Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/2638/24
Провадження № 2/945/558/25
іменем України
04 липня 2025року Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Будак К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 21.07.2017року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору та отримання кредитної картки, на підставі якої відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 18.10.2024року у нього утворилася заборгованість у сумі 28181,81грн., яка складається з наступного: 16236,46грн. - заборгованість за кредитом, 11945,35грн. - заборгованість по відсоткам, 0,00грн.-штраф. У зв'язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій, спрямованих на повернення кредитних коштів та процентів, АТ «Акцент-Банк» просить стягнути з останнього вказану суму боргу.
Ухвалою судді від 04.12.2024року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
16.04.2025року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Козак І.С. сформовано в системі «Електронний суд» відзив,в якому просить у задоволені позову відмовити. Обгрунтовуючи тим, що наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент - Банк» не є доказом того, що саме такі умови та правила розумів відповідач, ознайомився і погодився із ним, підписуючи Анкету-заяву, а також те, що вказані документи, на момент отримання їх відповідачем, взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, пені та штрафів за порушення строків виконання зобов'язання із повернення кредиту, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А- Банку від 21.07.2017 року не міститься умов та порядку нарахування відсотків, пені та штрафів у випадку порушення строку виконання основного зобов'язання. Розмір заборгованості за порушення грошового зобов'язання, що визначені у наданих суду витягах із Умов та правил надання банківських послуг, неможливо. Розрахунок заборгованості, сам по собі, без надання доказів погодження розміру відсоткової ставки не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру. Підписана відповідачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг містить анкетні дані та контактну інформацію, при цьому не містить жодних даних про умови кредитування та обрання ним певної банківської послуги. До матеріалів справи долучено Паспорт споживчого кредиту за программою «Кредитна картка», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ - БАНК», які не містять ні особистого підпису відповідача, ні їх підписання у іншій спосіб, який можна було б ідентифікувати, як узгодження з позичальником умов кредитування. Оскільки, інформацію про дату та час одержання цих Умов відповідачем у електронному вигляді, Тарифів, матеріали справи не містять, відтак відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами та Тарифами. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача, тому не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами від 21.07.2017 року шляхом підписання Анкети-заяви. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ "Акцент - Банк", відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «АКЦЕНТ - БАНК», Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, не можна погодитися з посиланням позивача на те, що відповідач, уклавши договір, погодився з тим, що він ознайомився з усіма умовами кредитування, а відповідні положення договору наявні у вільному доступі на веб-сайті банку, адже вони не спростовують необхідності укладення кредитного договору в письмовій формі, що відповідатиме приписами ст. 1055 ЦК України, а в данному випадку позичальник не підписував умови договору з порядком нарахування та сплати відсотків по кредиту. За таких обставин, договір кредитування, що укладався між сторонами повинен складатися із узгоджених та підписаних анкети-заяви позичальника до договору про надання банківських послуг, підписаний позичальником лише в частині анкети-заяви. Однак, анкета-заява від 21.07.2017 року, яка знаходиться в матеріалах справи, не містить даних щодо визначеного розміру кредитного ліміту, процентної ставки. Відтак, вимога Банку про стягнення заборгованості по процентам є безпідставною та задоволенню на його думку не підлягає. Довідкою позивача підтверджується, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до березня місяця 2021 року; № НОМЕР_3 , строком дії до серпня місяця 2026 року. Згідно з довідкою за лімітами, 21.07.2017 відповідачу був встановлений кредитний ліміт у розмірі 2 000 грн, 08.11.2018 - 15 000 грн., 23.11.2023 року - 16300 грн. Факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивач підтвердив випискою по картці за період з 21.07.2017 по 18.10.2024. Із вказаної виписки вбачається, що позивачем розрахована заборгованість із застосуванням ним процентів, які списувались з кредитного ліміту, внаслідок чого збільшувалась заборгованість. Однак, як зазначено вище, нарахування процентів сторонами не узгоджено, тому банку можливо було очікувати лише на повернення грошей, отриманих відповідачем у якості кредитного ліміту, без додаткового нарахування процентів за їх використання, та подальшого їх включення до суми простроченого тіла кредиту. За такого позивачем хибно розрахована заборгованість за тілом кредиту за рахунок його штучного збільшення через включення нарахованих відсотків за користування кредитом. Відповідачем погашено за кредитним договором 104 301,78 грн., нараховано неузгоджених процентів на суму 32103,18 грн., сплачено позивачем неузгоджених процентів в сумі, що складає 20 157,83 грн. (32103,18 грн. - 11945,35 грн. (заборгованість по відсоткам зазначена позивачем) та перевищує зазначену позивачем заборгованість за тілом кредиту в сумі 16236,46 грн. Отже, у відповідача відсутня заборгованості за тілом кредиту через його погашення за рахунок сплачених неузгоджених процентів на загальну суму 20 157,83 грн., що є більше, ніж нарахована заборгованість за тілом кредиту. Враховуючи викладене, у задоволені позову просить відмовити.
Від представника позивача АТ «Акцент-Банк» одночасно з позовом надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Козак І.С. в судове засідання не з'явилися, при цьому у поданому представником відповідача відзиві зазначено про розгляд справи без їх участі.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (частина 5 стаття 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1-3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.07.2017 року між АТ «А-Банк» та відповідачем укладено договір б/н у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Анкета-заява підписана відповідачем власноручним підписом. Умов про нарахування процентів та інших платежів згідно укладеного між сторонами договору анкета-заява не містить.
Позивач додав до позовної заяви витяг з Умов та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розмішеного на сайті https:// www.a-bank.com.ua/terms та тарифи банку, які не містять підпису відповідача та дати затвердження.
Наданою позивачем довідкою підтверджується, що відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: НОМЕР_2 строком дії до березня 2021року; № НОМЕР_3 строком дії до серпня 2026 року.
Згідно довідки про зміну кредитного ліміту,21.07.2017 року кредитний ліміт на картковому рахунку відповідача становив 500,00 грн, який в подальшому неодноразово змінювався. В останнє кредитний ліміт змінився 23.11.2023 року до 16300 грн.
Також позивачем надано паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем простим електронним підписом 21.07.2017 року.
Згідно розрахунку заборгованості за договором б/н від 21.07.2017 року, укладеного між АТ «Акцент Банк» та клієнтом, станом на 18.10.2024 року утворилася заборгованість в розмірі 28181,81 гривень, яка складається з 16236,46грн боргу за кредитом та 11945,35 грн - заборгованості по відсотках за користування кредитом.
Виготовлений у вигляді таблиці розрахунок містить відомості про дату операції за розрахунками обліку заборгованості; про кількість днів, за які нарахована заборгованість; про залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); про сальдо, на яке в цьому періоді проценти не нараховуються; про залишок простроченої заборгованості; процентну ставку; процентну ставку прострочену; про нараховані відсотки на залишок поточної заборгованості; про залишок за процентами (поточними); про залишок за процентами (простроченими); про штраф; про суму погашення за кредитним договором; про загальний залишок заборгованості.
Тобто договір кредитування, що укладався між сторонами, повинен був складатися із узгоджених та підписаних ними: анкети-заяви позичальника щодо приєднання до умов та правил, тарифів стосовно наданого кредиту а також умов і правил надання банківських послуг.
Разом з тим, позичальником підписана тільки анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», у якій відсутнє погодження з банком усіх складових договору про надання банківських послуг, а саме розмір відсотків тощо. Самі Умови та Правила надання банківських послуг та тарифи банку позичальницею не підписані, а лише надана згода на те, що він зобов'язується знайомитися зі змінами до «Умов та Правил надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті.
Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов'язань.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, і повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, то банк має обов'язок підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме такі умови, які ним надані, і не інші.
Тому положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений.
