Справа № 127/2003/25
Провадження № 1-кп/127/58/25
07.07.2025 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
представників потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024020010001873 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
19 листопада 2024 року близько 16:51 год. ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 , рухався по проїзній частині вулиці Київської у місті Вінниці, зі сторони вулиці Стеценка, в напрямку проспекту Коцюбинського. В районі будинку № 4, наближаючись до розмітки нерегульованого пішохідного переходу, перед яким в правій смузі попутного напрямку для надання переваги у русі, зупинився невстановлений автомобіль під керуванням невідомого водія, ОСОБА_5 не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, хоча перед передньою частиною вищевказаного автомобіля, справа-наліво проїзну частину перетинав пішохід ОСОБА_8 . Таким чином, ОСОБА_5 не надав переваги у русі пішоходу ОСОБА_8 , не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, хоч повинен був і мав технічну можливість це зробити, в результаті чого, з необережності допустив наїзд на ОСОБА_8 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого багатоуламкового перелому лівої малогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням; синець та садно в лобно-тім'яній ділянці зліва; синці в ділянці лівого плечового суглобу, на лівому плечі; синці та садна на тильній поверхні лівої кисті, в ділянці внутрішньої кісточки правого гомілково-ступеневого суглобу.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1296/1310 від 03.12.2024 року, вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_8 належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.
Відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ19/102-24/25800-ІТ від 23.12.2024 року, в даній дорожній ситуації водій автомобіля «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п. 18.4 правил дорожнього руху. В діях водія автомобіля «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_10 вбачаються невідповідності вимогам п. 18.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
За вищевикладених обставин водій ОСОБА_5 порушив вимоги п. 18.4 Правил дорожнього руху України, де зазначено: «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Порушення вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_11 знаходяться у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах визнав повністю, надав суду наступні показання. 19.11.2024 року він їхав по вул. Київська ближче до центру дороги. На пішохідному переході потерпілий вибіг перед ним, розмовляючи по телефону. В цей час він скоїв наїзд на пішохода. Він бачив, що в правій смузі руху зупинилися автомобілі, розуміє, що мав також зменшити швидкість або зупинитися. Він їхав не швидко - 20 км/год., до наїзду пішохода не бачив.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 надав суду наступні показання. 19.11.2024 року він повертався з м. Житомира у м. Вінниця. Біля Центрального автовокзалу його очікувало таксі. Він хотів перейти дорогу по нерегульованому пішохідному переході з боку тролейбусної зупинки в бік автовокзалу. В смузі, що ближче до тротуару, де він перебував, зупинився автомобіль, пропускаючи його. За цим автомобілем зупинився ще один автомобіль. Водій автомобіля, що зупинився перед пішохідним переходом подав йому знак про те, що він його пропускає, тому він ступив на проїжджу частину дороги з тротуару, розпочавши перехід проїжджої частини. Обидва вищевказані автомобілі були високі, тому оглядовість позаду них була поганою. Автомобіля ОСОБА_5 він не бачив. Коли він наближався до середини дороги, то на нього скоїв наїзд автомобіль під керуванням ОСОБА_5 . Він отямився, коли уже сидів на землі. Його мобільний телефон, який він до того тримав у руках кудись відлетів. До нього майже одразу підійшов ОСОБА_5 та почав стверджувати, що він біг по пішохідному переході. В подальшому його забрала швидка допомога. Після ДТП він не міг пересуватися нормально, - в нього була зламана нога. На даний час шкода йому не відшкодована.
