Справа № 495/4043/25
Номер провадження 3/495/1377/2025
19 червня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Шевчук Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Волноваха, Донецької області, інспектора прикордонної служби 3 категорії номер обслуги відділу прикордонної служби (тип С), молодшого сержанта, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
04.06.2025 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 296465, згідно з яким встановлено, що 22.05.2025 о 08:55 годині гр. ОСОБА_1 порушив правила несення прикордонної служби, а саме: п. 8, глави 5 Розділу ІІ Інструкції про служби прикордонних нарядів ДПСУ, затвердженої наказом МВС від 19.10.2015 № 1261 в частині: не допускати на територію об'єкта сторонніх осіб і нікого не випускати з його території без дозволу начальника підрозділу охорони кордону та його заступників, старшого зміни прикордонних нарядів або чергового підрозділу, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
19.06.2025 до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 згідно з якими вказує, що він є прикомандированим до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на посилення, заступив у прикордонний наряд чатовий.
До його обов'язків додатково було завдання слідкувати за переміщенням військовослужбовців, які проходять на території відділення навчання. Виконуючи свої основні обов'язки (коли відкривав та закривав ворота), ОСОБА_1 не помітив, як один з них вийшов з приміщення і пішов у сторону вбиральні. Перебуваючи на території всього лише декілька тижнів, ОСОБА_1 , вказує, що міг не впізнати людину зі спини. З території вбиральні військовослужбовець втік.
На підставі викладеного просить суд обмежитися усним зауваженням без накладання адміністративного стягнення у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, сам є переселенцем з м. Маріуполь, важливість дотримання правил несення служби розуміє та у подальшому зобов'язується їх не порушувати. Вину визнав, щиро кається.
Згідно із заявою лейтенанта ОСОБА_2 вбачається, що правопорушення ОСОБА_1 вчинено вперше, раніше до відповідальності не притягався, з ОСОБА_1 була проведена профілактична бесіда задля унеможливлювання повторення подібних ситуацій. Не заперечувала щодо винесення усного зауваження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 2 ст. 172-18 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, в умовах особливого періоду.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 296465 від 04.06.2025 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище та ініціали, особи, що склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП про, що свідчать наявні у протоколі підписи.
Також, ОСОБА_1 скористався наданим йому правом та надав пояснення суду по суті правопорушення, зазначивши, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП визнає, щиро кається.
Зазначені докази, що містяться у матеріалах адміністративно справи, у своїй сукупності підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП є щире розкаяння.
Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП не встановлено.
Згідно зі ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому, у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Згідно з ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення, у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами.
Разом з тим, у КУпАП не закріплено визначення малозначного правопорушення та немає вказівок на його ознаки, однак у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визначення діяння малозначним. Категорія (поняття) «малозначність» означає, що вчинене правопорушення не становить великої суспільної шкідливості й не завдало значних збитків державним або суспільним інтересам безпосередньо громадянам.
У контексті забезпечення дотримання принципів Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля утвердження верховенства права та європейських підходів до розуміння прав людини, 23.02.2006 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Основними цілями даного Закону є застосування практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) з метою забезпечення виконання рішення ЄСПЛ у справах проти України та впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини. Рішення ЄСПЛ є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
Принцип верховенства права - одна з підвалин демократичного суспільства, яка закріплена в усіх статтях Конвенції. Питання чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогам захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу пропорційності. Суд повинен проаналізувати чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стануть вжиті заходи особистим і надмірним тягарем для правопорушника.
При розгляді даної справи про адміністративне правопорушення суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Так, приймаючи рішення по справі, враховуються правові позиції висловлені ЄСПЛ у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року), де Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
На підставі вищевикладеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, обставину, що пом'якшує відповідальність (щире каяття), дані про особу порушника (вину визнав, до адміністративної відповідальності раніше не притягувався), суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 172-18 КУпАП за малозначністю, оскільки діяння вчинене ним, містило в собі усі юридичні і суб'єктивні ознаки, що характеризують правопорушення передбачене ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, однак внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, дії правопорушника суб'єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам.
Отже, у даному конкретному випадку, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності в зв'язку із малозначністю вчиненого ним діяння.
Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження, виноситься постанова про закриття справи.
Керуючись ст. ст. 22, 172-18, 268, 277, 279, 280, 283-285, 287-289 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнити від адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та оголосити йому усне зауваження.
Адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП - закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Юлія ШЕВЧУК