Вважаючи, що такі умови між банком та позичальником узгоджені, банком до матеріалів справи наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг, без зазначення дати їх затвердження та періоду чинності редакції, а також витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна Gold», на яких відсутній підпис позичальника про ознайомлення з ними, та їх погодження.
Крім того, надавши витяги саме з таких Умов та правил, а також тарифів, позивачем не доведено, що ці умови та правила, а також тарифи існували на час підписання позичальником анкети-заяви та банком проведено розрахунок виключно у відповідності до їх положень, а на час підписання позичальником анкети-заяви ці Умови та правила не були змінені.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ним нараховано проценти за користування кредитом за ставкою 46,8% річних, та із подальшим нарахуванням прострочених відсотків за підвищеною ставкою.
Між тим, у заяві позичальника відсоткова ставка взагалі не зазначена та ним з банком не узгоджена.
За такого, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, суд доходить висновку, що надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки вони достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Такий висновок наведено Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 3 липня 2019 року при розгляді справи №342/180/17.
За змістом статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» на кредитодавця покладається відповідальність щодо надання інформації споживачу про умови кредитування до укладення між сторонами самого договору. Така інформація надається споживачу у письмовому вигляді та надає йому можливість визначитися з кредитним продуктом, який у подальшому він може обрати та укласти споживчий кредит на визначених сторонами умовах.
Відповідно до висновку Об'єднаної палати ВС в складі КЦС, зробленого у постанові від 23 травня 2022 року під час розгляду справи № 393/126/20 під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Таку форму правочину потрібно розмежовувати від способу підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
За наведеного, наданий банком паспорт споживчого кредитування не може вважатися погодженням кредитора з позичальником умов договору кредитування, так як лише засвідчує виконання позивачем свого обов'язку у розумінні статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 9 Закону України «Про споживче кредитування».
За такого, наданий на обґрунтування проведеного розрахунку кредитної заборгованості копія інформаційної довідки, що є паспортом споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», яка підписана від імені відповідача з номеру телефону НОМЕР_4 , не може вважатися належним доказом на підтвердження погоджених умов з позичальником.
Отже, враховуючи вищенаведені обставини справи, які встановлені на підставі належних доказів, що надані позивачем, суд приходить до висновку, що правові підстави для нарахування та сплати процентів за користування коштами, що надані банком відповідачу в якості кредиту, відсутні.
Тому підтвердження прийняття позичальником цих умов та тарифів зі сплати процентів за наданими банком витягом з Умов та витягом з Тарифів, а також паспорту споживчого кредитування, як складової частини кредитного договору приєднання, є неприпустимим за неналежністю наданих доказів.
За відсутності підстав для нарахування, виплати або стягнення процентів, за користування коштами, які отримані особою від банку для особистого користування, перевіряється в подальшому шляхом визначенням сум, що були отримані, та сум, що були повернуті за фактом їх сплати.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3) ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6) ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду (постанова № 342/180/17 від 03.07.2019 року) зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Отже, враховуючи вищенаведені обставини справи, які встановлені на підставі належних доказів, що надані сторонами, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для нарахування банком та стягнення з позичальника на його користь відсотків за користування коштами, які позначені в розрахунку як поточні та прострочені. Підтвердження прийняття позичальником цих умов та тарифів зі сплати відсотків за наданими банком витягом з Умов та витягом з Тарифів як складової частини кредитного договору приєднання, є неприпустимим за неналежністю наданих доказів.
За такого, позивачем хибно розрахована заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом за рахунок його штучного збільшення через включення нарахованих відсотків за користування кредитом (як поточних так і прострочених) та за відсотками за користування кредитом, в той час як використані кошти банка повернуті позичальником в повному обсязі, а відсотки за користування кредитом нараховані ним безпідставно.
Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 204, 207, 526, 549, 599, 610, 611, 627, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080, юридична адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серія НОМЕР_5 ;РНОКПП НОМЕР_6 ; зареєстрований: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Суддя М.М.Войнарівський