Справа № 522/21479/24-Е
Провадження №2/522/3312/25
02 липня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.
при секретарі Морозової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ПрАТ СК «Український страховий стандарт» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Моторно (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ПрАТ СК «Український страховий стандарт» про стягнення матеріальної шкоди з відповідача 62953,98 грн. судових витрат.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 30.05.2022 року сталась ДТП за участю автомобіля «BMW X 1», яким керував ОСОБА_2 та заподіяв шкоду автомобілю «TOYOTA», який належить позивачу. Постановою суду від 22.06.2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На час ДТП цивільно-правова відповідальність учасників ДТП була застрахована у ПрАТ СК «Український страховий стандарт». В подальшому була визначена вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу у розмірі 62953,98 гривень. Позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування. Проте, відшкодування не здійснено, а також рішення про відмову у виплаті не прийнято. Таким чином, позивач позбавлений можливості отримати відшкодування.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2024 року, провадження по справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження.
24 березня 2025 року представник позивача звернувся до суду з заявою, в якій просив провести суд розглядати справу без їх участі, позовні вимоги просив задовольнити повністю та проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
13 червня 2025 року до суду надійшла заява про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат від преставника ОСОБА_1 адвоката Стартулата С.Д.
У судове засідання 02 липня 2025 року відповідач та інші учасники справи не з'явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання сповіщені належним чином.
Відповідач належним чином сповіщений про причини неявки до судового засідання не повідомив. Відзив по справі не подавав. Судова повістка направлена за місцем реєстрації повернулася до суду з відміткою АТ «Укрпошта» - «за закінченням терміну зберігання». Заяви про відкладення розгляду справи не надав.
Відповідно до ч.ч. 7,8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права відповідача на доступ до правосуддя, суд оцінює таку поведінку відповідача як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі N 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані докази, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 є власником автомобіля Toyota Camry vin cod: НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
30 травня 2022 року о 13 год. 30 хв., в м. Одесі по вул. Преображенська, 42 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем BMW X 1 д.н.з. НОМЕР_4 в бік вул. Дерибасівська не витримав безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем TOYOTA CAMRY д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_1 , який зупинився попереду. При дорожньо-транспортній пригоді автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, що є порушенням вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
Вина ОСОБА_2 встановлена постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22.06.2022 року по справі № 522/7166/22.
Станом на 30.05.2022 р. відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обоє учасників ДТП мали діючи договори страхування цивільно-правової відповідальності. Страховий поліс Позивача № ЕР-204721491 від 01.07.2021р. виданий ПАТ "СК" Українська страхова група", та цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу винної особи ОСОБА_2 страховий поліс - № 207170763 від 08.12.2022 р. виданий ПРАТ "СК" Український страховий стандарт" .
01 червня 2022 р., згідно з ст. 33 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач подав письмово повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, з додатками (номер віправлення 6504520298975, та на електрону пошту usstandart@usstandart.com.ua). Лист з письмовим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду було повернуто позивачу з відміткою - «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до звіту від 08.06.2022 р. №06008 про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного внаслідок пошкодження автомобіля, виготовленого ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку завданого позивачу пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП, яка відбулася 30.05.2022р. складає 62 953,98 грн. Вказаний висновок направлявся відповідачу.
28 липня 2022 р. позивачем на номер телефону відповідача НОМЕР_6 , за його проханням через додаток «Viber», відповідно до ст. 35 Закону повторно було направлено письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, звіт від 08.06.2022 р. №06008 про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного, лист з заявою про страхове відшкодування з додатками.
11 серпня 2022 року відповідач на «Viber» повідомив номер реєстрації страхового випадку №14485 від 09.08.22 р., але станом на 28.11.2024 року не здійснив виплату - страхове відшкодування у розмірі 62 953,98 грн.
Таким чином, позивач фактично позбавлений можливості отримати відшкодування за пошкоджене майно, в зв'язку з чим, звернулась до суду з даним позовом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Пунктом 2.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон про ОСЦПВ) передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Вказана норма кореспондується із частиною 2 статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відтак, у спорах пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) норми Закону про ОСЦПВ є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, покладений Законом про ОСЦПВ на страховика (винної особи), у межах, встановлених даним Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, також встановлений і статтею 1194 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, враховуючи положення Закону України про ОСЦПВ та статті 1194 ЦК України, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, лежить на страховикові цієї особи у межах встановлених лімітів, з урахуванням франшизи та у межах шкоди, яка покривається страховиком згідно із законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а у решті на особі, яка завдала цю шкоду, і яка не покрита її страховиком.
