04 липня 2025 рокуселище ПетровеСправа № 941/622/25
Провадження № 2/941/398/25
Петрівський районний суд Кіровоградської області
в складі: головуючого судді - Больбот А. Ю.
при секретарі - Больбот Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Петрове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», від імені якого діє Поляков Олексій Володимирович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача в електронній формі, через систему «Електронний суд», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-9695111 від 27.03.2024 у розмірі 17563,20 грн., та понесених судових витрат: 2422,40 грн. - судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позов мотивовано тим, що 27.03.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-9695111 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», у розмірі 6000,00 грн. зі строком кредитування 360 календарних днів із встановленою процентною ставкою.
Кредитор виконав своє зобов'язання по видачі кредиту шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача. Відповідач, у свою чергу, не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, що укладений між ним та ТОВ «МАКС КРЕДИТ», в результаті чого виникла заборгованість.
21.10.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» отримало право вимоги до відповідача, що підтверджується реєстром боржників.
За відповідачем по укладеному кредитному договору № 00-9695111 від 27.03.2024 наявна заборгованість на загальну суму 20563,20 грн., яка складається із:
- заборгованості за кредитом у розмірі 6300,00 грн.;
- заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 11263,20 грн.;
- штрафні санкції згідно умов договору 3000 грн.
Разом з тим, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення суми заборгованості, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 6300,00 грн.; заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 11263,20 грн., що у сумі становить 17563,20 грн.
Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та заборгованість за договором не погашає, представник позивача звернувся до суду за захистом прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».
Ухвалою Петрівського районного суду Кіровоградської області від 22.05.2025 відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Та на та підтвердження інформації щодо належності платіжної картки відповідачці та факту зарахування коштів на картковий рахунок відповідачки у АТ КБ «Приватбанк» витребувано відповідні докази, які надійшли до суду 20.06.2025.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позові просив справу розглянути за його відсутності.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлялася своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Враховуючи неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідачки в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив, за письмовою згодою представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне задовольнити позов частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, 27.03.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-9695111 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію», у розмірі 6000,00 грн. зі строком кредитування 360 календарних днів із встановленою процентною ставкою.
Кредитор виконав своє зобов'язання по видачі кредиту шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача. Відповідач, у свою чергу, не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, що укладений між ним та ТОВ «МАКС КРЕДИТ», в результаті чого виникла заборгованість.
21.10.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» отримало право вимоги до відповідача, що підтверджується реєстром боржників.
Згідно розрахунку заборгованості від 21.10.2024 по кредитному договору № 00-9695111, за відповідачем по укладеному кредитному договору № 00-9695111 від 27.03.2024 наявна заборгованість на загальну суму 20563,20 грн., яка складається із:
- заборгованості за кредитом у розмірі 6300,00 грн.;
- заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 11263,20 грн.;
- штрафні санкції згідно умов договору 3000 грн.
Разом з тим, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення суми заборгованості, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 6300,00 грн.; заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 11263,20 грн., що у сумі становить 17563,20 грн.
Із вказаним розрахунком суд не може погодитися у повному обсязі.
Згідно наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації, яка надійшла до суду 20.06.2025, на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 . Надано виписку за договором № б/н за період з 27.03.2024 по 01.04.2024, яка містить зарахування 27.03.2024 на суму 6000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 .
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк, що встановлені договором. Крім того, відповідно до частини 1статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами цивільного законодавства передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1статті 626 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений строк.
Відповідно до ст.1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст.516 ЦК України.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконує, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у частині стягнення несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 11263,20 грн.
Щодо стягнення суми тіла кредиту у розмірі 6300 грн., то згідно умов договору та виписки за договором № б/н за період з 27.03.2024 по 01.04.2024 відповідачу було надано кредит у розмірі 6000 грн., в той же час, як вбачається з розрахунку заборгованості від 21.10.2024 по кредитному договору № 00-9695111, сума кредиту у розмірі 6300,00 грн. складається: з 6000,00 грн. - заборгованості за основним зобов'язанням та з 300,00 - заборгованості за нарахованими комісіями.
Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним.
Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.
Згідно із законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.
З урахуванням вимог ст.ст.549-552, 625, 1046, 1048, 1050 ЦК України, належить зробити висновок, що наслідками укладення договору позики є: зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві суму грошових коштів (суму позики); одержання позикодавцем від позичальника процентів від суми позики; сплата позичальником позикодавцю інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми; сплату позичальником позикодавцю неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобов'язання.
Враховуючи те, що відповідачу встановлено комісію пов'язану з наданням кредиту, тобто за послуги, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд приходить до висновку, що положення договору щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію в розмірі 300 грн. за кредитним договором,є нікчемними.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що оскільки кредитором у кредитному договорі була встановлена плата за послуги, які за законом повинні надаватися безоплатно, то з відповідача не підлягає стягненню встановлена комісія, яка становить 300 грн.
Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» підлягають частковому задоволенню.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходжу з такого.
За п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, у матеріалах справи міститься: копія договору про надання правничої допомоги 07/04/25-02 від 07.04.2025, додаткова угода № 23 по Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025, протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025, акт прийому-передачі наданих послуг, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у рішенні в справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам 6880,30 грн. правової допомоги.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути пропорційно задоволеним вимогам2380,98 грн. понесеного судового збору.
Керуючись ст.ст.13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст.526, 527, 530, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (02157, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, Код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 00-9695111 від 27.03.2024 у розмірі 17263,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (02157, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, Код ЄДРПОУ: 42986956) судовий збір в сумі 2380,98 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6880,30 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складено 04 липня 2025 року.
Суддя А.Ю. Больбот