Справа № 520/15654/17
Провадження № 1-кп/947/51/25
07.07.2025 м.Одеса
Київський районний суд м.Одеси у складі судді ОСОБА_1 , який здійснює кримінальне провадження одноособово,
секретарі судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши в приміщені суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017160480000712 від 25.02.2017 за обвинуваченням
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Одеси, громадянин України, із повною середньою освітою, офіційно не працевлаштований, одружений, має у другому шлюбі на утриманні двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів Київської окружної прокуратури м.Одеси: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника - адвоката ОСОБА_14 ,
Згідно рішення Київського районного суду м.Одеси від 19 травня 2014 року у справі №520/4554/14-ц ОСОБА_10 зобов'язано до сплати аліментів на користь ОСОБА_15 на утримання їх спільних дітей: доньки ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щомісячно, у твердій грошовій сумі у розмірі 1800 грн. до досягнення донькою повноліття, тобто до 24.03.2021, а потім по 900 грн. до досягнення сином повноліття, тобто до 09.05.2030, починаючи з 17.04.2014 року.
Вказане рішення набрало законної сили 30.05.2014.
Будучи обізнаним про наявність зазначеного рішення суду та попередженим державним виконавцем про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду, ОСОБА_10 , діючи умисно, з метою злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дітей, з травня 2014 року будучи працездатним, офіційно не працевлаштувався, до установ Державної служби зайнятості України для постійного працевлаштування не звертався, добровільно матеріальної та іншої допомоги на утримання дітей не надавав, у їх вихованні участі не приймав, свій реальний дохід від неофіційних різноманітних заробітків приховував.
Внаслідок тривалого злісного ухилення від сплати аліментів у ОСОБА_10 станом на 01.12.2017 утворилась заборгованість зі сплати аліментів на загальну суму 71940 грн., що сукупно перевищує суму нарахованих відповідних платежів за 3 місяця. Наведена заборгованість розрахована Київським відділом державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Наведені умисні дії ОСОБА_10 суд кваліфікує за ч.1 ст.164 КК України за кваліфікуючими ознаками: злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх дітей (аліментів).
ОСОБА_10 , приймаючи участь в судовому засіданні, своєї вини у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, не визнав. За наявності підстав, передбачених ст.49 КК України, категорично заперечив проти закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, та просив виправдати його.
При цьому обвинувачений показав, що він не мав наміру злісно ухилятися від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх дітей (аліментів). У нього просто немає грошей на утримання дітей від першого шлюбу. У шлюбі із ОСОБА_15 він перебував з 2002 року. 24.03.2003 у них народилася донька. Через складнощі відносин між подружжям вони перестали разом мешкати як родина у 2008 році, а офіційно шлюб розірваний 27.11.2008. Вони стали проживати окремо, спільного господарства не вели. Разом з тим, друга дитина у них народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , після розірвання шлюбу, оскільки намагалися налагодити стосунки і на той період відновили фактичні шлюбні відносини, але надалі не склалося та вони розійшлися назавжди. З початку ОСОБА_15 не зверталася до суду про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, оскільки він сам по трошки платив гроші. Після того, як він втратив роботу таксиста, він не мав змоги матеріально допомагати, оскільки тривалий час не міг знайти роботу. У 2014 році його колишня дружина ОСОБА_15 звернулася до суду про стягнення з нього аліментів на утримання дітей. Про прийняте судом рішення від 19.05.2014 про стягнення аліментів він був обізнаний, оскільки був присутній в судовому засіданні. Разом з тим гроші на дітей у встановленому рішенням суду розмірі він не платив, оскільки не мав заробітку. Разом з тим, він надавав дітям від першого шлюбу матеріальну допомогу: приносив пакунки із їжею, приносив подарунки, із рук в руки ОСОБА_15 віддавав трохи наявних грошей. При цьому розмір наданої допомоги він визначити не може, оскільки чеки, квитанції він не збирав, надання розписок про отримання грошей не вимагав, сподіваючись на порядність колишньої дружини.
Про відкриття виконавчого провадження про стягнення аліментів, він знає. Він кілька разів приїжджав до державного виконавця та пояснював тому, що в нього відсутнє офіційне джерело доходу, тому він не сплачує аліменти. За весь час він сплатив офіційно аліментів через державного виконавця трохи більше 2000 грн. В службу зайнятості за допомогою у працевлаштуванні він не звертався. Йому вистачало грошей від випадкових заробітків.
Згодом у нього утворилася нова багатодітна родина, в який троє дітей. Він зійшовся із жінкою - ОСОБА_18 , яка мала дитину, а потім народила йому ще двох: сина ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньку ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Гроші були потрібні на утримання нової родини, тому він не платив аліментів для дітей від першого шлюбу. Зараз він відшукав постійну роботу майстра на СТО, отримує щомісяця біля 8000 грн. Разом з тим, син ОСОБА_21 є інвалідом. Він страждає на розлад аутичного спектру, є замкненою дитиною, у нього немає соціалізації. Соціальна служба Київської районної державної адміністрації м.Одеси видала йому, як батьку посвідчення опікуна дитини-інваліда, а також посвідчення на пільги як батьку багатодітної сім'ї.
У вихованні дітей від першого шлюбу він приймав участь епізодично, коли ОСОБА_15 дозволяла йому бачитися з ними. Він спілкувався із дітьми, гуляв з ними. При цьому він не вважав за потрібне звертатися до суду для встановлення днів для побачення з дітьми. З початком війни ОСОБА_15 із дітьми виїхала за кордон, а тому він перестав бачитися із дітьми та підтримувати з ним зв'язок.
В завершення обвинувачений показав, що через складнощі у новій його родині та необхідність утримувати саме її, він вважає за недоцільне підтримувати стосунки із колишньою дружиною та дітьми від першого шлюбу.
Вина ОСОБА_10 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, незважаючи на не визнання ним вини, підтверджується сукупністю доказів, досліджених судом в судовому засіданні, а саме:
-показами потерпілої ОСОБА_15 , яка показала, що в 2002 році вона з ОСОБА_10 зареєструвала шлюб. Вони розлучилися в 2006 році, але продовжували проживати в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка була придбана у шлюбі. В 2012 році ОСОБА_10 з'їхав з квартири і став проживати окремо, у жінки, з якою зійшовся. Вона, ОСОБА_15 , також з'їхала та стала проживати у своїх батьків. В ході їх сумісного проживання у них народилося двоє дітей: ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_10 по трошки виплачував їй невеликі гроші на утримання дітей, але потім перестав допомагати матеріально взагалі. Тому, в 2014 році вона подала позов про стягнення з ОСОБА_10 аліментів на утриманні дітей. Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 19.05.2014 у справі №520/4554/14-ц її позов був задоволений та ОСОБА_10 зобов'язано сплачувати аліменти на користь ОСОБА_15 на утримання дочки ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щомісячно у твердій грошовій сумі у розмірі 1800 грн. до досягнення дочкою повноліття, тобто до 24.03.2021, а потім по 900 грн. до досягнення сином повноліття, тобто до 09.05.2030, починаючи з 17.04.2014 року. Вказане рішення набрало законної сили 30.05.2014. Разом з тим, незважаючи на судове рішення, ОСОБА_10 не виплатив жодної копійки. Заборгованість з аліментів щомісяця накопичується. При цьому вона попереджала колишнього чоловіка, що буде вживати заходи, щоб його було покарано за невиконання зобов'язань з утримання дітей. Лише після розпочате кримінальне провадження щодо нього, у 2018 році з нього державний виконавець стягнув біля 19000 грн. Зі слів доньки, ОСОБА_10 десь неофіційно працював. Крім того, він здавав в оренду їх придбану у шлюбі квартиру. Зараз триває розподіл житла у судовому порядку, бо на договірні підстави він не погоджується. Донька була на весіллі у свого батька - ОСОБА_10 . З її слів весілля було коштовним. Просила вжити заходи кримінально-правового характеру щодо колишнього чоловіка відповідно до вимог Закону про кримінальну відповідальність;
-показами свідка ОСОБА_22 , який в судовому засіданні показав, що знає ОСОБА_10 як особу, яка орендує у нього машину. Так, ОСОБА_10 орендував у нього автомобіль Шевролет Лачети. Протягом декількох місяців він платив орендну плату, але через декілька місяців, через фінансові труднощі, вони розірвали договір оренди через неплатіжеспроможність оренданаймача. Він, ОСОБА_22 , був обізнаний про сімейні негаразди у ОСОБА_10 , але подробиць не знає;
-показами свідка ОСОБА_23 , який в судовому засіданні показав, що він знає ОСОБА_10 з 2012 року, у них склалися дружні стосунки, вони разом неофіційно працювали. Він узяв до себе в компаньйони ОСОБА_10 , як помічника. Протягом 2013 - 2014 років вони підробляли збіркою меблів. Виручені гроші ділили на двох. Коли більше заробляли, коли взагалі не було роботи. Він знає про розірвання шлюбу. Він бачив, як ОСОБА_10 гуляв з дітьми, привозив їх на роботу. Він, ОСОБА_23 , безпосередньо не був присутній при передачі грошей ОСОБА_10 його колишній дружині, а знає це зі слів самого ОСОБА_10 ;
-показами свідка ОСОБА_24 , який в судовому засіданні показав, що він є державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Виконавче провадження щодо ОСОБА_10 перебуває у нього в провадженні. Виконавче провадження щодо ОСОБА_10 було відкрито за заявою ОСОБА_15 через заборгованість ОСОБА_10 по несплаті аліментів. Станом на січень 2017 заборгованість була 59240 грн. ОСОБА_10 співпрацював, йшов на контакт, пояснював причини несплати, був незадоволений своїм матеріальним становищем та діями державного виконавця щодо арешту рахунків та списання коштів, погрожував оскаржувати дії державного виконавця. Він, ОСОБА_24 , перевіряв матеріальне становище ОСОБА_10 , робив запити, на які отримував відповіді. За місцем мешкання ОСОБА_10 він, ОСОБА_24 , не ходив, майно, належне ОСОБА_10 , не описував. В розмові з ОСОБА_10 він попереджав того, що несплата заборгованості аліментів може стати насліком кримінального переслідування;
-заявою ОСОБА_15 про вчинення кримінального правопорушення (т.1 а.п.105-106);
-копією заочного рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 27.11.2008 про розірвання шлюбу (т.1 а.п.107);
-копією позовної заяви ОСОБА_15 про стягнення аліментів (т.1 а.п.108-110);
-копією рішення Київського районного суду м.Одеси від 19.05.2014 про стягнення аліментів (т.1 а.п.111);
-копією позовної заяви ОСОБА_15 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів (т.1 а.п.112-113, 114-115);
-копією свідоцтва про народження ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.п.117);
-копією свідоцтва про народження ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.п.118);
-копіями квитанцій про внесення платежів ОСОБА_15 на погашення кредиту перед ПАТ «ПУМБ» (т.1 а.п.121-123);
-довідкою про відсутність заборгованості ОСОБА_15 перед ПАТ «ПУМБ», яка погасила кредит на придбання телевізору (т.1 а.п.124);
-витягом про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості, згідно якого за ОСОБА_10 зареєстрована на праві приватної власності квартира АДРЕСА_3 (т.1 а.п.125-128);
-витягом про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості, згідно якого за ОСОБА_10 зареєстрована на праві приватної власності квартира АДРЕСА_4 (т.1 а.п.125, 126, 129-132);
-довідкою Одеського міського центру зайнятості, згідно якого станом на 26.05.2017 ОСОБА_10 на обліку центру, як безробітний, не перебуває (т.1 а.п.133);
-документами про оренду ОСОБА_10 автомобіля, згідно яких з 25.09.2016 строком на три роки ОСОБА_10 орендував транспортний засіб (т.1 а.п.134-140);
-копією рішення Київського районного суду м.Одеси від 07.04.2017 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені (т.1 а.п.152-153);
-копією рішення апеляційного суду Одеської області від 28.09.2017, яким частково змінено рішення Київського районного суду м.Одеси від 07.04.2017 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів і пені, яким зменшена сума зі сплати заборгованості (т.1 а.п.150-151);
-протоколом тимчасового доступу до речей та документів, згідно якого оглянуто матеріали виконавчого провадження №48448381. Між іншим, в яких міститься: виконавчий лист, заява ОСОБА_10 від 29.04.2016 про припинення ним виплати аліментів з листопада 2015 року, розрахунок з заборгованості та інші супутні документи (т.1 а.п.158-212);
-розрахунком з заборгованості зі сплати аліментів, яка станом на 01.12.2017 становить 71940 грн. (т.1 а.п.219);
-витягом з ЄРДР про реєстрацію кримінального правопорушення тощо (т.1 а.п.104).
