Справа №333/3831/24
Провадження №2/333/226/25
рішення
Іменем України
07 липня 2025 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/3831/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми відшкодування шкоди заподіяної у дорожньо-транспортній пригоді, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми відшкодування шкоди заподіяної у дорожньо-транспортній пригоді. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10 січня 2024 року о 13 годині 50 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault Kangoo д.н. НОМЕР_1 , знаходячись в м. Запоріжжя на вул. М. Ласточкіна, поблизу буд. 9, не вибрав безпечної швидкості руху, допустив неконтрольований рух автомобіля та виїхав за межі проїзної частини та скоїв наїзд на дерево. У результаті чого автомобіль зазнав значних пошкоджень. Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2024 року по справі № 333/928/24, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Власником автомобіля Renault Kangoo д.н. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Відповідно до Звіту суб'єкту оціночної діяльності ТОВ «АВТОГАЗПРОМСЕРВІС» № 04/24 від 12 лютого 2024 року, сума матеріального збитку дорівнює 147 885,66 грн. Також, позивачем були понесені витрати на проведення експертної оцінки матеріальних збитків у розмірі 3 200 грн., що підтверджено Актом надання послуг, та рахунком на оплату від 12 лютого 2024 року. Крім того, позивача вказує, що йому була завдана моральна шкода внаслідок витрачання часу для відвідування слідчих органів, судових інстанцій, відновлення власного автомобіля, витрачання коштів на оцінку спричиненої шкоди, коштів на оплату послуг адвоката. На підставі викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_2 , матеріальні збитки пов'язані з пошкодженням транспортного засобу Renault Kangoo д.н. НОМЕР_1 у розмірі 151 085,66 грн., моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., та судові витрати.
18 червня 2024 року за допомогою електронного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.37-40).
20 червня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник позивача зазначив про необґрунтованість відзиву представника відповідача та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.53-54). У судовому засіданні, яке відбулося 07.05.2025 року, відповідач позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди визнав у повному обсязі, щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди заперечував у повному обсязі.
Позивач і його представник в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судом своєчасно та належним чином, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. В попередніх судових засіданнях позивач і його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та надали відповідні пояснення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди визнав, в частині стягнення моральної шкоди заперечував.
Суд, заслухавши сторін і їх представників, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виступає ОСОБА_1 (а.с.4).
Відповідно до постанови Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19.03.2024 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Згідно з описовою частиною зазначеного судового рішення, 10 січня 2024 року о 13 годині 50 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault Kangoo д.н. НОМЕР_1 , знаходячись в м. Запоріжжя на вул. М. Ласточкіна, поблизу буд. 9, не вибрав безпечної швидкості руху, допустив неконтрольований рух автомобіля та виїхав за межі проїзної частини та скоїв наїзд на дерево. У результаті чого автомобіль зазнав значних пошкоджень (а.с.5-6).
Отже, відповідач ОСОБА_2 є відповідальною особою за завдання шкоди внаслідок ДТП.
За твердженням позивача, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_2 йому була завдана матеріальна та моральна шкода, яку у добровільному порядку відповідач відшкодовувати відмовляються.
При вирішенні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд виходить з такого.
Відповідно до Звіту №04/24 про оцінку колісного транспортного засобу марки Renault Kangoo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 12 лютого 2024 року, матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля, склала 147885,66 гривень (а.с.7-21).
Зазначене автотоварознавче дослідження проводилось за заявою позивача, за яке останнім було сплачено 3200,00 гривень (а.с.22-23).
Згідно ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій заподіяні збитки в результаті порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
На підставі цього, з урахуванням того, що учасники процесу не заперечували щодо розміру матеріальних збитків, понесених позивачем у результаті пошкодження автомобіля та визначених у Звіті №04/24 від 12 лютого 2024 року, також щодо вартості проведеного дослідження, визначеній у Акті наданих послуг та рахунку на оплату, суд вважає надані позивачем докази на підтвердження понесених ним матеріальних збитків належними та допустимими. З урахуванням цього, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої у результаті дорожньо-транспортної пригоди, повинно бути стягнуто 151085,66 гривень (147885,66 + 3200,00 = 151085,66).
Таким чином, позовні вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.
Згідно зі ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» надано визначення моральної шкоди, під якою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Пунктом 5 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить.
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок ДТП і вирішення питання щодо відшкодування шкоди у судовому та позасудовому порядку йому завдано моральної шкоди.
На підставі викладеного, суд вбачає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті).
Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору (постанови Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-152цс17 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1065цс17, постанова Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 707/2717/21 (провадження № 61-2865св23), постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 707/3057/22).
Відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи.
У пункті 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Так як судом задоволена вимога позивача щодо відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, то відповідно до ст.141 ЦПК України на користь позивача слід стягнути судовий збір за вимогу майнового характеру у сумі 1510,86 гривень.
Враховуючи викладене суд вбачає за необхідне компенсувати позивачу за рахунок держави, в порядку передбаченому Кабінетом Міністрів України, судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, у розмірі 1510,86 гривень.
Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Відповідача у судовому засіданні заперечував щодо стягнення з нього витрат на правовому допомогу. При цьому посилався на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати на правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правова допомога позивачу надавалася адвокатом Фельським С.Л. на підставі договору про надання правової допомоги від 16.04.2024 року (а.с.26). На підтвердження факту надання професійної правничої допомоги надано також акт здачі-прийому наданих послуг від 16.04.2024 року, згідно з яким відповідно до договору адвокат надав, а замовник прийняв правничу допомогу на загальну суму 10000,00 гривень, та рахунок на оплату послуг за договором про надання правової допомоги від 16.04.2024 року (а.с.24-25).
Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, враховуючи заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 гривень не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.
За такого, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, зазначених в договорі про надання правничої допомоги, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, критерію значимості справи для позивача, суд вважає необхідним зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.12, 76, 81, 89, 130, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми відшкодування шкоди заподіяної у дорожньо-транспортній пригоді - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , матеріальні збитки, пов'язані з пошкодженням транспортного засобу Renault Kangoo д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 151 085 (сто п'ятдесят одна тисяча вісімдесят п'ять) гривень 66 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , в рахунок відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу грошову суму у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
КомпенсуватиОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1510,86 (одна тисяча п'ятсот десять) гривень 86 копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 07 липня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков