Справа №: 466/6520/24
провадження №: 2/398/735/25
Іменем України
"07" липня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Петренко С.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Семенової Р.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Олександрія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійниї вимог щодо предмета спору: органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вказував, що відповідачка є колишньою дружиною позивача та матір'ю їх спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їх спільна з відповідачкою дитина постійно проживає разом з ОСОБА_1 . Відповідачка самоусунулась від виховання їхнього сина, дитина взагалі не знає відповідачку як маму. 24.06.2020 року між ним та відповідачкою був укладений договір про сплату аліментів на дитину та визначено місце проживання сина з батьком до 14 річного віку. Відповідачка не приймає участі у вихованні сина, не піклується про розвиток та стан здоров'я сина. Викладене стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 11.12.2024 року відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 31.03.2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. До початку судового засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійниї вимог щодо предмета спору: органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради в судове засідання не з'явилась про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. До початку судового засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила при ухваленні рішення врахувати висновок органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради.
Відповідачка, в судові засідання, призначені на 09.01.2025, 31.01.2025, 28.02.2025, 31.03.2025, 30.04.2025, 03.06.2025, 07.07.2025 жодного разу не з'явилась. Виклики відповідача в судові засідання було здійснено шляхом направлення судових повісток на адресу її проживання. Відповідачка причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв та клопотань не подала, відзив на позов від неї на адресу суду не надходив.
Судова повістка, направлена відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, повернулась до суду із відміткою про причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Відповідно до частин 3, 4 статті 130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-якому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У разі відсутності адресата (будь кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Положеннями частини 1 статті 131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Отже, судом були застосовані всі заходи для сповіщення відповідача про розгляд цивільної справи.
Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складіВерховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б ).
Оскільки, як зазначено вище, на адресу місця реєстрації відповідача направлялися судові документи, однак, відповідач їх не отримує, а направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, враховуючи позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.
Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалась згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 12.05.2016 Львівським міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками заначено: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 (а.с.13).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16.09.2020 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 27.08.2015 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запит №444(а.с.14).
24.06.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладеного договір по сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбідою-Кришкевич Х.В. 24.06.2020. Відповідно до якого, за домовленістю батьків, даним договором встановлюється обов'язок матері ОСОБА_2 сплачувати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 6000,00 грн. щомісячно. Також відповідно до п.4 вказаного договору, батьки домовились, що до досягнення дитиною чотирнадцятирічного віку дитина буде проживати разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №2 від 28.05.2024 року, вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , проживають разом із ОСОБА_1 мати ОСОБА_4 - пенсіонер, батько ОСОБА_5 - пенсіонер, кватира окрема, приватизована, перебуває у задовільному стані. Загальна площа 112,4 кв.м. та складається із 5 кімнат (а.с.17).
Згідно з характеристикою, наданої головою правління ЖБК-242 О.Жеребецькою, на ОСОБА_1 , вбачається, що останній проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із сином з 29.10.2007 року. За час проживання скарг та нарікань на ОСОБА_1 не було. Неодноразово приймав участь у толоках, зарекомендував себе як порядний чоловік, хороший батько. Доброзичливий, стриманий, урівноважений (а.с.18).
Відповідно до довідки, наданої директором середньої загальноосвітньої школи № 91 м. Львова, ОСОБА_3 , дійсно навчається в 1-В класі середньої загальноосвітньої школи № 91 м. Львова (а.с.19).
Відповідно до характеристики, наданої директором середньої загальноосвітньої школи № 91 м. Львова, на ОСОБА_3 , останній навчається у школі з вересня 2023 року. Хлопчик зарекомендував себе як старанний, дисциплінований учень. Рівень розвитку відповідає вікові дитини. ОСОБА_3 читає плавно, правильно словами - складами. Усвідомлює зміст твору з незначною допомогою вчителя, основну думку - під керівництвом педагога. Правила поведінки завжди свідомо виконує. До виконання доручень ставиться сумлінно. Навчально-виховним процесом ОСОБА_3 займається батько - ОСОБА_1 і приділяє цьому належну увагу. Матір у навчанні та вихованні сина участі не бере (а.с.20).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 17.02.2025 №260001-вих-23215, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.84-85).
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з Закону України «Про охорону дитинства» від 21.06.2001 року, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Частинами 1-3 статті 150 СК України встановлено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один з батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. В свою чергу батьки (один з батьків) повинні довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.
Відповідно до ст. 164 СК України підставами для позбавлення батьківських прав батьків є: якщо мати, батько не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Відповідно до положень статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог про позбавлення батьківських прав відповідача посилається на те, що підставою для цього є ухилення її від виконання обов'язків по вихованню сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В пункті 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Доводи позивача про те, що відповідачка не цікавляться життям та здоров'ям дитини, не спілкується з нею та не проявляє турботи, тобто фактично усунулась від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, відповідачкою під час судового розгляду жодним чином не спростовані. Існування обставин, які перешкоджають участі відповідача у її вихованні, судом не встановлено.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачкою не надано жодних доказів, які б спростовували вищевказані обставини.
Суд приймає до уваги наданий органом опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, висновок від 17.02.2025 про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом встановлено, що відповідачка є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно до ст.150 СК України, має обов'язки піклуватися про здоров'я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати його, готувати до самостійного життя. Надані позивачем та досліджені в судовому засіданні докази підтверджують невиконання відповідачкою батьківських обов'язків щодо дитини, тому суд дійшов висновку про необхідність застосування такого заходу, як позбавлення відповідача батьківських прав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стяганню з відповідача на користь позивача у сумі 1211 грн 20 коп.
Керуючись ст. 13,81,89,95,141,258,259,263,264,265,273,280-282,352,354,355 ЦПК України, ст.19,141,150,181-183,191,192 Сімейного кодексу України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійниї вимог щодо предмета спору: органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав -задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав стосовно її малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 07.07.2025 року.
Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО