Справа № 947/21513/25
Провадження № 3/947/2970/25
07.07.2025 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м.Одеси Борщов І.О., розглянувши у приміщені суду справу про адміністративне правопорушення за протоколом серія ЕПР1 №343697 від 28.05.2025, складений інспекторами УПП в Одеській області ДПП лейтенантом поліції Власовим О.М., щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Туреччини, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 27.05.2025 року, близько 23:56, навпроти буд.92 по вул.Академіка Корольова в м.Одесі керував транспортним засобом Hyundai Genesis, державний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9.а «Правил дорожнього руху України». Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за згодою особи за допомогою приладу газоаналізатору Drager 7510, прилад ARLM-0408. Результат тесту виявився позитивним та показав 2,29 проміле, тест 1579.
Дії ОСОБА_1 інспектором поліції були кваліфіковані за ч.1 ст.130 КпАП України.
ОСОБА_2 до суду не з'явився. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник ОСОБА_1 - адвокат Маракушев І.О., приймаючи участь в судовому засіданні, заявив клопотання про розгляд справи без участі ОСОБА_3 . Згідно ст.268 КпАП України явка особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення у вказаній категорії справ, не є обов'язковою, а тому протокол розглянуто без участі ОСОБА_1 , за участю його представника - адвоката Маракушева І.О.
Адвокат Маракушев І.О. заявив клопотання про закриття провадження за протоколом про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Адвокат Маракушев І.О. в своїх запереченнях зазначив, що дійсно ОСОБА_2 27.05.2025 року, близько 23:56, навпроти буд.92 по вул.Академіка Корольова в м.Одесі керував транспортним засобом Hyundai Genesis, державний знак НОМЕР_1 . Його, ОСОБА_1 , зупинили співробітники поліції та склали протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КпАП України. Разом з тим, ОСОБА_2 є громадянином Туреччини, не володіє українською мовою і не розуміє її, про що неодноразово жестами доводив працівникам поліції. ОСОБА_2 не розумів в повній мірі, що від нього вимагають працівники поліції, не розумів, яка процедура з ним відбувається. Незважаючи на це, поліцейські провели процедуру дослідження особи на стан алкогольного сп'яніння, оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому поліцейські не запросили перекладача та, навіть, адвоката, особі, яке не володіє чи недостатньо володіє українською мовою. Як надалі зазначив адвокат, ОСОБА_2 , будучи законослухняною особою, просто виконував розпорядження працівників правоохоронних органів, які є представниками влади чужої для нього країни. Після того, як ОСОБА_1 відпустили, він звернувся до адвоката для надання йому допомоги, бо інтуїтивно відчував, що з ним сталося якесь лихо. В завершення адвокат наголосив, що через недотримання працівниками поліції належної правової процедури, а отже - порушення невід'ємного права на захист особи, то провадження по справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки докази, зібрані у незаконний спосіб не можуть бути визнані суддею допустимими.
Згідно ст.278 КпАП України під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішується питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи зібрані необхідні додаткові матеріали, які мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши пояснення адвоката Маракушева І.О., дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 за подіями від 27.05.2025, які описані в протоколі про адміністративне правопорушення, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, оскільки уповноваженими працівниками поліції не була дотримання належна правова процедура, через що було порушено невід'ємне право особи на захист.
Відповідно до положень ст.1 КпАП України, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.245 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона , адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст.130 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.2 ст.251 КпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Верховний Суд у справі №338/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст.251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст.31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом був досліджений наявний в матеріалах справи CD-диск з відеозаписами певних подій та інші докази, долучені працівником поліції до протоколу, які стали підставою для складання адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КпАП України відносно
ОСОБА_4 протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що на місті правопорушення свідки не залучались, але проводилась відеофіксація портативним відео реєстратором.
З відеозаписів з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 після чого відбувається спілкування поліцейського з ОСОБА_5 . Відразу після початку спілкування поліцейського з водієм стає зрозуміло, що ОСОБА_2 є іноземцем, українську мову не розуміє, спілкується англійською мовою, яку відповідно не розуміють поліцейські. Весь перебіг подій супроводжується жестами, які іноді доповнюються окремими фразами як поліцейських так і водія, зміст яких їм не зрозумілий.
Встановлюється особа ОСОБА_1 , який добровільно надає свої документи.
Далі з відеозапису вбачається, що працівник поліції, незважаючи на те, що ОСОБА_2 спілкується англійською мовою та неодноразово заявляє про те, що є громадянином Туреччини та не розуміє української мови, відразу пропонує ОСОБА_6 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору Драгер.
При цьому інспектор поліції попередньо хоча і називає водієві ознаки алкогольного сп'яніння, які, на думку поліцейського, виявляються у водія, але вочевидь ОСОБА_2 не розуміє їх через незнання української мови, а поліцейський, в свою чергу, не володіє мовою, якою розмовляє водії.
ОСОБА_2 , не розуміючи, що відбувається, про що неодноразово заявляє, але підкорюючись вимогами працівників правоохоронних органів, проходить дослідження на місці.
Після застосування газоаналізатору поліцейський починає процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому права, передбачені ст.268 КпАП України, водієві не називаються і не роз'яснюються.
ОСОБА_2 , перебуваючи у збудженому стані, спілкуючись англійською мовою, вкотре заявляє, що не розуміє того, що зараз відбувається та українську мову, на вимогу поліцейського підписує протокол про адміністративне правопорушенняі.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Диспозиція ст.130 КпАП України є бланкетною, оскільки містить посилання на правила дорожнього руху, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які пункти правил дорожнього руху були порушені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та у чому полягали такі порушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Відповідно до пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року N23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно з ст.49 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року N5-рпу2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягнення особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Всі факти, встановлені судом у сукупності, викликають сумніви щодо факту законності фіксації правопорушення.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Отже, відповідно до чинного законодавства України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.7 КУАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
В силу положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, уповноважені поліцейські не дотримались встановленого законом порядку фіксації правопорушення, зібрання і оформлення доказів.
Так, поліцейські, будучи обізнаними про те, що ОСОБА_2 є громадянином іншої держави, протягом всього спілкування з поліцейськими, говорив на англійській мові, неодноразово заявляв, що не розуміє української мови, не запросили ОСОБА_6 перекладача та/або адвоката, для захисту його прав та законних інтересів, продовжили процедуру виявлення стану алкогольного сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто порушили право ОСОБА_1 на захист.
Отже, докази: протокол про адміністративне правопорушення та результати газоаналізатору Драгер, акт огляду на стан відповідного сп'яніння, на підставі правової доктрини «отруєного дерева» визнаються недопустимими доказами і на них суддя не ґрунтує судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02),«Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, необхідно виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Інші докази: довідки інспектора ВАП УПП в Одеській області про отримання ОСОБА_5 посвідчення водія та відсутності у нього адміністративних стягнень за ст.130 КпАП України, несуть інформаційних характер та приймаються судом до уваги, але ці документи не свідчать про вчинення водієм адміністративного правопорушення.
Як зазначено в п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
При таких даних поза розумним сумнівом не вбачається в діях ОСОБА_1 сукупності обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. А тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.221, 283, 284 КпАП України, суддя
Визнати невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
На підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України об'єднане провадження по справі про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти діб з моменту її винесення.
Суддя Борщов І. О.