Справа № 521/12843/18
Провадження по справі № 1-кп/522/2151/25
27 травня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретарів судових засідань - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні № 12017160470003167 від 02.08.2017 на підставі обвинувального акту стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, Одеської області, громадянки України зареєстрованої та мешкаючої за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованої, маючої на утриманні трьох дітей - 2007, 2009, 2019 року народження, раніше не судимої,-
за участю наступних учасників кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілих - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
представника ОМР - ОСОБА_12
захисників обвинуваченої - адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3, 4 ст. 190 КК України,
ОСОБА_5 26.06.2015, перебуваючи у приміщенні Малиновського районного відділу в м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 23В, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБОЮ №1 (матеріали стосовно якої 21.06.2024 виділені в окреме провадження у звязку з її розшуком, надалі ОСОБА №1), яка видавала себе за ОСОБА_9 , ввела в оману працівників Малиновського районного відділу в м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, в результаті чого здійснила підроблення офіційного документу, а саме паспорту серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_9 , тобто документу, що містить зафіксовану на матеріальному носії інформації, яка підтверджує певний факт, який здатний спричинити певні правові наслідки чи може бути використаний як документ-доказ у правозастосовній діяльності, з метою його подальшого використання.
Крім того, ОСОБА_5 14.10.2015, діючи за попередньою злочинною змовою з ОСОБОЮ№1, своїми умисними діями, шляхом обману заволоділи правом власності на чуже майно, а саме на квартиру АДРЕСА_2 з використанням завідомо підробленого офіційного документа, який ОСОБА №1 раніше підробила, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , та звернулась до Комунального Підприємства «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради з заявою
про передачу в приватну власність вищевказаної квартири. Після чого, розпорядженням Департаменту Міського господарства Одеської міської ради від 14.10.2015 № 260075 видано Свідоцтво про право власності на вказане житло від 14.10.2015 за № 3-30544, яким визнано право приватної власності за ОСОБА_9 , яке насправді отримала ОСОБА №1, використовуючи завідомо підроблений паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_9 .
Крім того, ОСОБА_5 , 06 листопада 2015 року, перебуваючи у приміщенні нотаріальної контори, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , надала приватному нотаріусу ОСОБА_15 для посвідчення договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 , завідомо підроблену довіреність, на бланку НАО 944644, тобто завідомо підроблений офіційний документ, тобто документ, що містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка підтверджує певний факт, який здатний спричиняти певні правові наслідки чи може бути використаний як документ - доказ у правозастосовній діяльності, з метою посвідчення офіційного документа.
Крім того, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБОЮ №1, діючи з корисливих мотивів, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, відповідно до відведеної ОСОБА_5 ролі у спільному злочинному умислі, 06.11.2015, перебуваючи у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом обману, з використанням завідомо підроблених офіційних документів, заволоділа шахрайським шляхом грошовими коштами в сумі 251 900 гривень від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 .
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_5 свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3,4 ст.190 КК України, визнала повністю та підтвердила обставини вчинених нею кримінальних правопорушень. Позовні вимоги потерпілої ОСОБА_16 про відшкодування моральної шкоди на суму 200000 гривень та представника Одеської міської ради на суму 460414,50 гривень не визнала в повному обсязі, позовну заяву потерпілого ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди на суму 251900 та моральної шкоди на суму 125950 визнала частково, в сумі 11 тисяч доларів США, тобто на ту суму, за яку вони продали спірну квартиру.
Гроші готова повертати по мірі можливості. Може віддати будинок, який купила за 25 тисяч гривень та якусь суму грошових коштів платити щомісячно. Вона отримує допомогу на дітей в сумі 2000 гривень як багатодітна мати, так як має на утриманні трьох дітей, яких виховує самостійно. У вчиненому каялась, просила суд не призначати покарання, пов'язане з позбавленням волі.
Крім того, обвинувачена ОСОБА_5 пояснила суду, що в червні 2015 році перебувала з ОСОБА_17 паспортному відділі на АДРЕСА_5 для отримання довідки А1 на ОСОБА_17 з вклейкою фотографії її сестри - ОСОБА_9 , де обвинувачена ОСОБА_5 підтвердила, що начебто ОСОБА_17 являється її сестрою, тобто ОСОБА_9 . Після чого ОСОБА_17 отримала паспорт на ім'я ОСОБА_9 .