Судом встановлено, що страхове відшкодування відповідачем ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» на час розгляду справи не сплачено.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як закріплено ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі «Закон 1961- IV», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Згідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Дії особи, яка має право на отримання страхового відшкодування, регламентуються ст. 35 Закону, відповідно до якої для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
У відповідності до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Відповідно до пп. 35.1.-35.2. ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках,передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з п.36.1. ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик ( у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до п.36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Судом встановлено, що позивачем виконано вчасно всі вимоги ст.33, ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з надання повідомлення про ДТП, заяви про страхове відшкодування, та інших документів відповідно до вимог законодавства.
Однак, судом з'ясовано, що страхове відшкодування так і не було виплачено, попри закінчення граничного строку виплати страхового відшкодування.
Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року по справі №6-2808цс15 виклав правову позицію, відповідно до якої право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні. Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року по справі №359/2309/17 зазначив, що відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до пункту 36.4. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Позивач посилається на те, що страхове відшкодування виплачено йому відповідачем не було.
Відповідачем ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» відзив на позов не подано, а також не надано доказів щодо сплати страхового відшкодування, а тому суд виходить з об'єму наданих позивачем доказів відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказом документ експертного дослідження в цілому з наведеними у ньому відомостями та отриманими під час експертного дослідження фактичними даними відповідно до поставлених питань. Тобто, проміжні висновки та проміжні відомості є доказами в рамках процесуально оформленого висновку.
Факт порушення права позивача на отримання страхового відшкодування знайшов своє підтвердження під час розгляду.
Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст. 979, 980, 988 ЦК України, ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів» відповідач як страховик застрахованої особи згідно укладеного договору - ОСОБА_2 , який винний у ДТП, що сталася 30.05.2022 р., зобов'язаний відшкодувати оцінену шкоду, яка становить витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу і є прямими збитками, заподіяних позивачу в результаті вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, доведені та не спростовані відповідачем, та те, що матеріали справи не містять доказів про виконання відповідачем ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» свого обов'язку розпочати розслідування дорожньо-транспортної пригоди та сплати суми страхового відшкодування позивачам в межах страхового ліміту, позовні вимоги в частині стягнення вартості відновлювального ремонту в розмірі 62 953,98 гривень, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивачем понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. (а.с. 10), які відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» на користь позивача.
Разом з тим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ( п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат до позовної заяви надано в копіях: договір № 01/11/2024 про надання правової допомоги від 01.11.2024 року між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Сігна Лігал Груп», додаток 1 до Договору про надання правової допомоги від 01.11.2024 року, ордер та свідоцтво. Також надано рахунок на оплату № 12/06 від 12.06.2025 року та квитанцію від 12.06.2025 року.
Відповідно до п.4.4. та п.4.5. укладеного договору №01/11/2024 про надання правової допомоги Позивачу від 01.11.2024 р. сторони домовилися, що Акти про надання правової допомоги (приймання-передачі робіт та послуг) складаються та надаються Клієнту протягом 2 (двох) робочих днів, з дати ухвалення судом відповідної інстанції рішення у справі(ах), зазначеній (них) в п. 2.1. цього Договору. Вказані акти повинні бути розглянуті, підписані, оплачені та повернуті (в одному примірнику) Клієнтом Об'єднанню протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту їх отримання. Оплата гонорару за Договором здійснюється Клієнтом протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання відповідного акту про надання правової допомоги (приймання- передачі робіт та послуг).
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З матеріалів справи слідує, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. є явно завищеним та неспівмірним з витраченим часом.
Заявлена позивачем сума не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Отже, на переконання суду, дана справа не є складною, письмові докази сторонами протягом розгляду справи не долучались, експертизи не призначались, свідки не допитувались, особливих суттєвих зусиль дана справа не потребувала.
Враховуючи викладене, оцінивши рівень витрат представника позивача на правничу допомогу, а також співмірність витрат зі складністю предмета спору, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, з огляду на тривалість розгляду справи, обсяг виконаних робіт, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу частково у розмірі 2000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 19, 81, 89, 206, 259, 263, 265, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ПрАТ СК «Український страховий стандарт», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Моторно (транспортного) страхового бюро України та ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити.
Стягнути з ПрАТ СК "Український страховий стандарт" (код ЄДРПОУ 22229921, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) виплату страхового відшкодування у розмірі 62 953,98 (шістдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят три) 98 копійок.
Стягнути з ПрАТ СК "Український страховий стандарт" (код ЄДРПОУ 22229921, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ПрАТ СК "Український страховий стандарт" (код ЄДРПОУ 22229921, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя