Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/589/25
Провадження №: 2/332/1132/25
02 липня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Блажко У.В. за участі секретаря судового засідання Дубачової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Заводського районного суду м. Запоріжжя 03.02.2025 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (надалі - ТОВ «ІННОВА ФІНАНС»/позивач) в особі представника позивача Близнюка Владислава Олеговича про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якої зазначено таке.
03.08.2024 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику № 4854190824, відповідно до умов якого останній надано грошові кошти в розмірі 14 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів в розмірі 1,5% в день за користування коштами.
Відповідач користувалась коштами, проте не вносила платежі, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором у загальному розмірі 50 540,00 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 000,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 36 540,00 грн.
У зв'язку з наведеним позивач просив стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість за договором, а також понесені судові витрати по справі.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, через свого представника, адвоката Шелудько О.О., надала суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з тих підстав, що позивачем до позову не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по укладеному між сторонами договору позики, внесення відповідачем коштів на його погашення, дат такого внесення, їх періодичність тощо. Через відсутність таких документів відповідач позбавлена можливості перевірити факт наявності заборгованості та встановити її розмір.
Ухвалою судді від 25.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлені строки для подання заяв по суті справи.
Від представника позивача ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Від представника відповідача адвоката Шелудько О.О. в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі сторони відповідача, просять розглянути справу за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.
Статтею 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з положень ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частиною 6 ст. 11 Закону передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що 03.08.2024 між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладений договір про надання грошових коштів у позику № 4854190824, відповідно до умов якого останній надано грошові кошти в розмірі 14 000 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів в розмірі 1,5 % в день за користування коштами.
Відповідно до п. 2.6.1 Договору стандартна процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5 цього Договору.
Процентна ставка є фіксованою (п. 2.6 Договору).
Договір укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до платіжної інструкції № 19938-1354-128650369 кошти в сумі 14 000 грн 03.08.2024 були зараховані на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 .
Однак, отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, не повернув у передбачений договором строк тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами. Тому, зважаючи на умови укладеного договору, у відповідача виник обов'язок повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів.
Станом на день складання позовної заяви відповідач має заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 50 540,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 000,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 36 540,00 грн.
Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору від 03.08.2024 № 4854190824. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
До доводів сторони відповідача, викладених у відзиві, суд ставиться критично, вбачає їх як спосіб уникнення відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань, адже в ході розгляду справи судом встановлено укладення між сторонами договору позики, що сторонам і не заперечувалось, та перерахування позивачем відповідачеві коштів, відповідно, з боку позивача вбачається виконання зобов'язань, визначених договором. Відповідач же, в свою чергу, належним чином зобов'язання за договором не виконала, у зв'язку з чим має заборгованість за договором позики № 4854190824 від 03.08.2024 в сумі 50 540,00 грн. Вказана заборгованість відповідачем добровільно на час розгляду справи в суді не погашена, відповідачем вказаний розрахунок не спростований, контррозрахунку нею не подано, доказів протилежного суду не надано.
Долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості як за тілом кредиту, так і за відсотками, суд вважає таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позов ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» слід задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача вказану заборгованість за договором.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та приймаючи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені, суд присуджує позивачу з відповідачки понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422, 40 грн.
Керуючись ст. ст. 207, 526, 527, 610, 625, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 133, 141, 211, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» заборгованість за договором позики від 03.08.2024 № 4854190824 в розмірі 50 450 (п'ятдесят тисяч чотириста п'ятдесят) гривень 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень 00 коп. та заборгованості за відсотками у розмірі 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час його проголошення, в той же строк з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 8, поверх 9, код ЄДРПОУ: 44127243;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя У. В. Блажко