Справа № 314/76/25
Провадження № 2/314/745/2025
06.05.2025 м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/76/25 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_1 , третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шевченко К.О. звернувся до суду із позовом про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Позов обгрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить: житловий будинок 1946 року побудови, загальною площею 46 кв. м., земельна ділянка - цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1211 га, кадастровий номер 2321582500:16:001:0008. За життя, покійна ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 де і проживала до моменту смерті. Позивач зазначає, що хоча він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , із 2013 року він фактично проживав із матір'ю до її смерті та мешкає дотепер, продовжує вести господарство, відкрито володіє цим майном, постійно сплачує комунальні послуги, господарює на земельній ділянці. Володіння й користування позивачем вказаними об'єктами нерухомого майна (житловим будинком та земельною ділянкою) є відкритим, безперервним, позивач відноситься до нерухомого майна, яке залишилося після покійної матері як до свого власного майна, що доводить факт прийняття майна у спадщину. Позивач стверджує, що проживав із матір'ю з метою догляду за нею, купував ліки, продукти харчування, останні два роки, у віці 87 років, матір майже не підіймалась із ліжка, їй було важко пересуватись по кімнаті. Після смерті матері, позивач поніс витрати на поховання, поставив пам'ятник, доглядає за могилою на кладовищі. З матір'ю спільно проживав за її згодою, рідний брат позивача- ОСОБА_1 . Зазначає, що заповіт ОСОБА_2 не складала, спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері є позивач та його брат- ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Інших спадкоємців за заповітом чи за законом немає. ОСОБА_1 не звертався із заявою про прийняття спадщини за законом, не має наміру цього робити.
Позивач зазначає, що постановою державного нотаріуса від 20.08.2024 № 740/02-31, йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері ОСОБА_2 з тих підстав, що спадкоємець ОСОБА_1 до 12.06.2017 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не звертався, пропустив строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини після смерті спадкодавця, передбачений ч. 1 ст. 1270 ЦК України.
Позивач просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із його матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , на час відкриття спадщини.
Ухвалою суду від 13.01.2025 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.
09.04.2025 до суду надійшла відповідь третьої особи-державного нотаріуса Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про розгляд справи за відсутності державного нотаріуса.
Відповідачі до суду не з'явились, відзиву не позов не подали.
06.05.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Шевченко К.О. про розгляд справи без участі позивача та його представника без їх участі. На позовних вимогах наполягають, проти винесення заочного рішення не заперечують.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини і дійшов таких висновків.
Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 17.07.2024 Вільнянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із довідки № 01-14/309, виданої 02.08.2024 виконавчим комітетом Вільнянської міської ради вбачається, що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 зареєстрована та постійно проживала одна із ІНФОРМАЦІЯ_6 по день смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Матеріали справи містять:
-повторне свідоцтво, про народження 24.04.1952 « ОСОБА_3 » (російською мовою) серії НОМЕР_2 , виданого 30.11.1960 в с. Васинивці Оріхівського району Запорізької області, батьком якого зазначений « ОСОБА_4 » (російською мовою), матір'ю зазначена « ОСОБА_2 » (російською мовою);
-паспорт громадянина України ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 , виданого 28.09.1999 Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області, який зарестрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Спадкову справу № 501 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 заведено 17.07.2024 за заявою позивача. Постановою Вільнянської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.08.2024 № 740/02-31, відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальної дії з підстав пропуску строку для прийняття спадщини.
Із акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї № 236, складеного 07.10.2024 виконавчим комітетом Вільнянської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 , 1952 року народження, постійно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті матері- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 проживав разом із нею, здійснював догляд, поховання, надалі користується майном.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.12.2024 у справі № 335/11559/24, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено. Ухвалено встановити факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
За положеннями ЦПК України, відповідачем є особа, яка на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта порушила, не визнала, чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Із матеріалів спадкової справи № 501 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 заведеної 17.07.2024 встановлено, що відповідач ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини не подавав, спадщину не прийняв, відтак є неналежним відповідачем.
Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з роз'ясненнями викладеними у п. п. 2,23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
У відповідності до вимог ч. ч. 1,6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
З огляду на викладене, виходячи з інтересів особи щодо захисту права позивача на спадкування, зважаючи на те, що позивач немає іншої можливості, окрім як в судовому порядку, встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним способом захисту невизнаного права є звернення до суду.
Позивач не звернувся до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк, оскільки вважав та був впевнений що прийняв спадщину фактом спільного постійного проживання зі спадкодавцем.
Позивач є спадкоємцем першої черги спадкування за законом, після смерті спадкодавця.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову частково, оскільки встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини породжує для позивача юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права на спадщину, у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки він не є належним відповідачем у даній справі.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, третя особа: Вільнянська державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , на час відкриття спадщини разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, які починають відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду -якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Наталія Юріївна Мануйлова
06.05.2025