Справа № 953/4194/25
н/п 2/953/2184/25
07 липня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Сергієнко К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 1133700 від 20.04.2024 в сумі 14677,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №1133700, згідно з умовами якого відповідач отримав 3000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму.
04.09.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладений Договір факторингу № 04092024, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за кредитним договором № 1133700 від 20.04.2024, що укладений між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та відповідачем.
Відповідно до витягу з Акту приймання-передачі прав до зазначеного Договору факторингу, заборгованість відповідача в загальному розмірі становить 14677,76 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 3000,00 грн, заборгованості за відсотками - 5387,76 грн, заборгованість за комісією - 690,00 грн, сума нарахованої неустойки - 5600,00 грн.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач тривалий час не вносить платежі на повернення кредиту, у зв'язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Зі змісту позову вбачається, що представник позивача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ч.8 ст.128 ЦПК України, в судове засідання не з'явився, в порушення ч.3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 червня 2025 року справу № 953/4194/25 передано на розгляд судді Кіндера В.А.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши подані докази, дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
20.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_2 укладено Договір про споживчий кредит № 1133700, відповідно до п.1.1 якого Кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору, а Позичальних зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. Договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 3000,00 гривень (п.1.2 Договору). Кредит надається строком на 345 днів з 20.04.2024 (п.1.3 Договору). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 31.03.2025 (п.1.4 Договору).
Загальні витрати включають комісію за надання кредиту в сумі 690,00 грн, яка нараховується за ставкою 23,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. (п.1.5.1. Договору).
З першого аркушу Договору про споживчий кредит вбачається, що акцепт договору позичальником здійснено шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: одноразовий ідентифікатор 871268, підписано 20.04.2024, 14:30.
Згідно з даними, які містяться у довідці ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 18.03.2025 за № 8382, повідомлено про успішність операції з перерахування 3000,00 грн за номером договору 1133700 на користь ОСОБА_1 , номер картки: НОМЕР_1 .
04.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено Договір факторингу № 04092024, відповідно до умов якого відбулося також відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1133700 від 20.04.2024, що укладений між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та відповідачем.
Відповідно до п.2.1.3. Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимог відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.
Згідно із п. 875 реєстру прав вимог №1 позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 1133700 від 20.04.2024 в сумі 14677,76 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 3000,00 грн, заборгованості за відсотками - 5387,76 грн, заборгованість за комісією - 690,00 грн, сума нарахованої неустойки - 5600,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Положеннями частини 1 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).
Згідно із підпунктом п'ять частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до підпункту 59 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням кваліфікованого сертифіката електронного підпису, виданого кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг та не містить відомостей про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Незалежні фінанси» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» свої зобов'язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 3000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача, номер якої надано йому позичальником та вказано в кредитному договорі (п.2.1 Договору).
Оскільки відповідач при укладенні договору разом із своїми паспортними даними надав номер карткового рахунку на який було здійснено переказ коштів, суд вважає, що позивачем доведено факт укладення договору та надання грошових коштів.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відомості, що містяться в копії довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 18.03.2025 за № 8382 є належними та допустимими, узгоджуються з іншими матеріалами справи, а тому суд не має сумніву у їх достовірності.
Як регламентовано ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ст.1080 ЦК України).
За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу (глава 73 ЦК України).
Оскільки сторонами договору дотримані умови зазначеного договору факторингу, що встановлюють порядок та процедуру відступлення права вимоги за договором, тому суд дійшов висновку, що позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №1133700 від 20.04.2024.
Положеннями ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення кредиту, а тому вимога щодо стягнення простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3000,00 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до витягу з Акту приймання-передачі прав до Договору факторингу, заборгованість відповідача за простроченими відсотками становить 5387,76 грн,
Суд зауважує, що зважаючи на вимоги статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували поданий позивачем розрахунок заборгованості за вищевказаним договором, а тому суд не має підстав піддавати його сумніву.
З копії відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що нарахування відсотків здійснене в межах строку кредиту, визначеного в п. 1.3 та п.1.4 Кредитного договору.
Щодо вимоги про стягнення комісії за кредитним договором.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Між тим, оскільки товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які була встановлена комісія за видачу кредиту, відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Отже, вказані витрати у сумі 690,00 грн стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.
В частині стягнення з відповідача заявленої заборгованості за пенею (штрафами) в сумі 5600,00 грн, суд зауважує.
Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору №1133700 від 20.04.2024 у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та графіку платежів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700,00 грн за кожний випадок порушення.
Водночас, відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Зважаючи на викладене, заборгованість за пенею (штрафами) в сумі 5600,00 грн стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає.
Щодо розподілу судового збору.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України.
Рішенням суду стягнуто на корить позивача 8387,76 грн (3000,00 грн + 5387,76 грн), що становить 57,146 % від ціни позову, а тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1384,30 грн (2422,40 грн х 57,146 %).
Щодо витрат позивача суд зазначає наступне.
Представником позивача заявлене клопотання щодо стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що становлять 7000,00 грн.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України).
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
На підтвердження обсягу наданих послуг здійснених позивачем надана копія договору про надання правничої допомоги №012-25 від 03.03.2025 та копію акта прийому-передачі наданих послуг від 03.03.2025 за зазначеним договором про надання правової допомоги.
Вирішуючи питання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
- метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (постанови Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Суд вважає, що з огляду на обставини справи: ціна позову становить 14677,76 грн, предмет позову складається зі стягнення кредитної заборгованості, а, отже, справа не є досить складною, розгляд здійснювався в спрощеному провадженні, і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль, а тому заявлений адвокатом розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не є співмірними з складністю наданих послуг. Відтак, суд дійшов висновку щодо зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу до однієї тисячі гривень.
Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 1133700 від 20.04.2024 у сумі 8387,76 грн (вісім тисяч триста вісімдесят сім гривень 76 копійок), з яких: 3000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 5387,76 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1384,30 грн (одна тисяча триста вісімдесят чотири гривні 30 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» витрати на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок).
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Сторони та учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», код ЄДРПОУ 41240530, адреса: 01001, місто Київ, вулиця М. Грушевського, будинок 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 07.07.2025.
Суддя Кіндер В.А.