07 липня 2025 року
Справа № 642/3136/25
Провадження № 3/642/933/25
Іменем України
07 липня 2025 року Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Пашнєв В.Г., розглянувши матеріал, якій надійшов з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП,-
21.05.2025 до Ленінського районного суду м. Харкова надійшли адміністративні матеріали із Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 04.06.2025 об'єднано в одне провадження справи № 642/3136/25 3/642/933/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, № 642/3137/25 3/642/934/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та присвоєно об'єднаній справі номер 642/3136/25 провадження 3/642/933/25.
27.05.2025, водій ОСОБА_1 о 16 год 02 хв за адресою: м. Харків, вул. Волонтерська, буд. 8-А, керував транспортним засобом «Ваз 21011», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога КНП ХОР «ОНД» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А відмовився, що зафіксовано на відео фіксацію. ОСОБА_1 вчинив правопорушення двічі протягом року.
27.05.2025 о 16 год 02 хв за адресою: м. Харків, вул. Волонтерська, буд. 8-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ваз 21011», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом. Дане правопорушення вчинено повторно протягом року.
ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП та п. 2.1 А Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не з'явився, про дату та час розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом виклику через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України,заяви про відкладення розгляду справи суду не надавав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Виходячи з правових норм ст.ст. 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, суд дійшов висновку, що неявка до суду особи, стосовно якої складений протокол про адміністративне правопорушення, направлена на затягування розгляду справи.
Відповідно до ст.268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтіми 126,130 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою, а тому, суд дійшов висновку розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 .
У відповідності до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до такого висновку.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130 КУпАП, ч.5 ст.126 КУпАП повністю доведена та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме:
1) даними протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 343344, ЕПР343361 від 27.05.2025, які складені у відповідності з вимогами ст.256 КУпАП та містять необхідні відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення адміністративних правопорушень, які призвели до порушення ПДР України;
2) направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, якими підтверджується, що 27.05.2025 о 16 год 17 хв водій ОСОБА_1 направлявся до КНП ХОР «ОНД» для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, однак від проходження огляду в закладі охорони здоров'я останній відмовився;
3) постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська № 199/9378/24 від 04.12.2024;
4) постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська № 199/10323/24 від 30.12.2024;
5) постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська № 199/5078/24 від 17.07.2024;
6) рапортом поліцейського взводу 2 роти 3 батальйону 3 УПП в Харківській області сержанта поліції Р. Лосєва, в якому зазначено, що під час патрулювання в складі екіпажу 3201 за адресою: м. Харків, вул. Волонтерська, б. 8А на підставі п. 3, 5 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинено транспортний засіб «Ваз 21011», державний номерний знак « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_1 , в якого були помічені ознаки наркотичного сп'яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в спеціальному медичному закладі останній відмовився. Також виявлено, що водій не має права керування та притягався до адміністративної відповідальності. Транспортний засіб залишено на місці зупинки без порушень ПДР України.
7) постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА№ 3398845, за що передбачена відповідальність ч.4 ст.126 КУпАП;
8) даними відеозаписів, які міститься в матеріалах справи.
Вищевказані докази є належними та допустимими доказами по справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких суддя встановлює наявність події адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пунктом 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.1 «а» ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з вимогами ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Частиною 4 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Водій ОСОБА_1 ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» у встановленому законом порядку, що підтверджується сукупністю досліджених письмових доказів по справі про адміністративне правопорушення, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України.
Причини, з яких водій ОСОБА_1 відмовився виконати вимогу поліцейського про проходження ним огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер», правового значення для розгляду цієї справи не мають.
Частиною 3 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення особою будь-якого з порушень, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню.
Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортними засобами.
Вимогами ст.68 Конституції України визначено, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Крім того, відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно зпостановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки, транспортний засіб «Ваз 21011», державний номерний знак « НОМЕР_1 », не належить водієві ОСОБА_1 , а належить громадянину ОСОБА_4 .
Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно облікових даних ІПНП не отримував посвідчення водія, що підтверджується відповідними довідками інспекторів ВАП УПП в Харківській області.
Стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 04 вересня 2023 року /справа № 702/301/20/ зазначила наступне.
Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у видіпозбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами,не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.ст.33, ч.5 ст.126 КУпАП.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Враховуючи вищевикладене, вважаю необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових правопорушень накласти адміністративне стягнення за ч.3 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк десять років; за ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохста неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом без вилучення транспортного засобу. Вилучення транспортного засобу не застосовується, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не є власником транспортного засобу, яким керувала.
На підставі ст. 36 КУпАП на правопорушника необхідно остаточно накласти адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу на користь держави у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років, що є достатньою мірою відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2025 року 3028 грн.), що складає 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 3000 (трьох) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000, 00 грн. (п'ятдесят одна тисяча грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та без конфіскації транспортного засобу.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800,00 грн. (сорок тисяч вісімсот грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на сім років.
Згідно положень ст. 36 КУпАП, остаточно призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 3000 (трьох) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000, 00 грн. (п'ятдесят одна тисяча грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя В.Г. Пашнєв