Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/1398/25
Провадження №: 2-др/332/18/25
07 липня 2025 р.
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Сапунцова В.Д. за участі секретаря судового засідання Горбань Є.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Полуніної Катерини Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом адвоката Полуніної Катерини Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей,
встановив:
05 червня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Полуніна К.А. звернулася до суду з заявою, в якій просить: ухвалити додаткове рішення по цивільній справі ЄУН № 332/1398/25 за позовом адвоката Полуніної Катерини Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 20000 гривень
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 30 травня 2025 року винесено рішення по справі № 332/1398/25, якою позовну заяву задоволено частково. Під час подання позовної заяви вказувався орієнтовний розрахунок суми для відшкодування послуг щодо надання правової допомоги. Адвокат Полуніна К.А. є директором ТОВ «Юридична компанія «ФОРС ЛЕКС». Між ОСОБА_1 та ТОВ «Юридична фірма «Форс ЛЕКС» укладено договір про надання юридичних послуг №10/08-2023. Згідно договору про надання юридичних послуг від 10.08.2023 року та рахунку на оплату №1-к від 30.05.2025 року, акту наданих послуг №1-к від 30.05.2025 року ОСОБА_1 сплачено за подання до суду та ведення судової справи №332/1398/25 про стягнення аліментів на дітей 20 000 гривень.
29.06.2025 року від відповідача ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно до яких ОСОБА_2 просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення 20000 грн судових витрат у справі № 332/139/25, оскільки позивач здійснила платіж за юридичні послуги 3 червня 2025 року, тобто через 4 дні після винесення рішення суду 30 травня 2025 року. Це підтверджується квитанцією з призначенням платежу «Сплата за юридичні послуги, рахунок № 1-К від 30.05.25». Таким чином, на момент розгляду справи (до 30 травня 2025 року) позивач не понесла витрат на правничу допомогу, що виключає можливість їх стягнення. Заявлена сума 20 000 грн є завищеною та непропорційною складності справи про стягнення аліментів. Відповідач вважає, що справа не передбачала складних юридичних дій, таких як оскарження батьківства чи збирання об'ємних доказів, і обмежувалася підготовкою позовної заяви та участю в судових засіданнях. Також, щодо договору про надання юридичних послуг № 10/08-2023від 10 серпня 2023 року, укладений з ТОВ «Юридична компанія «Форс Лекс», то відповідач ставить під сумнів автентичність підпису ОСОБА_1 на цьому договорі, оскільки на момент підписання (10 серпня 2023 року) позивач перебувала в м. Запоріжжя або в дорозі з Польщі до Запоріжжя прямим потягом, що унеможливлює її фізичну присутність у м. Київ, де, ймовірно, підписувався договір. На думку відповідача ОСОБА_2 ці обставини свідчать про можливу недійсність договору або укладення його заднім числом, що потребує перевірки шляхом призначення почеркознавчої експертизи відповідно до ст. 103 ЦПК України. Також зазначає, що позивач має дружні стосунки з адвокатом, який представляє ТОВ «Юридична компанія «Форс Лекс», що підтверджується фотографіями, які свідчать про їхні близькі відносини ще з часів навчання в інституті, тому оплата юридичних послуг після винесення рішення суду, завищена сума витрат, а також сумніви щодо автентичності підпису на договорі вказують на можливе зловживання правом з боку позивача з метою стягнення необґрунтованих витрат. На думку відповідача, позивач не надала достатніх доказів фактичного надання юридичних послуг у заявленому обсязі та їх оплати до або під час розгляду справи. Квитанція про платіж від 3 червня 2025 року не підтверджує витрат на момент розгляду, а договір не містить конкретного переліку послуг, наданих у справі № 332/139/25. Акт виконаних робіт, який мав би підтвердити обсяг наданих послуг, відсутній.
Також, ОСОБА_2 надав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для перевірки автентичності підпису ОСОБА_1 та часу його виконання на договорі про надання юридичних послуг № 10/08-2023 від 10 серпня 2023 року.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 270 ЦПК України виклик сторін в судове засідання здійснюється лише у разі необхідності та не є обов'язковим, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення ч. 3 ст. 270 ЦПК України).
Порядок розподілу судових витрат по справі визначений ст.141 ЦПК України, відповідно до якого та з врахуванням положень ст.265 ЦПК України, яка визначає зміст рішення суду, за загальним правилом, судові витрати розподіляються під час ухвалення рішення суду, за умови надання стороною до ухвалення такого рішення доказів понесення відповідних витрат.
Виключення з цього правила міститься в ч.8 ст.141 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2025 року позовну заяву адвоката Полуніної Катерини Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дітей:
- сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до Закону і до досягнення повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 21.03.2025.
- доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до Закону і до досягнення повноліття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 21.03.2025.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Визначаючи розмір понесених витрат суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частин 1 - 6 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду:
- договір про надання юридичних послуг № 10/08-2023 від 10.08.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Форс Лекс» в особі директора Полуніної Катерини Анатоліївни та ОСОБА_1 , пунктом 3.1. якого сторони погодили, що порядок та розміри оплати послуг виконавця визначаються сторонами за домовленістю;
- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Форс Лекс»;
- акт надання послуг № 1-К від 30.05.2025 року в якому зазначено детальний опис робіт (наданих) послуг, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Форс Лекс», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ОСОБА_1 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей, згідно з яким адвокатом було надано правову допомогу на загальну суму 20 000,00 грн.;
- рахунок на оплату № 1-К від 30.05.2025 року, підписаний директором Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Форс Лекс» Полуніною К.А.;
- платіжна інструкція № 2.1617600091 від 03.06.2025 про оплату за юридичні послуги рахунок номер 1-К від 30.05.2025 на суму в 20000 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України 17.10.2014 №10 витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Однак, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником заявника документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн не є цілком співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Отже, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості та враховуючи те, що позовні вимоги було задоволено частково суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для перевірки автентичності підпису позивача ОСОБА_1 та часу його виконання на договорі про надання юридичних послуг № 10/08-2023 від 10 серпня 2023 року суд зауважує, що під час розгляду справи з боку відповідача відповідних клопотань до суду не надходило та взагалі в ході розгляду справи до ухвалення рішення відповідачем ніколи не ставились під сумнів повноваження представника позивача. Крім того, проведення експертиз на стадії ухвалення додаткового рішенняу у справі законодавством не передбачено.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 270, 279, 280-284 ЦПК України,
Постановити додаткове рішення у справі за позовом адвоката Полуніної Катерини Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дітей.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
Вважати додаткове рішення невід'ємною частиною попередньо ухваленого рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.Д. Сапунцов