Провадження № 2/641/1991/2025 Справа № 645/2155/25
03 липня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого судді Онупко М.Ю.,
за участю секретаря Кисіль О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором позики № 2695174 від 07.06.2024 року в розмірі 19485 грн., за договором позики № 79342458 від 21.06.2024 року в розмірі 11 686,40 грн., за кредитним договором № 16421-06/2024 від 12.06.2024 року в розмірі 14 400 грн., за кредитним договором № 24224-04/2024 від 14.04.2024 року в розмірі 12 503,83 грн., та стягнути судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 07.06.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2695174.
Крім того, 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаним в Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників № 34 від 08.10.2024 року, який є додатком до договору факторингу № 14/06/21 укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2695174.
Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань та на вимоги ст.ст. 525, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути ОСОБА_1 заборгованість за договором в розмірі 19 485 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1485 грн. - заборгованість за відсотками; 12 000 грн. - сума заборгованості за пенею.
Крім того, 07.06.2024 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 79342458.
Так, 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаним в Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників № 36 від 28.10.2024 року, який є додатком до договору факторингу № 14/06/21 укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 79342458.
Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань та на вимоги ст.ст. 525, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути ОСОБА_1 заборгованість за договором в розмірі 11 686,40 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 996 грн. - заборгованість за відсотками; 6690,40 грн. - сума заборгованості за пенею.
Окрім того 12.06.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 16421-06/2024.
Так, 21.10.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 21102024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаним в Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 21.10.2024 року, який є додатком до договору факторингу № 21102024 укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 16421-06/2024.
Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань та на вимоги ст.ст. 525, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути ОСОБА_1 заборгованість за договором в розмірі 14 400 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 5400 грн. - заборгованість за відсотками; 6000 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями.
Окрім того 14.04.2024 року ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 24224-04/2024.
Так, 21.10.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 21102024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаним в Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 21.10.2024 року, який є додатком до договору факторингу № 21102024 укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 24224-04/2024.
Таким чином, ТОВ «ФК «ЄАПБ» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань та на вимоги ст.ст. 525, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути ОСОБА_1 заборгованість за договором в розмірі 12 503,83 грн., з яких: 5001,43 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 7502,40 грн. - заборгованість за відсотками; 0 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.04.2025 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку, про причини своєї не явки суду не повідомила, відзив на позов не надала.
За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 07.06.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2695174, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу кредит в розмірі 6000 грн., зі сплатою денної процентної ставки 0,825%, процентної ставки за понадстрокове користування позикою за день в розмірі 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1373,99% річних, орієнтовна загальна вартість позики в розмірі 7485 грн. та строком погашення 07.07.2024 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором № 2695174 в розмірі 19 485 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 1485 грн. - заборгованість за відсотками; 12 000 грн. - сума заборгованості за пенею.
Окрім того, 07.06.2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 79342458, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу кредит в розмірі 4000 грн., зі сплатою денної процентної ставки 0,83%, процентної ставки за понадстрокове користування позикою за день в розмірі 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 1541,93% річних, орієнтовна загальна вартість позики в розмірі 4996 грн. та строком погашення 20.07.2024 року.
Крім того, 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаним в Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників № 34 від 08.10.2024 року та № 36 від 28.10.2024 року, які є додатками до договору факторингу № 14/06/21 укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2695174 та № 79342458 .
Також, згідно до додаткових угод № 2 від 28.07.2021 року, № 7 від 13.06.2022 року, № 41 від 08.10.2024 року, № 42 від 28.10.2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» вбачається, що сторони погодили внести зміни до п.п. 1.3, 9.1, а також погодили умови щодо ціни продажу та порядок сплати за вказаним договором факторингу.
Також відповідно до розрахунку заборгованості у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором № 79342458 в розмірі 11 686,40 грн., з яких: 4000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 996 грн. - заборгованість за відсотками; 6690,40 грн. - сума заборгованості за пенею.
Крім того, 12.06.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 16421-06/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» надало відповідачу кредит в розмірі 3000 грн., зі сплатою денної процентної ставки 1,50%, та строком погашення 09.10.2024 року.
Також відповідно до розрахунку заборгованості у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором № 16421-06/2024 в розмірі 14 400 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 5400 грн. - заборгованість за відсотками; 6000 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями.
Крім того, 14.04.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 24224-04/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» надало відповідачу кредит в розмірі 5100 грн., зі сплатою денної процентної ставки 2,50%, та строком кредитування 120 днів.
Крім того, 21.10.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 21102024, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаним в Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 21.10.2024 року, який є додатком до договору факторингу № 21102024 укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 16421-06/2024 та № 24224-04/2024.
Також відповідно до розрахунку заборгованості у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором № 24224-04/2024 в розмірі 12 503,83 грн., з яких: 5001,43 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 7502,40 грн. - заборгованість за відсотками; 0 грн. - сума заборгованості за штрафними санкціями.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договорів щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему кредитора можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідачки лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину, а електронна форма договору кредиту прирівнюється до письмової.
Згідно наданої позивачем паперових копій електронних доказів вищевказані кредитні договори № 2695174 від 07.06.2024 року, № 79342458 від 21.06.2024 року, № 16421-06/2024 від 12.06.2024 року, № 24224-04/2024 від 14.04.2024 року, додатки до них підписані від імені позичальника та відповідачем за допомогою одноразових електронних ідентифікаторів, які складаються з літер та цифр.
Окрім іншого суд зазначає, що позивачем до суду надано копію кредитного договору № 24224-04/2024 від 14.04.2024 року в не повному обсязі, а саме до матеріалів справи не долучена перша сторінка вказаного договору.
Разом з тим, вказані паперові копії електронних документів не підтверджують визначений у вказаних нормах ст.ст. 11. 12 Закону порядок укладання договорів кредиту в електронній формі, отримання позичальником від кредитора одноразового ідентифікатора електронного підпису, та підписання ним тексту договору, що є необхідним для встановлення факту укладення договору.
Крім того, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів часу та способу генерування одноразових ідентифікаторів, їх направлення ОСОБА_1 на підтвердження пропозиції щодо укладення договорів у формі електронного правочину, або їх отримання та використання ОСОБА_1 у Інформаційно-телекомунікаційних системах (ІТС) при підписанні електронних договорів одноразовими ідентифікаторами від її імені, як це передбачено у нормі ст. 12 Закону.
Про необхідність таких доказів при укладення договорів кредиту в електронній формі зазначено у постанові КЦС ВС від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 (провадження № 61-20799св 19).
Надані позивачем докази не підтверджують алгоритму укладення договорів кредиту в електронній формі, про який зазначено позивачем, оскільки паперова копія договору, укладеного в електронній формі не містить інформації, що надає можливість перевірити її достовірність відповідно до визначених у ст.89 ЦПК України критеріїв доказування, а саме: про використання позичальником інформаційно-телекомунікаційної системи для укладення договору у електронній формі, погодження сторонами умов договору, процедури підписання договору електронним підписом, який позичальник згідно вищевказаних аргументів позивача повинний був отримати у СМС-повідомленні, після чого використовувати його для підписання (накладення) тексту договору. Суд помилково не звернув уваги, що надані позивачем на підтвердження укладення договорів кредитів паперові копії електронних документів не відображають визначеної у нормах ст. ст. 11,12 Закону порядку укладання та підписання договору в електронній формі, що є необхідним для підтвердження цілісності (достовірності) інформації, яка міститься в оригіналі відповідних електронних доказів.
Зазначені у тексті письмової копії договорів кредиту, позики та доповненні до них одноразові електронні ідентифікатори самі по собі не свідчить про те, що вони були отримані відповідачкою від позивача, не підтверджують, що вони використовувались відповідачкою при укладенні вказаних електронних договорів відповідно до визначеного у нормах ст.ст. 11, 12 згаданого Закону порядку їх укладання та не дозволяють перевірити достовірність та справжність інформації (верифікувати), яка зазначена в цих документах та не надають можливість ідентифікувати позичальника за цими договорами.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що саме відповідач ОСОБА_1 будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання нею одноразових ідентифікаторів, які зазначені у паперових копіях оригіналів електронних кредитних договорів. У справі відсутні докази реєстрації відповідачки у інформаційно-телекомунікаційній системі первинних кредиторів, тому у справі відсутні достатні правові підстави для судового захисту прав та інтересів позивача. Про те, що саме такі обставини входять до предмету доказування у справах, в яких розглядаються правові наслідки договорів кредиту, укладених у електронній формі зазначено у правових висновках, які були висловлені у постановах КЦС ВС від 16 грудня 2020 у справі № 561/77/19 (провадження № 61-20799св 19), від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 (провадження № 61-1177св24).
З приводу фактичного отримання кредитних коштів відповідачем суд зазначає наступне.
Згідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Вих. № 3466_250130181612 від 30.01.2025 року відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 2022-01-12 було успішно прийнято платежі на користь AVANSCREDITLLC, а саме: 12-06-2024 12-30-28 на суму 3000 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 423095512, призначення платежу: зарахування 3000 грн. на карту НОМЕР_1 .
Також листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Вих. № 3466_250130181613 від 30.01.2025 року відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 2022-01-12 було успішно прийнято платежі на користь AVANSCREDITLLC, а саме: 14-04-2024 14-05-07 на суму 5100 грн., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 373858626, призначення платежу: зарахування 5100 грн. на карту НОМЕР_2 .
Суд звертає увагу, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є саме первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Належними доказами, які підтверджують перерахування кредитних коштів позичальнику, наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, які мають бути оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Розрахунок заборгованості, складений позивачем (первісним кредитором), не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій позивача (первісного кредитора). Такий висновок щодо недостатності такого доказу для підтвердження наявності та розміру заборгованості був висловлений у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.
Пунктом 52 Розділу 3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року передбачено, що первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, зазначених у пункті 51 Розділу 3, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.
Крім того, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (див. з цього приводу правові висновки, які були висловлені у постанові КЦС ВС від 02 грудня 2020 року у аналогічній процесуальній ситуації у справі № 161/5267/20 (провадження № 61-14015св20), які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України також є застосованими у даній справі).
Таким чином, виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором,-у разі якщо останні відпові дають вимогам первинних документів. Таку правову позицію було висловлено у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 року в справі №752/9423/15-ц, від 16.09.2020 року в справі №200/5647/18.
Надані позивачем документи не підтверджують факт перерахування кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 за кредитними договорами, а листи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Вих. № 3466_250130181613 від 30.01.2025 року, Вих. № 3466_250130181612 від 30.01.2025 року не містять інформації, яка підтверджує, що картка НОМЕР_2 , картка НОМЕР_1 належать саме відповідачу ОСОБА_1 . У зв'язку з чим, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування з банківського рахунку кредитора на рахунок позичальника кредитних коштів, яка передбачена для відповідних бухгалтерських документів, якими підтверджується відповідна платіжна операція, а тому суд приходить до висновку, що відсутні докази отримання саме відповідачкою коштів згідно з кредитними договорами.
Щодо посилань позивача на укладені договори факторингу та перехід права вимоги за кредитним договорами № 2695174 від 07.06.2024 року, № 79342458 від 21.06.2024 року, № 16421-06/2024 від 12.06.2024 року, № 24224-04/2024 від 14.04.2024 року суд зазначає наступне.
Так, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ч. 1 ст. 1082 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається. (див. постанову від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 ВП ВС)
Частина 1 ст. 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що 16 правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором» (див. постанову КЦС ВС від 02.11.2022 у справі № 947/23885/19).
У статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
У розумінні положень статті 519 ЦК України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що відступлення права вимоги (цесія) це сам факт заміни особи в зобов'язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором.
Отже, положення ЦК України(зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватись саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія. Зокрема, при оцінці правових наслідків відступлення недійсного права вимоги. (див. правові висновки, які були висловлені у постанові ВП ВС від 08 серпня 2023 року у справі №910/19199/21 (провадження № 12-45гс22)
У цій справі судом встановлено, що відступлення права вимоги від первинних кредиторів до позивача відбулося на підставі вищевказаних договорів факторингу, однак доказів на підтвердження перерахування грошових коштів за договорами факторингу позивачем до суду не надано.
З огляду на це суд відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України застосовує правові висновки касаційного суду: якщо договір уступки права вимоги був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
З огляду на недоведеність укладення кредитних договорів як взагалі, так зокрема у належній формі, а також недоведеність їх реального характеру (передачу на їх підставі відповідачці грошових коштів) у первинних кредиторів, - то з урахуванням вказаних норм п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України та згаданих правових висновків касаційного суду слід визнати недоведеність набуття права вимоги фактором позивачем по даній справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010 року).
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження дійсної грошової вимоги, які він придбав на підставі відповідних договорів факторингу, а тому суд вважає, що позивач не довів отримання за відповідними договорами факторингу дійсних грошових умов які підлягають виконанню відповідачем.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суму заборгованості за договором позики № 2695174 від 07.06.2024 року в розмірі 19485 грн., за договором позики № 79342458 від 21.06.2024 року в розмірі 11 686,40 грн., за кредитним договором № 16421-06/2024 від 12.06.2024 року в розмірі 14 400 грн., за кредитним договором № 24224-04/2024 від 14.04.2024 року в розмірі 12 503,83 грн., не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 12,13,81,141,259,263,267,279,280 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 07.07.2025 року.
Суддя М.Ю.Онупко