Справа №461/5101/25
Провадження №3/461/1859/25
04 липня 2025 року м. Львів.
Суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є., за участю секретаря судового засідання Курилюк А.І., потерпілої ОСОБА_1 , представника потерпілого, адвоката Шніцара А.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно, -
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 КУпАП,-
ОСОБА_2 13.06.2025 року о 19 год. 25 хв. за адресою м. Львів, просп. Чорновола, 41, керуючи транспортним засобом Mercedez Benz Е 220, д.н.з. НОМЕР_1 , не дотрималася безпечної дистанції, у результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем Mercedez Benz gla 200, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , яка рухалася попереду. Внаслідок інерційного руху автомобіль Mercedez Benz gla 200, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з автомобілем Subarу, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався попереду.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи шляхом скерування смс-повідомлення, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber». Клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи у її відсутності суду не подала, про причини своєї неявки суд не повідомила.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, та те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не з'явилася в судове засідання, обізнана про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, беручи до уваги вжиття судом вичерпних заходів для повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи і забезпечення її участі у розгляді справи, суд вважає, за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила обставини, викладені у протоколі.
Представник потерпілого, адвокат Шніцар А.О., у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 не дотрималася безпечної дистанції, у результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_3 , яка рухалася попереду. Внаслідок інерційного руху автомобіль Mercedez Benz gla 200, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з автомобілем Subarу, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався попереду. Просив притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 360941 від 13.06.2025 року; схемою місця ДТП, яка сталася 13.06.2025 року, особистими поясненнями потерпілої ОСОБА_1 та представника потерпілого Креховець В.М.
Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_2 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, тобто порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_2 за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_2 суд враховує характер вчиненого правопорушення, його особу, ступінь вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчинення нею нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді накладення штрафу.
У відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягується судовий збір у розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, що з 01.01.2025 року складає 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 248, 249, 251, 283-285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_2 визнати винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на неї стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ДСА України 605,60 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя В.Є. Радченко