Оцінюючи вищезазначені докази, суд приходить висновку про те, що всі вони належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв'язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_10 у вчинені інкримінованого злочину доведена в повному обсязі і знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.
Наведена сукупність доказів повністю спростовує показання ОСОБА_10 про те, що він не мав наміру злісно ухилятися від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх дітей (аліментів). Наведені голослівні заяви ОСОБА_10 , його спроби безпідставно поставити під сумнів покази потерпілої та свідків, а також рішення судів та державного виконавця про примусове стягнення заборгованості, свідчать лише про намагання обвинуваченого ОСОБА_10 уникнути кримінального покарання або послабити відповідальність.
Як видно з фактичних обставин кримінального провадження, установлених судом ОСОБА_10 , будучи обізнаним про зобов'язання сплачувати встановлені за рішеннями суду кошти на утримання дітей і попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, без поважних причин, свідомо офіційно не працював, навмисно не вживав будь-яких заходів для офіційного працевлаштування, у т.ч. через центр зайнятості, в якому на обліку не перебував, умисно не повідомляв державного виконавця про неофіційні джерела доходів, свідомо не надавав матеріальної допомоги на утримання дітей, що призвело до виникнення заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 71940 грн., протягом тривалого строку вперто не вживав заходів щодо погашення вказаної заборгованості тощо. Наведене свідчить про свідоме нехтування ОСОБА_10 своїми обов'язками батька з утримання його ж дітей.
Доводи сторони захисту про несплату ОСОБА_10 аліментів через неможливість його працевлаштування суд визнає неприйнятними, оскільки не підтверджені поважними причинами та спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
В суді встановлено, що ОСОБА_10 за відсутності будь-яких об'єктивних перешкод не вчиняв жодних заходів для офіційного працевлаштування, про джерела неофіційного прибутку державного виконавця не попереджав, самостійно грошові кошти (аліменти) не перераховував на утримання дітей, а тому зазначені доводи є надуманими та не звільняють ОСОБА_10 від виконання своїх обов'язків щодо матеріального забезпечення неповнолітніх дітей.
З огляду на те, що жодними об'єктивними даними не підтверджено поважності причин чи вимушеності несплати аліментів, натомість з установлених у цьому кримінальному провадженні обставин видно, що умисні дії ОСОБА_10 фактично полягали у тривалому пасивному ігноруванні виконання покладених на нього обов'язків зі сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей, що призвело до виникнення заборгованості в зазначеному вище розмірі, таке діяння ОСОБА_10 свідчить саме про злісний характер ухилення від сплати аліментів.
Вказана позиція суду повністю узгоджується з рішеннями Верховного суду від 28.09.2023 у справі 495/922/21, від 04.03.2025 у справі №194/1037/24.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить висновку про те, що винуватість ОСОБА_10 за ч.1 ст.164 КК України «поза розумним сумнівом» знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду даного кримінального провадження.
Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст.164 КК України, відноситься до кримінального проступку. Санкція ч.1 ст.164 КК України передбачає найсуворіший вид кримінального покарання у виді обмеження волі на строк до 2 років.
Згідно ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі.
Відповідно до ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Таким чином, з дня скоєння кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_10 , до дня ухвалення вироку сплило більше трьох років, а підстав для зупинення чи переривання строків давності у справі не виявлено.
ОСОБА_10 категорично заперечив проти закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та просив виправдати його.
Тому підстав для призначення кримінального покарання за ч.1 ст.164 КК України також не вбачається, оскільки закінчилися строки давності, передбачені ст.49 КК України.
У такому випадку відповідно до абзацу 7 пункту 8 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст.7 КПК України (Загальні засади кримінального провадження) повинен постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.
За таких обставин, з огляду на сталу судову практику, ОСОБА_10 , щодо якого ухвалюється обвинувальний вирок, підлягає звільненню від покарання.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.369-370, 373-374 КПК України, 615, суд -
ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин.
На підставі ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_10 від призначеного кримінально покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Заходи забезпечення кримінального провадження не обиралися.
На вирок учасниками кримінального провадження може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Копію вироку вручити учасникам судового провадження в день проголошення його резолютивної частини. Учаснику судового розгляду, який не був присутнім в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1