В судовому засіданні були досліджені документи, надані сторонами кримінального провадження, а саме:
- витяг з ЄРДР;
- рапорт;
- протокол огляду місця ДТП від 19.11.2024 року та схема ДТП;
- висновок медичного огляду № 1031 від 19.11.2024 року, відповідно до якого 19.11.2024 року о 18:20 год. ОСОБА_5 був тверезий;
- висновок експерта № 1296/1310 від 03.12.2024 року, відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: закритого багатоуламкового перелому лівої малогомілкової кістки у верхній третині зі зміщенням; синець та садно в лобно-тім'яній ділянці зліва; синці в ділянці лівого плечового суглобу, на лівому плечі; синці та садна на тильній поверхні лівої кисті, в ділянці внутрішньої кісточки правого гомілково-ступеневого суглобу. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_8 належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я;
- постанова про зняття показань технічних приладів та технічних засобів від 04.12.2024 року;
- протокол зняття показань технічних приладів та технічних засобів від 06.12.2024 року, відповідно до якого слідчий здійснив копіювання відеозапису події ДТП від 19.11.2024 року по вул. Київській в м. Вінниця на диск;
- протокол огляду предмету від 06.12.2024 року, відповідно до якого слідчий оглядав відеозапис з камер спостереження, на якому зафіксована подія ДТП. В судовому засіданні також було оглянуто вказаний відеозапис, на якому видно наступне. В правій смузі руху вул. Київської в напрямку вул. Коцюбинського, перед розміткою нерегульованого пішохідного переходу зупинився автомобіль світлого кольору, а через кілька секунд позаду нього зупинився ще один автомобіль. В цей час по пішохідному переході починає рух пішохід, ступаючи з тротуару на проїзну частини дороги перед автомобілем світлого кольору. При цьому пішохід рухається спокійно, в нормальному темпі. В цей час в полі обзору відеокамери в лівій смузі руху з'являється автомобіль темного кольору, який наближається до пішохідного переходу. Не зупиняючись та не зменшуючи швидкість руху темний автомобіль доїжджає до пішохідного переходу, скоює наїзд на пішохода та зупиняється;
- постанови про призначення експертиз;
- висновок експерта № СЕ-19/102-24/23123-ІТ від 04.12.2024 року, відповідно до якого на момент експертного огляду гальмівна система автомобіля марки «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 , знаходиться у працездатному стані, несправностей автомобіля, які могли впливати на можливий некерований рух до початку розвитку події ДТП - не виявлено;
- висновок експерта № СЕ-19/102-24/25800-ІТ від 23.12.2024 року, відповідно до якого в даній дорожній ситуації водій автомобіля «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимог п. 18.4 правил дорожнього руху. В діях водія автомобіля «Peugeot Partner», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_10 вбачаються невідповідності вимогам п. 18.4 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди;
- копії посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;
- виписки, чеки, квитанції, долучені до позовної заяви;
- копії свідоцтва про народження дитини ОСОБА_8 , копія його посвідчення УБД на ім'я ОСОБА_8 ;
- копія довідки про те, що ОСОБА_12 має першу групу інвалідності;
- копія наказу про те, що ОСОБА_5 з 06.09.2022 року прийнятий на роботу.
З'ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом'якшують його покарання.
Зокрема судом враховано, що ОСОБА_5 раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 , суд вважає повне визнання вини.
Суд не враховує як пом'якшуючу покарання обставину щире каяття, оскільки такого каяття з поведінки обвинуваченого не вбачається, вибачення у потерпілого він не просив, не відшкодував шкоду потерпілому та навіть не намагався це зробити.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
За таких обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді обмеження волі. Враховуючи, що злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , є необережним злочином, суд вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням.
Суд також вважає за доцільне призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки умисне порушення обвинуваченим ПДР України призвело до необережних, але досить тяжких наслідків у вигляді травмування людини.
Суд вважає, що процесуальні витрати по проведенню експертиз слід покласти на обвинуваченого, оскільки вони були зумовлені розслідуванням вчиненого ним злочину. Суд вважає, що речовий доказ, а саме диск з камер відео спостереження, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, слід залишити там же.
Потерпілий ОСОБА_8 подав цивільний позов до ОСОБА_5 про стягнення майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу. Свої позовні вимоги мотивував тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є ОСОБА_5 , він отримав тілесні ушкодження, був змушений тривалий час лікуватися та витрачати кошти на лікування. Отримані травми спричинили йому фізичний біль, страждання, внаслідок ДТП був порушений звичний ритм його життя, він відчував постійні болі. Матеріальну шкоду в сумі 4290 грн. ОСОБА_8 просив суд стягнути зі ОСОБА_5 . Моральну шкоду позивач оцінив у 100000 грн. та просив суд стягнути її з ОСОБА_5 .
Також, ОСОБА_8 просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь витрати на правову допомогу. При цьому, позивач вказує, що очікує понести витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 свій цивільний позов підтримав в повному обсязі просив суд його задовольнити. Додатково пояснив наступне. Внаслідок ДТП він отримав перелом ноги, тривалий час відчував фізичний біль, не міг пересуватися, майже 2,5 місяці міг їздити тільки на таксі. Він був позбавлений можливості працювати та забезпечувати свою сім'ю, робити ремонт у нещодавно купленому будинку. На той час його дружина була вагітна, потребувала його допомоги, яку він в силу травми не міг надати, оскільки сам потребував допомоги і пересувався на милицях. У зв'язку з цим в нього погіршилися стосунки в сім'ї, часто виникали сварки, чого раніше не було. А в подальшому, після народження дитини, він також ще не міг нормально ходити, не мав можливості допомогти, адже сам потребував сторонньої допомоги. Після цього, не отримавши жодної компенсації від ОСОБА_5 , він був змушений витратити багато часу і коштів на адвоката. Все це спричинило йому матеріальну шкоду, та завдало моральних страждань, порушився нормальний ритм його життя. Крім цього, ОСОБА_5 після скоєння ДТП поводився неправильним чином: одразу після ДТП почав звинувачувати його в тому, що це він винен у тому, що сталося, на наступний день зателефонував до нього та повідомив, що у нього не може бути ніякого перелому. Коли він по телефону домовився про зустріч зі ОСОБА_5 для відшкодування шкоди, то останній на цю зустріч просто не прийшов. За пів року ОСОБА_5 не надав йому жодної допомоги, не відшкодував шкоду навіть частково. Після ДТП він вперше побачив ОСОБА_5 на судовому засіданні у березні 2025 року.
Представник потерпілого ОСОБА_6 просила суд позов задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення позову.
Захисник ОСОБА_4 просила суд задовольнити позов частково.
Обвинувачений ОСОБА_5 позов визнав частково, на суму 50000 грн. При цьому, ОСОБА_5 зазначив, що він не має змоги сплатити потерпілому вказану суму одразу тому, що має хвору матір та сплачує аліменти. Однак, може виплачувати шкоду частинами. На даний час він нічого не відшкодував потерпілому.
Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Потерпілим ОСОБА_8 заявлена матеріальна шкода, яка складається з витрат на лікування. Потерпілим надані медичні документи, які підтверджують, що йому призначалися ліки, однак документів, які підтверджують витрати на придбання таких ліків суду не надано. Потерпілим надано роздруківку довідки про рух грошових коштів на його банківській карті за період після скоєння ДТП. Однак, з вказаної роздруківки не можливо зрозуміти, які саме витрати були пов'язані з купівлею призначених ліків. Отже, позов в частині понесених витрат на лікування є недоведеним та не підлягає до задоволення, тому в цій частині позову слід відмовити.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди потерпілому, суд враховує положення Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 р., зокрема п. 4, який встановлює, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. А також п. 9 вказаної Постанови, згідно якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи із наведеного суд вважає, що потерпілий зазнав моральних страждань внаслідок ДТП та має право на відшкодування такої шкоди. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що потерпілим моральна шкода оцінена вірно - в 100000 грн., позов достатньо обґрунтований, і ця сума підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Позивач також просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн, обґрунтовуючи такі витрати тим, що для складання цивільного позову та захисту його інтересів в суді він уклав договір з адвокатами, які брали участь в судових засіданнях.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд виходив з наступного.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З наданих суду документів вбачається, що між адвокатами ОСОБА_13 , ОСОБА_6 з однієї сторони та потерпілим у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 з другої 22.11.2024 було укладено договір про надання правової допомоги у даному кримінальному провадження щодо представлення інтересів потерпілого, супроводження кримінального провадження. На виконання даного договору адвокатами надавалися наступні послуги: надання консультацій, проведення переговорів на стадії досудового слідства, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, підготовка та подання цивільного позову, участь у судових засіданнях.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди та стягнення моральної шкоди був вручений під розписку ОСОБА_5 29.05.2025 року, і в тому ж засіданні суд призначив ОСОБА_5 захисника за рахунок держави за його клопотанням.
