Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/78/25
Провадження № 2/499/162/25
Іменем України
23 червня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Кравчука Олександра Олександровича, з участю секретаря судового засідання Кирилової Світлани Федорівни, позивача ОСОБА_1 (далі також - позивач), представника органу опіки та піклування Іванівської селищної ради Березівського району Одеської області Дучєвої Євдокії Георгіївни (далі також - представник органу опіки) розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Іванівської селищної ради Березівського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача такий
23 січня 2025 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, батько) подав позовну заяву до ОСОБА_2 (далі також - відповідач, мати), в якій просить позбавити відповідача батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 (далі також - дитина, син), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - позовна заява).
У позовній заяві позивач зазначає таке: перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем; дитина походить від позивача та відповідача; відповідач у листопаді 2022 року залишила місце їх проживання; за весь час відсутності відповідач не телефонувала, не спілкувалася з дитиною та не недавала необхідну допомогу; станом на 30 вересня 2024 року відповідач має заборгованість зі сплати аліментів у загальному розмірі 39708 гривень 66 копійок; відповідач ухиляється від виховання дитини, свідомо нехтує своїми обов'язками; просив позбавити відповідача батьківських прав щодо дитини.
30 березня 2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Галкін Олександр Сергійович подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає таке: у 2023 роцівідповідач після розірвання шлюбу з позивачем, через погрози її життю, вимушена була переїхати проживати до міста Одеса; деякий час, засобами мобільного зв'язку відповідачспілкувалася з дитиною, цікавилась його справами, досягненнями в школі, здоров'ям та іншим; проте коли позивачу стало відомо, що дитина спілкується з відповідачем, позивач заблокував у телефоні дитини номер відповідача, чим позбавив останню можливості спілкування з дитиною; в липні 2024 року відповідач приїздила до села Прохорове, Березівського району, Одеської області, проте не змогла побачитись з дитиною через заборону позивача; наявність заборгованості зі сплати аліментів не може бути підставою для позбавлення батьківських прав; просив відмовити у задоволені позовної заяви.
27 березня 2025 року позивач подав заперечення, в якому зазначив таке: не забороняв відповідачу спілкуватися з дитиною; відповідач не зверталася до органу опіки та піклування для визначення порядку побачень з дитиною; відповідач фактично визнає наявність у неї заборгованості зі сплати аліментів; відповідач самоусунулася від надання допомоги дитині, не створює для нього належжні умови для розвитку його здібностей та отримання освіти.
2. Суд щодо неприбуття в судове засідання сторін зазначає таке
Відповідач, представник відповідача до судового засідання не з'явилися, про причини свожї неявки суд не повідомили, заяв та клопотань до суду не подавали, повідомлені належно про дату, час та місце розгляду справи.
3. Учасники судового провадження висловили таке
Позивач у судовому засіданні підтвердив обставини зазначені в позовній заяві, запереченні, просив її задовольнити та додатково зазначив, що: не може пояснити конкретні причини конфлікту з відповідачем; проживає з сином у будинку, який належить на праві власності відповідачу; не спілкується з повнолітньою дочкою та відповідачем, які разом проживають в місті Одеса.
Представник орган у опіки у судовому засіданні зазначила, що: служба вважає доцільним позбавити відповідача батьківських прав щодо дитини, який під час засідання зазначав, що заперечує проти позбавлення відповідача батьківських прав; відповідач зверталася до органу опіки із заявою про встановлення графіку побачень з дитиною, яка буде розглянута після ухвалення рішення в цій справі.
4. Процесуальні рішення та дії у справі такі
07 лютого 2025 року суддя Іванівського районного суду Одеської області постановив ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку загального позовного провадження, й визначив дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання для розгляду справи.
Іванівський районний суд Одеської області 13 березня 2025 року відклав розгляд справи, через відсутність висновку органу опіки та піклування Іванівської селищної ради Березівського району Одеської області.
Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 10 квітня 2025 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 01 травня 2025 року оголосив перерву у розгляд справи для виклику дитини.
Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 09 червня 2025 року оголосив перерву в розгляд справи для виклику свідків.
5. Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин такі
5.1. Іванівський районний суд Одеської області рішенням від 12 вересня 2023 року розірвав шлюб між позивачем та відповідачем (а.с. 10-13).