В подальшому, ОСОБА_17 разом із ОСОБА_5 , використовуючи підроблений паспорт, оформили документи щодо приватизації на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 на ім'я ОСОБА_9 , після чого остання, начебто, надала довіреність на ім'я ОСОБА_5 , щодо розпорядження квартирою, на підставі якої ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_18 договір купівлі - продажу на вказану квартиру.
Суд з'ясував, що всі учасники судового розгляду правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції, їм було роз'яснено про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.
При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів по справі в повному обсязі, докази у судовому засіданні не досліджувались, згідно до вимог ст. 349 КПК України в частині розгляду цивільних позовів потерпілих.
Відповідно до матеріалів кримінальної справи вбачається наявність трьох позивних заяв про стягнення в солідарному рівномірному порядку з обвинуваченої ОСОБА_5 та ОСОБИ №1(матеріали стосовно якої 21.06.2024 виділені в окреме провадження у зв'язку з її розшуком) на користь Одеської міської ради матеріальної шкоди в сумі 460414,50 гривень; потерпілої ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди в сумі 200000 гривень та потерпілого ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди на суму 251900 гривні та моральної шкоди на суму 125950 гривень.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 пояснила суду, що процес приватизації та продажу квартири сестра з нею не узгоджувала. ОСОБА_17 та ОСОБА_8 вона не знає. Їй стало відомо про продаж її квартири в 2017 році, у той час, як вона обмінювала закордонний паспорт.
Позовні вимоги, щодо стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_17 в солідарному порядку матеріальної шкоди в сумі 200000 гривень, підтримує в повному обсязі.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 пояснив суду, що біля 9 років назад, займався придбанням квартири. Купив за довіреністю у ОСОБА_5 квартиру за 13 тисяч доларів США, з них 11 тисяч доларів США отримала ОСОБА_5 , а 2 тисячі отримали представники АН «Дім». Через декілька років він розлучився з дружиною і вона подарувала йому квартиру за договором дарування, в якій він і мешкає. Право власності зареєстровано на нього. ОСОБА_8 відомо, що на квартиру накладено арешт. За рішенням суду ОСОБА_9 зареєстровано в спірній квартирі, тобто за місцем його мешкання.
Позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_17 в солідарному порядку матеріальної шкоди в сумі 251 900 тисяч гривень та моральної шкоди в сумі 125950 підтримує в повному обсязі. Але якщо квартиру в нього не заберуть, тоді просить стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_17 моральну шкоду в сумі 125 950 гривень.
При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що провина обвинуваченої у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання її винною.
З урахуванням викладеного, дії обвинуваченої ОСОБА_5 містять склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358, ч. 3, 4 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками:
- за частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України, тобто підроблення офіційного документа, який видається установою яка має право видавати такі документи, і який надає права з метою використання його іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб;
- за частиною 4 статті 358 Кримінального кодексу України, тобто використання завідомо підробленого документа;
- за частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах;
- за частиною 4 статті 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, у особливо великих розмірах.
Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_5 покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу обвинуваченої, обставини справи, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , відповідно до положень ст.66 КК України являється щире каяття, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , відповідно до положень ст.67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , а саме, що обвинувачена щиро розкаялась у вчинених правопорушеннях, тобто висловила щирий жаль з приводу вчинених кримінальних правопорушень та осуд своєї поведінки, а також те що ОСОБА_5 на обліку у психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, наявність на утриманні у обвинуваченої 3-х неповнолітніх дітей, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, дають у своїй сукупності підстави суду вважати, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 можливо без ізоляції від суспільства і необхідності призначення їй покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від призначеного покарання з іспитовим строком, із застосуванням вимог ст. 75 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 і для попередження вчинення нею нових злочинів.
Крім того, суд приймає до уваги той факт, що із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3, 4 ст. 358 КК України в червні 2015 року (початок перервного строку 06.11.2015 року).
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Таким чином, у цьому кримінальному проваджені застосуванню підлягають саме положення ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України у чинній редакції, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, відноситься до категорії - нетяжкого злочину, а кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України - до кримінальних проступків.
Статтею 49 КК України регламентовано, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.
Судом встановлено, що на момент розгляду обвинувального акту стосовно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, 4 ст. 358 КК України з моменту вчинення кримінального правопорушення (червня 2015 рок, початок перерваного строку 06.11.2015) минуло більше трьох та п'яти років.
