Справа № 490/8081/24
нп 2/490/1263/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
17 червня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Горбань М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору - Товарна біржа «Едвайс-Ріелті», Миколаївська міська рада про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -
До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява від Титаренко С.Г., яка діє від імені ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , в якій просить ухвалити рішення, яким визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 зареєстрований Товарною біржею «Едвайс-Ріелті» 10.11.1999 року за №26 - дійсним.
Ухвалою Центрального районного суду від 05.12.2024 року прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Одночасно з цим витребувано у Комунального підприємства “Миколаївське бюро технічної інвентаризації» інформацію, про те хто є власником квартири АДРЕСА_1 .
На виконання ухвали суду від 05.12.2024 року від Комунального підприємства “Миколаївське бюро технічної інвентаризації» надано інформацію про те , що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.1999 року є власником квартири АДРЕСА_1 .
У судове засідання позивач не з'явився, представник позивача надав заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомив. Відзив не подали.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом. У відповідності дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
10.11.1999 року ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_3 , який діяв в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 ,оформивши договір купівлі продажу №26 на Товарній біржі «Едвайс-Ріелті», який 29.11.1999 року зареєстровано в МБТІ за реєстровим номером 17588.
Сторони домовилися про всі істотні умови договору, що відображено в підписаному договорі купівлі-продажу. При цьому були виконані всі умови угоди, крім нотаріального посвідчення договору: відповідачі отримали гроші і передали всі документи від квартири.
09 чевня 2007 року ОСОБА_8 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 . Що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 від 09.06.2007 року. Після реєстрації шлюбу прізвище позивача змінено з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 , який діє в інтересах позивача на підставі довіреності AR-III №236921 від 30.12.2023 року, звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Яковлевої Н.П. де йому пояснили що вказаний договір укладений без додержання вимог закону, а саме не в нотаріальній формі та рекомендували звернутися до суду з позовом про визнання договору дійсним.
Стаття 9 Житлового Кодексу України вказує, що громадяни України мають право на придбання будинків і квартир на біржових торгах.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. За змістом ст.ст.57,58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Положеннями п.4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01.01.2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Договір купівлі-продажу від 10.11.1999 року укладено сторонами під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року(далі ЦК УРСР), ст. 227 якого передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири (житлового будинку), якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Згідно ст. 47 цього Кодексу, недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.
Приписами ст.224 ЦК УРСР встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
При укладанні договору купівлі-продажу від 10.11.1999 року сторони керувались ч.2ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Саме тому вважали, що договір купівлі-продажу квартири укладено згідно вимог чинного на той час законодавства. У відповідності до ч.2 ст.47ЦК УРСР та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, вправі визнати угоду дійсною.
В укладеному 10.11.1999 року договорі купівлі-продажу сторони повністю оговорили усі істотні умови договору. Усі зобов'язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі. Факт купівлі-продажу квартири і виконання умов укладеного договору не оскаржено і ніким не оспорюється.
Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України (2003), якщо сторони у письмовій формі погодили усі істотні умови договору купівлі-продажу та відбулося його повне або часткове виконання сторонами, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У зв'язку з тим, що сторони за договором купівлі-продажу нерухомого майна повністю виконали свої обов'язки по цьому договору, однак не мають можливості його нотаріально посвідчити, то суд вважає необхідним вказаний договір визнати дійсним.
З матеріалів справи вбачається, що дана угода була виконана сторонами повністю.
За таких обставин, суд вважає доводи позивача про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним, обґрунтованими, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, вимог щодо розподілу судових витрат позивачем не заявлялось, а тому витрати пов'язані з судовим розглядом цивільної справи, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.12,13,258-259,264,265,268,274-275,279,354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , від 10 листопада 1999 № 26, укладений на Товарній біржі «Едвайс-Ріелті», та зареєстрований в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 29 листопада 1999 року за № 17588 - дійсним.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Шолох Л.М.