартиру заг. пл. 38,1 кв.м., м. Одеса, Гагарінське плато, 4 за Договором асоційованого членства в споживчому товаристві № 1/13 від 24.05.2018, укладеного між СТ «Будова-Море» та ОСОБА_2 ;
8) майнові права на квартиру в секції ІІ, будівельний № 303, заг. пл. 26,3 кв.м., на 3 поверсі, АДРЕСА_7 за Договором купівлі-продажу майнових прав від 20.12.2021 № 2.303, укладеного між ТОВ «АПК Менеджмент Проект» та ОСОБА_1 .
02.03.2017 ОСОБА_2 склав нотаріально посвідчений заповіт, яким заповів усе своє майно на користь дружини ОСОБА_1 .
Висновки суду.
Предметом спору є розірвання шлюбу та розподіл їх спільного майна на користь дружини з відступом від рівності часток, оскільки лише дружина дбала про матеріальне забезпечення сім'ї.
Щодо розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (ч. 1 ст. 24 СК України).
Відповідно до ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд дійшов висновку, що сім'я фактично розпалася, збереження шлюбу призведе до порушення інтересів сторін, тому наявні підстави для задоволення позову.
Щодо поділу майна подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У ст. 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, придбане нею чи ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто.
Ч. 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, діє презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Ч. 2 ст. 70 СК України встановлено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Частина 2 ст. 372 ЦК України передбачає, що за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Сторони не заперечують, а наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що спірне майно набуте ними у шлюбі та є їх спільною власністю, тобто кожному з них належить в цьому майні по 1/2.
Позивач вважає поділом такий спосіб, де все спільне майно сторін, тобто 1/2 чоловіка, повинні перейти у її власність, оскільки в період шлюбу лише вона дбала про матеріальне забезпечення сім'ї, доказом чого вважає наявність заповіту чоловіка, вчиненого на її користь, яким він заповів їй все майно, що йому належить.
Оскільки презумпція рівності часток спростовується позивачем, саме на неї покладається тягар доказування обставин, необхідних для спростування цієї презумпції.
Відповідач визнає позов.
Однак визнання відповідачем позову не є автоматичною підставою для задоволення позову. Суд повинен переконатися, що визнання позову відповідає закону та не порушує прав інших осіб. Навіть якщо відповідач визнав позов, суд може відмовити у його задоволенні, якщо визнання суперечить закону, моральним засадам або порушує права інших осіб.
Фактично обидві сторони цим рішенням суду прагнуть поділити спільно набуте в шлюбі майно таким чином, де 1/2 чоловіка, повинні перейти у власність дружини, де йому не залишиться відповідно нічого.
Однак суд не вбачає між сторонами спору щодо цього майна і якщо чоловік бажає, він може добровільно відчужитьи в позасудовому порядку належне йому майно на користь дружини. Перебування закородном не перешкода цьому, а рішення суду не повинно цього підмініяти правочин переходу права власності. Тобто, поділ майна подружжя має бути реальним, який передбачає розподіл, а не відмову від частки. Це не входить до поняття поділу як такого, а рішення суду не може підміняти собою підставу для реєстрації права власності в такому разі.
ОСОБА_1 обгрунтовує необхідність відступу від рівності часток при поділі майна тим, що в період шлюбу лише вона дбала про матеріальне забезпечення сім'ї, доказом чого вважає наявність заповіту на її користь.
Однак ст. 60 СК України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Тобто, наявність чи відсутність у одного з подружжя самостійного заробітку не є підставою для відступу від рівності часток подружжя під час поділу їх спільного майна, оскільки законодавство визначає такою підставою не те, хто більше дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, а те, хто взагалі не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї.
Проте доказів, що ОСОБА_2 , будучи працездатною особою, ухилявся від будь-якої роботи, внаслідок чого не мав самостійного заробітку та внаслідок чого ОСОБА_1 змушена була докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення сім'ї суду не надано. Навпаки ОСОБА_2 пояснював, що саме він добре заробляв. працюючи закородоном.
Заповіт ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , яким він усе своє майно заповів дружині, в силу ст.ст. 1233-1236 ЦК України, не може бути доказом наявності підстав для відступу від рівності часток сторін під час поділу майна, оскільки є лише особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті, дружина або чоловік мають право скласти заповіт на свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя до її визначення та виділу в натурі.
Крім того, суд звертає увагу, що не можна ототожнювати майнові права із об'єктом нерухомості, як і відповідно споби їх поділу.
Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Тобто інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.04.2023 у справі № 511/2303/19 та Верховного Суду в постанові від 16.02.2024 у справі №209/510/21 в разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.
Отже, позивач не довела наявність законних підстав для відступу від засад рівності часток подружжя під час поділу спільного майна, визнання позову відповідачем суд вважає таким, що не відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), зареєстрований 07.09.2004 Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис №201.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи), зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07.07.2025.
Суддя Ярема Х.С.