Справа №: 297/1884/25
07 липня 2025 року м. Берегове
Суддя Берегівського районного суду Закарпатської області Гецко Ю. Ю., розглянувши матеріали, що надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 , не судимого, громадянина України
за ч. 1 ст. 2041 КУпАП,
встановив:
До Берегівського районного суду Закарпатської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 288913 від 03.06.2025 року яким вмінено ОСОБА_1 спробу вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
Із протоколу про адміністративне правопорушення йдеться, що 03.06.2025 близько 08 год. 40 хв. прикордонним нарядом «Констрольний пост» на напрямку прикордонного знаку 200 на околиці населеного пункту Велика Бийгань на відстані 2500 метрів від державного кордону було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 , при здійсненні спроби незаконного перетину державного кордону України поза пунктом пропуску в складі групи осіб, тобто правопорушення, за яке передбачено відповідальність відповідно ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні просив провадження закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, пояснивши при цьому суду, що не мав наміру перетинати державний кордон так як має тільки 18 років, а на КРП був з метою відвідування Термальний басейнів «Косино» для влаштування на роботу.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши особу яка притягується до адміністративної відповідальності, оглянувши матеріали протоколів, докази надані стороною захисту в судовому засіданні, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно тексту протоколу особу затримано на значній відстані від лінії державного кордону. Тобто виходячи з лексичної та логічної конструкції цього визначення, можна дійти до висновку, що в момент затримання ОСОБА_1 перебував не на лінії державного кордону, проте у зоні прикордонної смуги в районі населеного пункту Велика Бийгань, тобто на дорозі державного значення.
Згідно ст. 4 ЗУ «Про державний кордон України» позначення державного кордону на місцевості позначається ясно видимими прикордонними знаками, форми, розмір і порядок встановлення яких визначаються законодавством України і міжнародними договорами України, у самому тексті протокол прямо вказано, що найближчий прикордонний знак у напрямку № 214, на відстані 2500 метрів від державного кордону тобто від місця затримання особи, що в жодному вигляді не співвідноситься з можливістю перетнути державний кордон чи спробу перетину останнього, оскільки виходячи з припису ч. 8 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» порушенням державного кордону України є перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку. Але аж ніяк не перебування від лінії державного кордону, що в повній мірі суперечить об'єктивній стороні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 204-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 204-1 КУпАП перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону а саме лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору згідно ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 № 1777-XII.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад). Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України.
Суб'єктивна сторона незаконного перетинання державного кордону передбачає наявність прямого умислу, тобто виражається в навмисній формі вини, коли особа розуміє, що незаконно перетинає ДКУ та бажає вчинити такі протиправні дії.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
У відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що всі складені процесуальні документи відносно ОСОБА_1 не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП, зокрема: факту спроби перетину державного кордону поза пунктом пропуску, що повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17.
Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) була сформульована Європейським судом з прав людини у наступних справах: «Гефген проти Німеччини»; «Тейксейра де Кастро проти Португалії»; «Шабельник проти України»; «Балицький проти України»; «Нечипорук і Йонкало проти України»; «Яременко проти України».
Зокрема в рішеннях по справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», а саме: коли визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і ті докази, які не були б отримані, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Доводи протоколу не містять обґрунтування наявності в цьому провадженні винятків із зазначеної доктрини («неминуче виявлення», «очищена пляма», «незалежне джерело», «нешкідлива помилка» тощо), що мали би бути покладені в підґрунтя тверджень сторони обвинувачення про її не застосування судами в цьому разі.
Судом в судовому засіданні достеменно встановлено, що до матеріалів справи посадовими особами не долучено жодних належних та допустимих доказів, наявності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Оскільки під адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (абзац перший статті 9 КУпАП).
Дії особи, яка в свою чергу є місцевим мешканцем тобто здатний усвідомлювати де саме знаходиться в той чи інший момент пересування, що у свою чергу технічно дозволяє усвідомити вчинення дій протиправного характер своєї чи бездіяльності, не може по своїй правовій природі згідно чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення вважатися протиправною, оскільки особа не могла усвідомлювати характер протиправної дії чи бездіяльності відповідно передбачити протиправний характер таких, що у свою чергу не дозволяє кваліфікувати такі дії як необережні оскільки особа не могла передбачити, або легковажно розраховувати на відвернення наслідків. Оскільки дії особи не підпадають під категорію умисних дій чи дій з необережності, позаяк, не наведено чи доведено жодних фактів чи доказів котрі можуть підтвердити наявність умислу і діях чи бездіяльності. На підставі чого вважати дії, бездіяльність громадянина ОСОБА_1 доведеним фактом правопорушення є передчасним та таким, що свідчить про упереджене ставлення до особи працівниками прикордонної служби у зв'язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі належить закрити, якщо судом встановлено, що в діях особи у відношенні якої, складено протокол про адміністративні правопорушення, відсутні склад та подія адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд вважає за необхідне провадження по даній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 247, 255, 256, 268, 277, 279, 280, 283-285, 287-289 КУпАП, суддя, -
постановив:
Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя Юрій ГЕЦКО