Свідоцтво про народження свідчить, що дитина походить від позивача та відповідача (а.с. 14).
Іванівський районний суд Одеської області рішенням від 10 серпня 2023 року стягнув з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, з дня пред'явлення позову, тобто з 12 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 18-20).
Довідка № 599 від 06 червня 2023 року, яку видала Іванівська селищна рада Березівського району Одеської області свідчить, що позивач проживає в будинку АДРЕСА_1 , та має такий склад сім'ї: ОСОБА_3 - син, ОСОБА_2 - дружина (не проживає з 26 листопада 2022 року) (а.с. 21).
Акти обстеження житлово-побутових умов проживання від 28 червня 2024 року, 01 жовтня 2024 року, 16 січня 2025 року, свідчать, що позивач має належні умови для проживання дитини (а.с. 24-29).
Довідка від 04 грудня 2023 року №02-13/453, яку видав Іванівський ліцей імені Б.Ф.Дерев'янка Іванівської селищної ради Березівського району Одеської області свідчить, що відповідач не відвідувала батьківські збори, життям дитини не цікавилася та не з'являлася в школі (а.с. 30).
Характеристика дитини від 14 січня 2025 року, яку видав Іванівський ліцей імені Б.Ф.Дерев'янка Іванівської селищної ради Березівського району Одеської області свідчить, що, дитина має добрий загальний розвиток, старанно виконує доручення, бере активну участь у житті класу. Батько приділяє належну увагу навчанню та вихованню сина (а.с. 31).
Розрахунок заборгованості, який склав заступник начальника Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 30 вересня 2024 року свідчить, що відповідач станом на 30 вересня 2024 року має заборгованість зі сплати аліментів у загальному розмірі 39708 гривень 66 копійок (а.с. 36).
28 лютого 2025 року відповідач подала до органу опіки заяву, в якій просила визначити їй порядок побачень з дитиною: - за місцем проживання дитини кожну суботу та неділю з 10 години 00 хвилин до 17 години 00 хвилин та у святкові дні, за попередньою домовленістю батьків; - половина літніх канікул з можливістю виїзду для відпочинку на території України; - зимові канікули з можливістю виїзду для відпочинку на території України (далі - Заява від 28 лютого 2025 року, а.с. 87).
Висновок органу опіки та піклування Іванівської селищної ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » свідчить, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо дитини є доцільним та таким, що відповідає його інтересам (далі також - Висновок, а.с. 109-111).
Висновок свічить, таке: дитина не хоче, щоб мати позбавили батьківських прав, хоче з нею спілкуватися, проте має на неї образу; відповідач заперечує проти позбавлення її батьківських прав, та зазначає, що під час спільного спроживання з позивачем у них необнорозово відбувались побутові конфлікти; позивач перешкоджає їй в спілкуванні з дитиною; позивач зазначив, що відповідач неодноразово покидала місце проживання на тривалий час.
5.2. Дитина в судовому засіданні показала таке: проживає разом з батьком; мати телефонує та цівиться його справами, проте не приїжджає; мати та батько коли спільно проживали часто сварилися; не зміг зрозуміло пояснити чи бажає, щоб мати позбавили батьківських прав; мати проживає з його сестрою окремо в місті Одеса; з мамою були нормальні відносини; хотів би щоб мама та батько проживали разом; з сестрою не спілкується, оскільки вона раніше ображала його; батько не забороняє спілкуватися з мамою.
Свідок ОСОБА_4 (далі також - свідок ОСОБА_4 ) показала таке: відповідач залишила дитину та поїхала до міста Одеса приблизно два роки тому; позивач самостійно займається вихованням та утриманням дитини; ніколи особисто не відвідувала будинок позивача та не може підтвердити обставини фактичної відсутності відповідача; причини конфлікту між позивачем і відповідачем не знає; інформацію щодо вдсутності відповідача отримала зі слів позивача.
Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , надали аналогічні показання, що надала свідок ОСОБА_4 .
6. Норми права, які застосував суд такі
6.1. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина 7 статті 7 Сімейного кодексу України, далі - СК).
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини . Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина 1, 2 статті 15 СК).
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина 5 статті 19 СК).
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина 6 статті 19 СК).
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина 1 статті 155 СК).
