Суддя Паляничко Д. Г.
Справа № 644/6029/25
Провадження № 2-аз/644/3/25
07.07.2025
про забезпечення позову
07 липня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова у складі головуючої судді Паляничко Д.Г. одноособово, розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про забезпечення позову,
03 липня 2025 року до Індустріального районного суду м. Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі за текстом - ОСОБА_1 /позивач), до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) (надалі за текстом - ІНФОРМАЦІЯ_3 /відповідач) про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 № 250-1П від 31.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн, і закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Одночасно з позовом, ОСОБА_1 подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення зверненого постановами старшого державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яровою Є.В. у виконавчому провадженні № 77959510 від 02.05.2025 про стягнення виконавчого збору у сумі 3 400,00 грн та про стягнення заборгованості у виконавчому провадженні № 77959510 з урахуванням витрат виконавчого провадження та виконавчого збору у сумі 37 678,73 грн до вирішення справи по суті.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_3 № 250-1П від 31.01.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Вказану постанову ОСОБА_1 не отримував, про її існування дізнався після накладення на його картку арешту, у результаті проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 77959510, відкритого на підставі постанови Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про відкриття виконавчого провадження від 02.05.2025 про стягнення з позивача на користь держави штрафу у сумі 34 000 грн. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивача обґрунтовує ризиком, що їх невжиття може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Крім того, це може перешкоджати ефективному захисту чи поновленню порушених або оспорюваних прав та законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Вжиття відповідних заходів є необхідним для запобігання негативним наслідкам, які можуть ускладнити реалізацію судового рішення у разі задоволення позову судом.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 03.07.2025 справа № 644/6029/25 визначена на розгляд судді Паляничко Д.Г.
Розгляд заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення зверненого постановами старшого державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яровою Є.В. у виконавчому провадженні № 77959510 від 02.05.2025 та 14.05.2025 призначено на 07.07.2025 о 09 год 45 хв, про що здійснено виклик заявника.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову повідомлявся належним чином.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Суддя після одержання заяви про забезпечення позову з'ясовує, чи відповідає вона вимогам, встановленим статтею 152 КАС України.
ОСОБА_1 надав до суду заяву про забезпечення позову у якій посилається на норми ЦПК України, проте ним поданий позов в порядку КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Однак, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник, свою заяву обгрунтовує посилаючись на норми ЦПК, тоді як позов поданий до суду та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд бере до уваги, що вирішуючи публічно-правовий спір, адміністративний суд забезпечує, зокрема, дотримання верховенства права, рівність усіх учасників судового процесу, змагальність сторін, диспозитивність, а також офіційне з'ясування всіх обставин у справі (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Останній полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Так, у рішенні у справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France», заява № 13343/87, від 04.12.1995) ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що посилання заявника на норми цивільного процесуального кодексу (ЦПК) замість кодексу адміністративного судочинства (КАС) в межах забезпечення позову не позбавляє суд самостійно застосувати норми права, які відповідають суті спору, незалежно від того, на які норми посилається заявник. Суд зобов'язаний застосовувати норми права, які регулюють відповідні правовідносини, навіть якщо заявник помилково посилається на інші норми. Це означає, що суд застосує норми КАС, враховуючи публічно-правовий характер спору, отже суд, дійшов переконання, що помилкове посилання заявника на норми ЦПК не є підставою для відмови чи поверненні заяви про забезпеченні позову, якщо існує підстава для такого забезпечення та відповідні норми права можуть бути застосовані.
ЄСПЛ у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998). Отже, як засвідчує позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань адміністративного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні адміністративних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
З доводів заяви про забезпечення позову та наданих позивачем документів вбачається, що між сторонами виник спір щодо законності винесення постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 № 250-1П від 31.01.2025, виданої 28.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн.
02.05.2025 постановою старшого державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яровою Є.В. відкрито виконавче провадження № 77959510 від 02.05.2025 на підставі постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 № 250-1П, виданої 28.04.2025 про стягнення штрафу на користь держави у сумі 34 000,00 грн та витрат виконавчого провадження у сумі 3 400,00 грн.
Постановами старшого державного виконавця Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яровою Є.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 77959510, звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 зі сплати виконавчого збору у сумі 3 400,00 грн постановою від 02.05.2025 та про стягнення заборгованості у виконавчому провадженні № 77959510 з урахуванням витрат виконавчого провадження та виконавчого збору у сумі 37 678,73 грн постановою від 14.05.2025 до вирішення справи по суті. Також, постановою державного виконавця від 02.05.2025 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих на ім'я ОСОБА_1 рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із вищенаведеного слідує, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (надалі за тектом - Закон № 1404-VIII) передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Статтею 34 Закону № 1404-VIII визначений виключний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дії, які вчиняються виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. Тобто, законодавством чітко визначені обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме зупинення виконавчого провадження вирішується безпосередньо виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження. Крім того, відповідно до ст.38 вказаного Закону виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.
Отже, у Законі № 1404-VIII прямо віднесено вирішення питання про зупинення виконавчого провадження до компетенції виконавця, а не суду. Не наділено суд правом зупинення виконавчого провадження та виконавчих дій і нормами ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
За приписами частини 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Зупинення вчинення виконавчих дій не є тотожним забезпеченню позову судом шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу.
Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
З матеріалів, доданих заявником до заяви про забезпечення позову слідує, що на виконання постанови суб'єкта владних повноважень про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яка оскаржується ним у судовому порядку, державним виконавцем відкрито виконавче провадження та розпочато вчинення виконавчих дій.
За правилами п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Враховуючи, що предметом спору є оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі задоволення позовних вимог.
Вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду вказаної справи по суті.
Застосування вказаного заходу забезпечення позову не призведе до спричинення негативних наслідків для відповідача як стягувача, оскільки у разі відмови у задоволенні позовних вимог примусове виконання продовжиться у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Заразом, невжиття вказаного заходу забезпечення позову, в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову, може ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивача, оскільки вимагатиме від нього вжиття відповідних заходів щодо повернення стягнутих грошових коштів в рамках примусового виконання оскаржуваної постанови.
Вжиття заходу забезпечення позову не призведе до понесення відповідачем як стягувачем додаткових витрат унаслідок його застосування та не впливатиме негативно на матеріальний стан стягувача.
Отже, беручи до уваги зміст заходу забезпечення позову та мету його застосування, яка полягає в захисті інтересів учасника процесу, зокрема позивача, суд дійшов висновку, що невжиття такого заходу як зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 77959510, яке здійснюється старшим державним виконавцем виконавця Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Яровою Є.В. на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 № 250-1П, виданої 28.04.2025 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 34 000,00 грн на користь держави та виконавчого збору у сумі 3 400,00 грн , може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тому такий захід забезпечення позову, як зупинення стягнення на підставі постанови, яку заявник оскаржує у судовому порядку є обґрунтованим і справедливим, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки вказаний захід забезпечення позову не становитиме надмірний тягар для відповідача як стягувача.
Враховуючи встановлені обставини, які підтверджуються доказами, що містяться в наданих до суду матеріалах, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Отже, керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 248, 256, 286 КАС України суд,
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про забезпечення позову задовольнити частково.
Зупинити будь-які стягнення на підставі виконання постанови від 31.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 № 250-1П, виданої 28.04.2025, за виконавчим провадженням № 77959510, відкритим старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Яровою Є.В. до набрання законної сили рішенням суду у справі № 644/6029/25.
Ухвала є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Суддя Д.Г. Паляничко