Справа № 613/1721/24 Головуючий суддя І інстанції Харченко С. М.
Провадження № 22-ц/818/2097/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: споживчого кредиту
07 липня 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 22 січня 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфорд капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У жовтні 2024 року ТОВ «Санфорд Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 04.08.2018 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду №С-001-029989-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Також в день підписання угоди відповідач надав банку заяву про відкриття поточного рахунку та приєднання до публічної пропозиції - Договору комплексного банківського обслуговування, і приєднався до публічної пропозиції укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк». Також позичальник власним підписом підтвердив про ознайомлення з Тарифами Банку. Всі вказані вище документи у сукупності складають договірну основу.
ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» зазначає, що 04.08.2018 Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали угоду №С-001-029989-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, за умовами якої відповідачу надано можливість користуватися кредитними коштами в сумі 5 000 грн. в межах кредитного ліміту.
В подальшому були укладені наступні договори факторингу: 16.11.2023 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «СОНАТІ» укладено договір факторингу № 16/11-23; 29.12.2023 року між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 29/12-23, за умовами якого право вимоги до ОСОБА_1 за угодою від 04.08.2018 №С-001-029989-18-980 перейшло до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ».
В порушення умов договору ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти, зобов'язання за вказаною угодою належним чином не виконував, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 19 632, 17 грн., з яких 5 011,38 грн. - заборгованість за основним боргом; 10 356 грн. - заборгованість за відсотками; 3 084,30 грн. - інфляційні втрати; 1 179,76 грн. - 3% річних.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №С-001-029989-18-980 в розмірі 19 632,17 грн., судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн., на оплату послуг поштового зв'язку в сумі відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв'язку та на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 5200 грн.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 22 січня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» заборгованість за угодою від 04.08.2018 №С-001-029989-18-980 у розмірі 15368 гривень 11 копійок .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» понесений судовий збір у розмірі 1896 гривень 26 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням адвокат Маслюженко М.П. в інтересах ТОВ «Санфорд Капітал» подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованості з інфляційних втрат в сумі 3084,30 грн та трьох процентів річних в сумі 1179,76 грн скасувати, позов задовольнити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.
Апеляційну скаргу аргументовано тим, що судом першої інстанції було встановлено перехід права вимоги від ТОВ «ФК «Сонаті» до ТОВ «Санфорд Капітал», стосовно боржника ОСОБА_1 та встановлено наявність заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Санфорд Капітал» на підставі кредитного договору № С-001-029989-18-980 від 04 серпня 2018 року і в той же час при наявності в матеріалах справи належних та допустимих доказів суд зробив висновок, що позивачем не підтверджено відповідними доказами факт переходу права вимоги щодо боржника ОСОБА_1 від АТ «Ідея Банк» то ТОВ «ФК «Сонаті».
Наголошує, що позивачем до позовної заяви долучено копія договору факторингу №16/11-23 від 16 листопада 2023 року та витяг із друкованого реєстру боржників від 16 листопада 2023 року. Наголосив, що право кредитора (у тому числі будь-якого наступного) на отримання з боржника суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є його безумовним правом, яке виникає при простроченні виконання боржником грошового зобов'язання і не залежить від волі первісного (попереднього) кредитора.
ТОВ «Санфорд Капітал» вважає рішення суду першої інстанції безпідставним, необґрунтованим, ухваленим при не повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін.
Рішення суду в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у розмірі 15368,11 грн в апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.08.2018 між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду №С-001-029989-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, за умовами якої відповідачу надано можливість користуватися кредитними коштами в сумі 5000,00 грн. в межах кредитного ліміту, з відсотковою ставкою за користування кредитними коштами 24,00% річних.
Пунктом 3 Угоди визначено, що Банк надає кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн.; ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 5000 грн.; процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00% річних.
В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 отримавши кредитні кошти, зобов'язання за вказаною угодою належним чином не виконував, у зв'язку з чим має заборгованість у розмірі 15368,11 грн., з яких 5011,38 грн. - заборгованість за основним боргом; 10 356, 73 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, що підтверджується Довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 48).
ПАТ «Ідея Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, встановивши відповідачу кредитний ліміт у розмірі, встановленому договором, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача.