Підстави для зупинення або переривання строків давності, передбачені ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України, відсутні.
Отже, станом на момент ухвалення даного вироку строк давності за ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України, сплив.
Як встановлює ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я є найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до позовної заяви Одеської міської ради вбачається, що за результатами неправомірних дій обвинуваченої ОСОБА_5 та ОСОБИ №1 (матеріали стосовно якої 21.06.2024 виділені в окреме провадження у зв'язку з її розшуком), внаслідок яких комунальна квартира, яка належала територіальній громаді м. Одеси, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , перейшла у приватну власність потерпілому ОСОБА_19 чим заподіяно територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради майнову шкоду у розмірі 460414,50 гривень, що станом на 14.10.2015 становила вартість зазначеної квартири. Розмір завданої шкоди також підтверджено висновком судової оціночно - будівельної експертизи від 15.05.2018 № 17-5942, складеного судовим експертом Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Крім того, відповідно до позовної заяви потерпілого ОСОБА_8 останній зазначає, що він, не зважаючи на те, що є законним набувачем спірної квартири, може бути позбавлений права власності на неї, у зв'язку з шахрайськими діями обвинуваченої ОСОБА_5 та ОСОБИ №1, у зв'язку з чим просить стягнути з них в солідарному в рівних розмірах матеріальну шкоду в сумі 251900 гривень, що являється еквівалентам 11 тисяч доларів США, витрачених потерпілим та його дружиною на покупку квартири.
Стаття 62 КПК України передбачає, що цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
При визначенні розміру майнової шкоди слід враховувати розмір такої шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілих осіб. Під шкодою, що має бути відшкодована, слід розуміти втрату або зменшення блага потерпілих осіб внаслідок порушення їхніх прав або втрату нематеріальних благ (життя, здоров'я тощо).
На підставі викладеного позовні вимоги Одеської місцевої ради про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної шкоди в сумі 460414, 50 гривень є аргументованими та такими, що знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Щодо позову потерпілого ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 251 900 гривень, суд зазначає, що відповідно до показань потерпілого, він не був позбавлений права власності на спірну квартиру. Він є єдиним власником. З урахуванням викладеного, потерпілою стороною не доведено спричинення незаконними діями обвинуваченої ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_8 матеріальних збитків, у зв'язку з чим позовні вимоги потерпілого ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди не підлягають задоволенню.
Крім того, матеріали кримінального провадження також містять позовну заяву потерпілої ОСОБА_9 про стягнення в солідарному рівному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБИ №1 моральної шкоди в сумі 200 000 гривень, яка виражається в моральних стражданнях та переживаннях з приводу порушення права користування житлом, неможливості вчасно отримати закордонний паспорт, реалізувати право на працевлаштування, на здійснення банківських операцій, укладення цивільно - правових угод, невизначеності з часом відновлення порушених прав.
Крім того, в позовній заяві потерпілий ОСОБА_8 також просив стягнути з обвинуваченої ОСОБА_5 та ОСОБИ №1 в солідарному однаковому розмірі матеріальну шкоду в сумі 125950 гривень, яка полягала в тому, що відомості про той факт, що він має бути позбавлений права власності на вказану вище квартиру, яка є його єдиним житлом і ця подія безумовно спричинила глибокі моральні та душевні страждання, що виразилось у сильних душевних переживаннях, страхах за майбутнє, за можливість бути позбавленим свого власного житла, а саме як йому в подальшому побудувати своє життя, яке було зруйновано протиправними діями обвинувачених.