Ані від обвинуваченого, ані від його захисника не надходило відзиву на позовну заяву потерпілого, або заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу, з чого суд робить висновок, що розмір витрат на правову допомогу відповідач вважає адекватною та співмірною.
Проаналізувавши долучені до матеріалів справи та подані на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу документи, суд вважає, що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатами роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності та часу, витраченого ними на виконання відповідних робіт, отже вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.
Обвинувачений ОСОБА_5 заявив клопотання про передачу йому на відповідальне зберігання автомобіля марки «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 ., зазначивши, що вказаний автомобіль потрібний йому для нормального проживання, йому необхідно доглядати за матір'ю (возити її до лікувальних закладів).
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти передачі автомобіля обвинуваченому.
Захисник ОСОБА_4 просила суд передати автомобіль ОСОБА_5 .
Представник потерпілого ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення вказаного клопотання, вважає, що автомобіль може бути гарантією відшкодування шкоди потерпілому.
Потерпілий ОСОБА_8 заперечував проти передачі автомобіля ОСОБА_5 , вважає, що повернення ОСОБА_5 автомобіля буде перешкоджати відшкодуванню йому шкоди. Просив суд залишити автомобіль на арешт майданчику з метою забезпечення його цивільного позову та не скасовувати арешт.
Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу дійшов наступних висновків.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_14 .
Постановою слідчого від 19.11.2024 року автомобіль марки «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_5 в момент скоєння ДТП, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024020010001873 та поміщено на спеціальний майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУ НП у Вінницькій області.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2024 року на автомобіль марки «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 , накладено арешт.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, в тому числі, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Враховуючи, що заявлений до ОСОБА_5 позов судом задоволено в частині відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_5 шкоду потерпілому ОСОБА_8 не відшкодував навіть частково (не зважаючи на те, що з моменту події ДТП пройшло більше пів року), суд вважає, що арешт накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.11.2024 року на автомобіль марки «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 , на даний час скасуванню не підлягає, арешт автомобіля слід залишити для забезпечення цивільного позову.
Автомобіль марки «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_5 належить ОСОБА_14 . Документів, які підтверджують, що власником автомобіля є ОСОБА_5 суду не надано.
За таких обставин, суд вважає, що клопотання ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, автомобіль марки «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 , слід залишити на спеціальному майданчику для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУ НП у Вінницькій області до відшкодування ОСОБА_5 завданої шкоди потерпілому ОСОБА_8 та надання документів, які підтверджують право власності ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України та ст. 65 КК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді двох років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком два роки.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати по проведенню експертиз в сумі чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять гривень 40 копійок на користь держави.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
диск з відеозаписом з камер спостереження, який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити там же.
В клопотанні ОСОБА_5 про передачу автомобіля марки «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 , йому на відповідальне зберігання - відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 100000 грн. (сто тисяч гривень) відшкодування моральної шкоди та 20000 грн. (двадцять тисяч гривень) витрат на правову допомогу.
В решті позовних вимог відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Вручити копію вироку обвинуваченим та прокурору - негайно. Учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні копію вироку суду надіслати поштою не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя :