ЄУН: 336/6116/25
Провадження №: 1-кп/336/1337/2025
Іменем України
07 липня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого у АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, проживаючого у АДРЕСА_2 ,
у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України,-
В провадженні Шевченківського районного суду перебуває кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор просив суд призначити провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні, вказуючи на відсутність підстав для закриття кримінального провадження, підсудність провадження суду. Прокурором також заявлено клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину, є військовослужбовцями, але обидва вважаються такими, що самовільно залишили військову частину, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та скоєння інших злочинів. Також прокурор вказував на наявність ризику впливу на свідків чи потерпілого.
Захисники та обвинувачені не заперечували проти призначення кримінального провадження до розгляду. Обидва обвинувачених заявили клопотання про розгляд кримінального провадження суддею одноособово, про що в матеріалах справи наявні відповідні письмові клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечували проти клопотання прокурора в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказуючи, що ОСОБА_4 раніше не судимий, є військовослужбовцем та працює неофіційно, також ОСОБА_4 вказував, що він не залишав самовільно військову частину, а перебував у відпустці. Крім того, захисник вказував, що ОСОБА_4 готові взяти на поруки його батьки, а проживати він може у житлі жінки, з якою перебуває у фактичних шлюбних стосунках.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу, вказували, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем та бажає повернутись до військової служби. ОСОБА_5 також стверджував, що не покидав самовільно військову частину, а перебував у відпустці з дозволу командира.
Потерпілий в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про місце та час розгляду справи сповіщався в установленому порядку, причин неявки суду не повідомив.
Дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд вважає, що кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, підстав для закриття провадження не встановлено, перешкод для призначення його до розгляду судом не визначено, тож є підстави для призначення кримінального провадження до розгляду у відкритому судовому засіданні.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Згідно ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
По даній справі суд враховує те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого корисливого злочину.
При цьому ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, був звільнений умовно-достроково у липні 2024 року з невідбутим строком у 5 років 4 місяці позбавлення волі.
Ані ОСОБА_4 , ані ОСОБА_8 не підтвердили наявності стійких соціальних зв'язків або постійного місця проживання.
Двоє осіб, які вказували про готовність взяти ОСОБА_4 на поруки, не підтвердили родинні стосунки із ним, не надали доказів щодо наявності у них житла, роботи або будь-яких характеризуючих матеріалів, які б дозволяли скласти враження про них та визначити їх надійність як поручителів.
При цьому ОСОБА_4 вказував, що він має намір проживати у жінки, з якою перебуває у фактичних шлюбних стосунках, натомість зазначена особа до суду не прибула, згоди на проживання ОСОБА_4 у своєму житлі не надала.
Прокурором не надано доказів того, що обидва обвинувачених вважаються такими, що самовільно залишили військову частину, тому судом при оцінці ризиків такі твердження не враховуються.
Наразі судом не розпочате судове слідство та не досліджені докази, що створює також ризик впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.
Підсумовуючи вищевказане, враховуючи воєнний стан, який значною мірою обмежує можливість належного контролювання поведінки обвинувачених, суд виходить з того, що безумовно наявний ризик переховування від суду, впливу на свідків та потерпілого, а рівно і скоєння інших злочинів.
Такі ризики у своїй сукупності є достатньо вагомими для застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Інші альтернативні запобіжні заходи, на думку суду, не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених, крім того, стороною захисту не надано суду доказів щодо можливості обрання обвинуваченим альтернативного запобіжного заходу.
На переконання суду продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який в цьому випадку полягає у необхідності забезпечення права учасників справи на розгляд справи у розумний строк та усунення небезпеки вчинення протиправних діянь обвинуваченим та, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину, пов?язаного з насильством, в Україні діє воєнний стан, тож суд не визначає розмір застави, керуючись положеннями ст. 183 ч. 4 КПК України, адже особи обвинувачуються у скоєнні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Керуючись ст. 331 КПК України,-
Призначити судовий розгляд кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України, на 12.10 годину 07 липня 2025 року.
Судовий розгляд провадити у відкритому судовому засіданні за участю обвинуваченого, захисника, прокурора, потерпілого.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , звинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України, задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 вересня 2025 року включно.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , звинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України, задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 вересня 2025 року включно.
Ухвала суду в частині обрання запобіжного заходу діє до 05 вересня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали до суду апеляційної інстанції.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1