Як встановлено ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; а відповідно до ч. 2 цієї ж норми закону моральна шкода полягає: п. 2 у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частиною 3 даної норми закону встановлюється: Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Судом враховується характер неправомірних дій ОСОБА_5 , тяжкість наслідків вчиненого кримінального правопорушення, обставини завдання такої шкоди, а також причинно-наслідковий зв'язок між таким злочинним діянням обвинуваченої та спричиненими наслідками у виді моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
При визначенні розміру моральної шкоди, яка повинна бути стягнута на користь потерпілої ОСОБА_9 , суд, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходить з принципів розумності, виваженості та справедливості і враховує характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) потерпілого, характер моральної шкоди (його тривалість, можливості відновлення), а також стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, час і зусилля, необхідні для їх відновлення, матеріальне становище обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження та показань потерпілої ОСОБА_9 вбачається, що потерпіла не мала право власності на спірну квартиру, на момент її відчуження квартира належала територіальній громаді м. Одеси. Потерпіла була лише там зареєстрована. На даний момент, за рішенням суду право реєстрації її за вказаною квартирою було поновлене. Про незаконні дії обвинуваченої ОСОБА_5 та ОСОБИ №1 їй стало відомо лише майже через 2 роки і лише за обставин обміну її закордонного паспорту. Таким чином, вбачається, що на протязі 2 років потерпіла ОСОБА_9 не мала на меті користуватись спірною квартирою чи оформлювати своє право власності на неї. Крім того, потерпілою стороною не зазначено, які саме банківські операції чи цивільно - правові угоди не змогла здійснити потерпіла чи де вона не змогла працевлаштуватись у зв'язку з поновленням паспорту України. Крім того, потерпілою не зазначено, на який саме термін було відкладено видачу їй закордонного паспорту у зв'язку з поновленням паспорту України.
Враховуючи викладене, цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 про стягнення на її користь моральної шкоди в сумі 200000 гривень,- підлягає частковому задоволенню на суму - 10000 гривень.
Крім того, враховуючи той факт, що спірна квартира залишилась у власності потерпілого ОСОБА_8 , проте за рішенням суду поновлено реєстрацію потерпілої ОСОБА_9 за вказаною квартирою, що принесло ОСОБА_8 страх та моральні страждання, суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 125950 гривень, підлягає частковому задоволенню в сумі 25000 гривень.
Судові витрати у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченої.
Питання щодо речових доказів слід вирішити, керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 100, 124, 368-371, 373, 374, 376, 392, 393, 394, ч.15 ст. 615 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 3, 4 ст. 190, ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України.
Звільнити її від покарання за ч.ч. 3, 4 ст. 358 КК України на підставі ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України.
Призначити ОСОБА_5 покарання:
-за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;
-за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
У відповідності зі ст. 70 КК України при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід під час судового розгляду до обвинуваченої не обирався.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Одеської міської ради матеріальну шкоду у сумі 460 414, 50 гривень.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду у сумі 10 000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_8 моральну шкоду у сумі 25 000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_5 витрати на залучення експертів в сумі 14 300 гривень в дохід держави.
Речові докази: документи, вилучені в КП «Міське агенство з приватизації житла» в м. Одесі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 66; вилучені за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, с. Дивізія, вул. Колгоспна, 54; вилучені з володіння приватного нотаріуса ОСОБА_15 , за адресою: АДРЕСА_3 ; вилучені у приватного нотаріуса ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_7 ; вилучені в Малиновському РВ в м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 23 В; вилучені з володіння державного нотаріуса ОСОБА_21 , Біляївської районної державної нотаріальної контори, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Біляївка, вул. Костіна, 19, - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 13.11.2017 на квартиру АДРЕСА_2 - скасувати.
Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2017 на майно, яке було вилучено в ході обшуку за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_8 , а саме на: оригінал довіреності від 8 жовтня 2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_22 зареєстрована в реєстрі за №5479 на бланку НА0892792 на одному аркуші формату А4; копію квитанції №14571364 від 06 листопада 2015 року, на одному аркуші формату А5; копія договору купівлі-продажу від 06 листопада 2015 року посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , зареєстрована в реєстрі за №697 на бланках НАР801762, НАР801763 на двох аркушах формату А4; копію картки фізичної особи - платника податків на ім'я ОСОБА_9 з ідентифікаційним номером 3256011260, видана ДГП у Малиновському районі м. Одеси ДПА України від 29.09.2003 на одному аркуші формату А5; оригінал розпорядження відділу житлово-комунального господарства Ілічівської ради №629 від 30.09.1959 на квартиру, розташовану по АДРЕСА_4 на одному аркуші формату А5 - скасувати. Вказані документи зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Оригінал розпорядження №158 від 25.04.1989 на квартиру, розташовану по АДРЕСА_4 на одному аркуші формату А5, наданий власнику,- вважати повернутим за належністю.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України шляхом подачі через Приморський районний суд м. Одеси в Одеський апеляційний суд апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, представнику потерпілої сторони, обвинуваченій.
Головуючий суддя ОСОБА_23