16.11.2023 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «СОНАТІ» був укладений договір факторингу № 16/11-23; пунктом 5.4. якого передбачено, що фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов'язання за цим договором третім особам, які згідно із законодавством мають на це право.
29.12.2023 року між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 29/12-23, за умовами якого право вимоги до ОСОБА_1 за угодою від 04.08.2018 №С-001-029989-18-980 перейшло до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» за пунктом 2.1. якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до Витягу з друкованого реєстру боржників №1, що є додатком до договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023, до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за угодою №С-001-029989-18-980 у розмірі 15368,11 грн., з яких 5011,38 грн. - заборгованість за основним боргом; 10 356, 73 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (а.с. 32).
Матеріали справи містять розрахунок заборгованості за кредитним договором № №С-001-029989-18-980 від 04 серпня 2018 року, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 станом на 16 листопада 2023 року становить 15368,11 грн, що складається з: 5011,38 грн заборгованості за основним боргом; 10356,73 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками. А також відповідно до наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% від суми боргу відповідача складає 3 084,30 грн (інфляційне збільшення) та 1 179,76 грн (3% річних) (а.с.48,60,61).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Санфор Капітал» в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 3 084,30 грн та три проценти річних в сумі 1 179,76 грн, суд першої інстанції посилався, на те, що первісним кредитором, ПАТ «Ідея Банк», нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на момент відступлення прав вимоги та здійснювалось, а оскільки договір факторингу не містить чітких умов щодо відступлення права вимоги в частині нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, то ТОВ «Сонаті» не набуло право вимоги до відповідача в частині нарахування інфляційних втрат та 3 % річних та, відповідно, не могло вказане право відступити позивачу.
Однак апеляційний суд не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
За ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Санфорд Капітал» крім тіла та відсотків по кредиту, просило стягнути 3% річних та інфляційні втрати нараховані за період з 05 серпня 2019 року по 23 лютого 2022 року.
За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст.ст. 611, 625 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, уст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що ні за договором факторингу №16/11-23 від 16 листопада 2023 року, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті», ні за договором факторингу №29/12-23 від 29 грудня 2023 року, укладеним між ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» не передбачалось передання боргу за інфляційними втратами та 3% річних.
Проте, судом не враховано, що відповідно до положень ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема наданих позивачем доказів на підтвердження права вимоги до відповідача, умови договорів факторингу укладених 16 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» №16/11-23, 29 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» №29/12-23 про відступлення права вимоги до відповідача за кредитним договором № С-001-029989-18-980 від 04.08.2018 року не містять будь - яких обмежень чи застережень щодо обсягу прав нового кредитора в частині нарахування процентів та інфляційних.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 має грошове зобов'язання перед позивачем.
З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення, відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та заслуговують на увагу, оскільки є підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 05 серпня 2019 року до 23 лютого 2022 року в сумі 3084,30 грн та 3% річних за період з 05 серпня 2019 року до 23 лютого 2022 року в сумі 1179,76 грн.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, відтак рішення суду першої інстанції в частині відмови у позовних вимогах щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних необхідно змінити.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України)
З урахуванням наслідків розгляду справи апеляційним судом задоволення позову ТОВ «Санфорд Капітал», з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в сумі (2422,40+3633,60)= 6056 грн.
Крім того представник позивача просив стягнути витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 5200 грн.
У цій частині, колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо часткового відшкодування відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. Таке рішення цілком узгоджується із позицією Верховного суду, викладеній у постанові від 31 серпня 2023 року у справі №824/20/23, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал»- задовольнити.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 22 січня 2025 в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 3084,30 грн та 3% річних в сумі 1179,76 грн - скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 3084,30 грн та 3% річних в сумі 1179,76 грн задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « «Санфорд Капітал» заборгованість за угодою від 04.08.2018 №С-001-029989-18-980 за період з 05 серпня 2019 року до 23 лютого 2022 року інфляційні втрати в сумі 3084,30 грн. та 3% річних в сумі 1179,76 грн.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» 6056 грн судового збору.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 07 липня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді Ю.М.Мальований.
Н.П.Пилипчук.