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти (пункт 2 частини 1 статті 164 СК).
Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них (частина 3 статті 164 СК).
6.2. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (частина 1, 2 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», далі також - Закон).
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього (частина 1 статті 11 Закону).
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини (частина 1 статті 12 Закону).
7. Мотиви суду такі
7.1. Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування своїми обов'язками.
Під час вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню дитини, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, тобто застосовується тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Відтак, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Суд зауважує, що під час оцінки та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: погляди дитини; індивідуальність дитини; збереження сімейного оточення і підтримання відносин; піклування, захист і безпека дитини; вразливе положення; право дитини на здоров'я; право дитини на освіту.
7.2. Суд констатує, що учасники справи не подали доказів: застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної, кримінальної відповідальності, проведення бесід, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування про необхідність зміни ставлення до виховання дитини або що на орган опіки та піклування покладався обов'язок здійснювати контроль за виконанням нею батьківських обов'язків, а також винної поведінки відповідача та свідомого нехтування нею своїми обов'язками, які могли б свідчити про умисне злісне ухиляння від виховання дитини.
Отже позивач не довів, що поведінка відповідача стосовно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками. Неможливість активної участі відповідача в житті дитини спричинена об'єктивними причинами, зокрема вона проживає та працює в м. Одеса, між нею та позивачем існують неприязні стосунки, тому не доведені обставини свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Водночас обставина, що матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається позивач, не свідчить безумовно, що відповідач не бажає приймати участь в її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
7.3. Заразом суд зазначає, що батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому погіршення особистих стосунків батька і дитини чи батьків самої дитини може мати тимчасовий характер і не є підставою для позбавлення батьківських прав.
Відтак, особистісні непорозуміння між позивачем та відповідачем не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.
7.4. Ба більше, дитина в судовому засіданні підтвердила, що він продовжує спілкуватися з матер'ю засобами мобільного зв'язку та хоче продовжити таке спілкування на майбутнє, а також не висловила власної однозначної ствердної думки щодо необхідності позбавлення батьківських прав його матері.
Суд вважає, що озвучена думка позивача сама собою, не може бути єдиною підставою позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки такий погляд не відповідає якнайкращим інтересам дитини. За такої умови неоднозначна думка дитини може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким він в силу віку неспроможний надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на нього з боку позивача.
7.5. Суд зазначає, що Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду.
Водночас суд наголошує, що текст Висновку не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав.
Натомість Висновок, Заява від 28 лютого 2025 року містять відомості що: дитина не хоче, щоб мати позбавили батьківських прав, оскільки хоче з нею спілкуватися; відповідач заперечує проти позбавлення її батьківських прав та не спілкується з дитиною, через побутові конфлікти з позивачем, який перешкоджає їй спілкуватися з дитиною; відповідач просила визначити їй порядок побачень з дитиною.
7.6. Суд вважає, що факт стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо утримання дитини, оскільки це є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості за аліментами окремо не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, з врахуванням обставин того, що позивач з дитиною продовжують проживати в будинку, який належить відповідачу на праві власності.
8. Суд застосовує таку практику Верховного Суду
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах: від 23 квітня 2020 року в справі № 420/1075/17; від 29 квітня 2020 року в справі № 522/10703/18; від 15 квітня 2021 року в справі № 243/13191/19-ц; від 15 квітня 2021 року в справі № 243/13192/19-ц; від 27 квітня 2022 року в справі № 221/9049/19.
9. Суд застосовує таку практику Європейського суду з прав людини
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголосив, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року ЄСПЛ наголосив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.
У рішенні по справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
10. Висновок суду такий
З огляду на зазначене суд доходить висновку, що в задоволенні позовної заяви належить відмовити повністю.
11. Розподіл між сторонами судових витрат такий
Зважаючи на приписи частини 1 статті 137, частини 1 статті 141 ЦПК судові витрати покладаються на позивача, оскільки в позові відмовлено.
Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 273 ЦПК, суд,
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки та піклування Іванівської селищної ради Березівського району Одеської області про позбавлення батьківських прав.
Рішення суду може бути оскаржене способом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційної скарги.
Повне судове рішення складене 04 липня 2025 року.
СуддяОлександр КРАВЧУК