Справа № 439/1210/25
Провадження №1-кс/439/276/25
іменем України
30 червня 2025 року м. Броди
Слідчий суддя Бродівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання ОСОБА_3 , яке подане від його імені адвокатом ОСОБА_4 в порядку ст. 206 КПК України, про звільнення незаконно утримуваної особи,
30 червня 2025 року до Бродівського районного суду надійшло клопотання представника заявника - адвоката ОСОБА_4 , в порядку ст. 206 КПК України, про звільнення незаконно утримуваної особи ОСОБА_3 , який утримується у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У своєму клопотанні адвокат ОСОБА_4 зазначає, що ОСОБА_3 знятий із військового обліку 08.06.2022 року. Однак, 24 червня 2024 року близько 11 год. 30 хв. ОСОБА_3 був затриманий працівниками у ІНФОРМАЦІЯ_2 та з цього часу перебуває у приміщенні у ІНФОРМАЦІЯ_2 , та позбавлений можливості вийти із приміщення, а отже фактично позбавлений свободи.
Крім того зазначає, що 24 червня 2025 року об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_3 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних. ОСОБА_3 згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 8 червня 2022 року виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 за станом здоров'я- згідно рішення ВЛК. В розшуку ОСОБА_3 станом на 24 червня 2025 року не перебував.
Після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , його було закрито в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , де він фактично перебуває під вартою без можливості вільно залишити дане приміщення. Жодних процесуальних документів щодо його затримання не складалось. На підставі викладеного просить задовольнити дане клопотання.
Доставлений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання ОСОБА_3 , підтвердив обставини, викладені у клопотанні, та пояснив, що отримавши повістку від ІНФОРМАЦІЯ_2 про необхідність з'явитися для уточнення даних, він добровільно прибув 23 червня 2025 року для уточнення облікових даних. З 24.06.2025 року йому було заборонено покидати приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , самостійно вже не зміг оскільки його, з даного приміщення та території не випускають. 24 червня 2025 року його відвезли на проходження ВЛК до м. Львів, де він його пройшов огляд та був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Повістку про відправку у військову частину йому не було вручено. Станом на 30 червня 2025 року він покинути приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , не може бо працівники РТЦК та СП, не відпускають не пояснюючи причин його утримання.
В судовому засіданні представник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , підтвердив те, що ОСОБА_3 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних 23 червня 2025 року. 24.06 2025 року його було направлено до КНП ЛОР «ЛОКЛ» для проходження ВЛК. Де ОСОБА_3 рішенням ВЛК від 24.06.2025 року було визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. На підставі даного рішення ВЛК, ОСОБА_3 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , проводився пошук військової частини для направлення його на проходження військової служби.
Заслухавши пояснення учасників розгляду, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшла таких висновків.
Положеннями статей 3,8 Конституції України встановлено засади верховенства права.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч.4 ст.5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання.
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Виходячи з норм кримінального процесуального законодавства та КУпАП, службові (посадові) особи РТЦК та СП не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання особи та її подальше утримання.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Згідно з ч. 5 ст.206 Кримінального процесуального кодексу України незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) не перевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Як встановлено слідчим суддею, ОСОБА_3 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних 23 червня 2025 року і з цього часу по 30.06.2025 знаходився у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 під контролем працівників цього відділу і був позбавлений можливості покинути це приміщення. Стан ОСОБА_3 з 24.06.2025 по 30.06.2025 необхідно розцінювати як позбавлення його свободи. Слідчим суддею встановлено, що жодного судового рішення, яке набрало законної сили, щодо утримання ОСОБА_3 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , не було. А отже, жодних правових підстав утримувати ОСОБА_3 у приміщенні РТЦК та СП, починаючи із 24.06.2025 не було.
На підставі викладеного слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання представника заявника адвоката ОСОБА_4 , в порядку ст. 206 КПК України, про звільнення незаконно утримуваної особи, щодо ОСОБА_3 - підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись статтею 206 КПК України,-
Клопотання ОСОБА_3 , яке подане від його імені адвокатом ОСОБА_4 в порядку ст. 206 КПК України, про звільнення незаконно утримуваної особи, - задовольнити повністю.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який позбавлений свободи та перебуває у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_1 .
Виконання цієї ухвали покласти на керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1